Рішення № 21212728, 30.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.12 р. Справа № 21/185

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікталмус”, м. Перевальськ Луганської області

до відповідача: Державне підприємство „Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 12 108,00грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Бершак А.Є. дир.

відповідача: ОСОБА_1 юр.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікталмус” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” 12 108,00грн., у тому числі:

-10 645,08грн. заборгованості;

-926,09грн. інфляційних за період квітень 2010р. листопад 2011р.;

-536,83грн. 3% річних за період з 05.04.10р. по 15.12.2011р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що:

·під час дії договору № 32 від 01.01.2006р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ним відповідачу були перераховані кошти, 10 645,08грн. із яких на момент закінчення дії договору використані не були;

·його прохання повернути зазначені кошти відповідачем залишене без задоволення.

Залізниця факт знаходження на особовому рахунку позивача невикористаних коштів станом на 03.11.2009р. у сумі 10 645,08грн. підтвердила, але позов не визнала з посиланням на те, що ці кошти на підставі ст.ст.257, 261 Цивільного кодексу України були віднесені на фінансовий результат роботи залізниці по строку позовної давності і списані авізо № 326 від 13.10.2010р.

За твердженням позивача авізо № 326 від 13.10.2010р., по якому залізницею з особового рахунку товариства були списані кошти у сумі 10 645,08грн., не має відношення до товариства і є внутрішнім документом залізниці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

01.01.2006р. між Державним підприємством „Донецька залізниця” (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікталмус” (вантажовласник) був укладений договір № 32 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Договір укладено сторонами до 31.12.2006р. (п. 7.4 договору).

Відповідно до п.1.1 договору предметом є надання “Залізницею” “Вантажовласнику” послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п.2.4 договору “Вантажовласник” зобовязується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на підїзній колії на рахунок “Залізниці”.

Згідно п. 3.2 договору, у міру виконання перевезень та надання послуг “Залізниця” списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи) з особового рахунку “Вантажовласника”, на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

Залізниця несе відповідальність перед “Вантажовласником” за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до “Вантажовласника”. В разі виявлення такого, “Залізниця” негайно відновлює неправильну суму на особовому рахунку “Вантажовласника” (п. 4.2 договору).

У відповідності з умовами зазначеного договору позивачем відповідачу у 2006р. були перераховані кошти по ТехПД.

За надані залізницею послуги кошти з особового рахунку позивача списувались на підставі відповідних документів.

31.12.2006р. на підставі п.7.4 договір № 32 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги припинив свою дію.

Станом на 18.12.2008р. і 03.11.2009р. на особовому рахунку позивача по ЄТехПД залишались невикористаними кошти у сумі 10 645,08грн., що підтверджено актами звірки від 18.12.2008р. та 03.11.2009р.

Листом від 05.02.2010р., надісланим на адресу відповідача, ТОВ “Вікталмус” просило залізницю повернути на свій особовий рахунок необґрунтовано списану суму в розмірі 10 645,08грн, на що, листом від 03.03.2010р. залізниця повідомила, що вказані грошові кошти віднесені нею на фінансовий результат за строком позовної давності.

30.03.2010р. ТОВ “Вікталмус” надіслало на адресу відповідача претензію, в якій просило повернути вищевказану суму. Вказана претензія залишена залізницею без задоволення.

На час розгляду справи заборгованість у сумі 10 645,08грн. відповідачем не погашена, доказів цього суду надано не було.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

·після припинення дії договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги залізниця не мала права затримувати на особовому рахунку позивача суму 10 645,08грн.;

·на вимогу позивача про повернення коштів у сумі 10 645,08грн. протягом 7-ми днів від дня отримання вимоги залізниця належним чином не відреагувала, у той час як у відповідності з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України повинна була повернути позивачеві невикористані ним кошти у 7-ми денний строк від дня предявлення вимоги;

·згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

·згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

·відповідно до ч.2 ст.530, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

·листом від 05.02.2010р., надісланим на адресу відповідача, ТОВ “Вікталмус” просив повернути на свій особовий рахунок необґрунтовано списану суму в розмірі 10 645,08грн, що фактично є вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України;

·відповідно д ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

·боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

·згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею); договором може бути встановлений інший вид забезпечення виконання зобовязання;

·інфляційні нарахування за квітень 2010р. листопад 2011року від суми боргу 10 645,08грн. складають 933,16грн., позивачем заявлена менша сума - 926,09грн.;

·3% річних за період з 05.04.10р. по 15.12.2011р. від суми боргу 10 645,08грн. складають 542,46грн, позивачем заявлена менша сума - 536,83грн.,

господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача у своєму листі від 03.03.2010р. на ст.ст. 257, 261 ЦК України, та, відповідно, віднесення спірної суми на фінансовий результат залізниці по строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне:

-відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

-актами звірки від 18.12.2008р. та 03.11.2009р. відповідач визнав за собою борг перед ТОВ “Вікталмус” у розмірі 10 645,08грн., і тим самим, перебіг позовної давності переривався.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зайво сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, ст.ст.1, 20, 193, 315 Господарського кодексу України, ст.ст.9, 16, 253, 257, 264 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України “Про судовий збір” і керуючись ст.ст.49, 8284, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р №№ 2600901517249, 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікталмус” (94300, м. Перевальськ Луганської області, вул. Леніна, б. 42а/68, п/р 2600500010293 в ПАТ “Укрсоцанк” м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 20151557) 10 645,08грн. заборгованості, 926,09грн. інфляційних, 536,83грн. 3% річних, 1 411,50грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Повернути позивачу із Державного бюджету України 138,50грн. зайво сплаченого судового збору. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

Повний текст рішення складено 30.01.2012р.

Надруковано примірників:

1 до справи;

1 позивачу;

1 відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18