Рішення № 21211723, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р.Справа № 27-15/17-1776-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю)

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

до відповідача: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський”

про стягнення 221 466,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 10.05.2011р. Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 229466,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” договір на постачання теплової енергії №1453 від 01.12.2008р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 01.10.2007 р. по 01.04.2011 р. не розрахувався у повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2011р. порушено провадження по справі № 15/17-1776-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем була подана до суду заява про уточнення позовних вимог, (вих. №14/06-646 від 14.06.2011р.), згідно якої позивач зменшив позовні вимоги, в звязку з частковою сплатою відповідачем суми боргу та просив суд стягнути з ОСББ „Маловський” заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 221466,70 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. по справі № 15/17-1776-2011 позовні вимоги КП „Теплопостачання міста Одеси” задоволено частково та стягнуто з відповідача 80173,63 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 801,74 грн. державного мита та 85,43 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про зміну рішення суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року, рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2011р. було залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

За результатами касаційного оскарження вищевказаного рішення та постанови, постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 року касаційну скаргу КП „Теплопостачання міста Одеси” було задоволено частково, зазначені судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Скасовуючи судові рішення Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи слід більш ретельно зясувати обставини справи стосовно умов договору про надання розстрочки №1 від 19.11.2009р., факту виконання обєднанням зобовязань, визначених п. 11.1 договору №1; встановити особу, яка є фактичним споживачем теплової енергії в період з 01.12.2008р. по 28.02.2009р. та дослідити обставини щодо чинності п. 11.1 договору №1 (чи визнавався вказаний пункт у судовому порядку недійсним повністю або в частині).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, проведено автоматичний розподіл справ між суддями, в звязку з чим, справу №15/17-1776-2011 призначено судді господарського суду Одеської області - Невінгловській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2011 року справу №15/17-1776-2011 прийнято до розгляду суддею Невінгловською Ю.М., присвоєно №27-15/17-1776-2011 та призначено її розгляд у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.01.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання судових ухвал на адресу реєстрації відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, згідно викладеної позиції Пленуму Вищого господарського суду України у Постанові №18 від 26.12.2011р., відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача або у разі неповернення поштового відправлення підприємством звязку, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення не були поверненні підприємством звязку, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1 статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”, є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 грудня 2008 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі теплопостачальна організація) та ОСББ "Маловський" (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №1453, згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на опалювання та гаряче водопостачання обєкта, розташованого за адресою: вул. Маловського, 10, згідно витрат теплоносія G=7,26т/годину в обсягах, згідно додатку 1 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено обовязок споживача: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору); додержуватись умов та порядку встановлення приладів обліку теплової енергії згідно діючого законодавства (п.п. 3.2.13 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання визначається приладом обліку

Пунктом 5.2 договору визначено, що звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до встановленого тарифу на теплову енергію в розмірі 179,12 грн. за 1 Гкал. Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради за №1612 від 20.12.2008р. з 01.01.2009р. встановлюється тариф в розмірі 332,34 грн. за 1Гкал.

Згідно з п. 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.5 договору, споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати.

Умовами п. 6.6 договору передбачено, що у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь теплопостачальної організації, споживач зобовязаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з 01.12.2008р. та діє до 01.12.2009 року.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Положеннями розділу 11 „Інші умови” договору, зокрема встановлено, що споживач зобовязується сплатити вартість теплової енергії фактично одержаної в період 01.11.2007р. по 30.11.2008р. в сумі 80779,45 грн. на протязі місяця.

Відповідно до умов додатку № 1 до договору №1453 від 01.12.2008р. сторони дійшли згоди, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 193086,60 грн., ПДВ 38617,32 грн., всього 231703,92 грн. Дата зняття споживачем приладів обліку 28-е число поточного місяця; подання звіту теплопостачальній організації не пізніше 30-го числа.

Згідно додатку № 2 до договору №1453 від 01.12.2008р. сторони погодили схему теплотраси та її технічну характеристику.

Додатком № 3 до договору №1453 від 01.12.2008р. сторонами узгоджено умови припинення подачі теплової енергії.

19.11.2009 року між сторонами укладено договір про надання розстрочки №1, згідно умов якого, кредитор - КП "Теплопостачання міста Одеси" зобовязався надати боржнику ОСББ „Маловський” розстрочку для погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, за умови здійснення своєчасної сплати поточних нарахувань, боржник зобовязаний погасити заборгованість згідно з умовами п. 3.1 даного договору.

