Рішення № 21211601, 31.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.12 Справа № 1/205/2011

За позовом Міністерства юстиції України

до Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит", смт. Княгинівка, м. Красний Луч Луганської області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне казначейство України, м. Київ

про стягнення 60037 грн. 05 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 15-9-14777 від 19.12.11;

від відповідача не прибув;

від третьої особи не викликався;

Суть спору: про стягнення з відповідача 14933 грн. 00 коп. заборгованості за рішенням Європейського суду з прав людини та 45104 грн. 05 коп. моральної шкоди.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття втретє у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки господарським судом виконаний обовязок щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно поштових повідомлень від 21.12.11 та від 19.01.12 відповідач отримав ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 06.12.11 Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України. Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження” та Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 05.07.11 у справі за заявою № 44405/07 "Аракельян та інші проти України” та трьох інших заяв ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4, у звязку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції, держава України повинна виплатити заявникам заборгованість, яка належить їм за рішеннями національних судів та компенсацію у відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.11 у справі за заявою № 44405/07 "Аракельян та інші проти України” та трьох інших заявзазначено, що у дати, зазначені в доданій таблиці, національні суди, ухваливши рішення на користь заявників, зобовязали відповідачів (державні підприємства) сплатити різні суми заявникам, проте відповідачі затримали їх виконання, а саме:

- ОСОБА_5, рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 08.06.05, запропонована компенсація 945 євро;

- ОСОБА_2., рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 11.05.05, запропонована компенсація 975 євро;

- ОСОБА_3., рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 19.02.03, 12.05.05, 04.07.05, запропонована компенсація 1365 євро;

- ОСОБА_4, рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 18.05.05, запропонована компенсація 960 євро.

З метою вирішення питань, порушених у заявах, до Європейського суду Урядом України було подано односторонню декларацію щодо відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат заявників та заборгованості за рішеннями національних судів. Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Європейський суд прийняв її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та зазначив, що суми відшкодування, які Уряд запропонував заявникам, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах з урахуванням, серед іншого, конкретного строку затримки у кожній окремій справі.

Як свідчать матеріали даної господарської справи, зобовязання Уряду держави-відповідача України за вказаною односторонньою декларацією у справі за рішенням Європейського суду за заявою № 44405/07 та трьох інших заяв в частині сплати присуджених коштів виконано.

Так, платіжні доручення від 20.10.11 № 1931 на суму 2425 грн. 00 коп. та від 17.10.11 № 362 на суму 10040 грн. 83 коп. (еквівалент 945 євро) підтверджують перерахування даних коштів на особистий рахунок ОСОБА_5, платіжні доручення від 20.10.11 № 1932 на суму 5534 грн. 92 коп. та від 04.10.11 № 1781 на суму 10359 грн. 59 коп. (еквівалент 975 євро) на особистий рахунок ОСОБА_2., платіжні доручення від 20.10.11 № 1933 на суму 5331 грн. 18 коп. та від 04.10.11 № 1782 на суму 14503 грн. 42 коп. (еквівалент 1365 євро) на особистий рахунок ОСОБА_3., платіжні доручення від 20.10.11 № 1934 на суму 1641 грн. 90 коп. та від 04.10.11 № 1783 на суму 10200 грн. 21 коп. (еквівалент 960 євро) на особистий рахунок ОСОБА_4

Всього позивачем було перераховано заявникам 14933 грн. 00 коп. боргу за рішеннями судів та 45104 грн. 05 коп. моральної шкоди, які ним визначено як збитки держави.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України” від 29.06.04 міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обовязковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) була підписана від імені України 09.11.95 та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17.07.97. Законом України від 09.02.06 № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25.07.02 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11.09.97 визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобовязуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У звязку із обовязком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Статтею 2 цього Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обовязковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п. 55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обовязком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин. Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі № 44405/07 державі заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернувся до суду за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При зверненні до суду із позовом позивач посилається на те, що ДВАТ „Центральна збагачувальна фабрика "Янівська” ДП ДХК "Донбасантрацит" є винним у тривалому невиконанні рішень судів на користь заявників, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Господарський суд погоджується з доводами позивача, але тільки у частині стягнення 14933 грн. 00 коп. збитків, які складаються з сум боргу за рішеннями Краснолуцького міського суду Луганської області, оскільки йдеться про існування заборгованості підприємства перед працівниками, обгрунтованість якої доведена судовими актами, які набрали законної сили.

Щодо решти позовних вимог, то збитки на суму 45104 грн. 05 коп. є позадоговірними, тому до відносин між державою як учасником цивільних відносин та юридичною особою щодо їх стягнення застосовуються норми глави 82 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Саме держава не виконала свій конституційний обовязок і не забезпечила право громадянина на отримання винагороди за працю, інші платежі та затримку розрахунків при звільненні, тому вона є винною у спричинені особі моральної шкоди.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинного звязку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Позивач стверджує, що з вини ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит", яке не виконало зобовязання перед працівниками щодо виплати належних їм сум, держава сплатила суму моральних збитків в розмірі 45104 грн. 05 коп. (еквівалент 4245 євро).

Однак, з матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового звязку між неправомірними діями ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит" та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України тривалим невиконанням судових рішень, винесених на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4, через незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Суд звертає увагу сторін на врахування ним при ухваленні даного рішення аналогічної правової позиції, висловленої Верховним Судом України при прийнятті постанови від 