Відповідно до умов п. 1.1 договору №1, кредитор надає боржнику розстрочку по заборгованості за спожиту теплову енергію, яка виникла станом на 19.11.2009р.

Пунктом 2.2 договору №1 встановлено, що розстрочка надається строком на три місяці з 01.12.2009р. по 28.02.2010р. на суму 124477,02 грн.

Умовами п. 3.1 договору №1 визначено обовязок боржника, щомісячно протягом періоду, обумовленого у п. 2.2 договору, перераховувати на поточний рахунок КП "Теплопостачання міста Одеси", в якості погашення наявної заборгованості, суму у розмірі 41492,34 грн., своєчасно здійснювати оплату поточних нарахувань по теплопостачанню.

Згідно з п. 4.1 договору №1, договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до його повного виконання.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача (а.с. 7-10, том І) та відповідно до звітів про спожиту теплову енергію (а.с.31-60, том І) протягом періоду з листопада 2007р. по квітень 2011р. на обєкт, розташований за адресою: вул. Маловського, 10, КП "Теплопостачання міста Одеси" відпущено теплову енергію загальною вартістю 229466,70 грн.

При цьому, позивач зазначає, що відпуск теплової енергії здійснювався на підставі договорів:

1) договору на постачання теплової енергії №1453 від 01.10.2007р. укладеного між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ПП "Маловський", постачання теплової енергії за вказаним договором відбулось у період з 01.11.2007р. по 30.11.2008р.;

2) договору на постачання теплової енергії №1453 від 01.12.2008р. укладеного між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ОСББ "Маловський", постачання теплової енергії за вказаним договором відбулось у період з 01.12.2008р.

Як зазначає позивач, враховуючи обовязок ОСББ "Маловський", передбачений п. 11.1 договору №1453 від 01.12.2008р., з урахуванням обсягу та вартості поставленої теплової енергії протягом періоду з 01.11.2007 року по 01.04.2011 року та здійснених відповідачем часткових проплат у сумі 8000,00 грн., що підтверджується виписками банку за відповідний період (а.с.80-81, том І) за ОСББ "Маловський" рахується заборгованість перед КП "Теплопостачання міста Одеси" за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 221466,70 грн.

Отже, згідно наданого позивачем розрахунку та з урахуванням здійснених відповідачем проплат, в порушення вимог договору на постачання теплової енергії №1453 від 01.12.2008р. та договору про надання розстрочки №1 від 19.11.2009р., ОСББ "Маловський" вартість спожитої теплової енергії у повному обсязі не сплатило, в звязку з чим, станом на момент розгляду справи у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з листопада 2007 року по березень 2011 року, включно, у розмірі 221466,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1453 від 01.12.2008р. у розмірі 221466,70 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.11.2007 року по 01.04.2011 року, становить 221466,70 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених рішенням виконкому Одеської міської ради від 20.12.2008 р. N 1612, а з 01.01.2011 року - Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" та звітів споживачів ПП "Маловський" та ОСББ "Маловський" про спожиту теплову енергію у спірний період по обєкту, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

При цьому, ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами п. 11.1 договору №1453 від 01.12.2008р. встановлено, що споживач зобовязується сплатити вартість теплової енергії фактично одержаної в період 01.11.2007р. по 30.11.2008р. в сумі 80779,45 грн. на протязі місяця.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що умовами договору №1453 від 01.12.2008р. встановлено обовязок відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії, зокрема, протягом періоду з 01.11.2007р. по 30.11.2008р., вказаний договір на момент розгляду даної справи є чинним та розмір заборгованості ОСББ "Маловський" за період з грудня 2008р. по березень 2011 року, включно, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а постачання теплової енергії на обєкт розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10 здійснювалось КП "Теплопостачання міста Одеси" на підставі договорів про постачання теплової енергії №1453 від 01.10.2007р. та №1453 від 01.12.2008р., суд доходить висновку, що обовязок відповідача про сплату вартості теплової енергії за спірний період витікає з положень договору №1453 від 01.12.2008р. та не суперечить вимогам діючого законодавства України, в звязку з чим, суд вважає позовні вимоги КП "Теплопостачання міста Одеси" обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача 221466,70 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 2294,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” (65011, м. Одеса, вул. Маловського, 10, код ЄДРПОУ 36288612) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102, р/р 26004150000764 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537) 221466/двісті двадцять одна тисяча чотириста шістдесят шість/грн. 70 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2294/дві тисячі двісті девяносто чотири/грн. 67 державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 23.01.2012р.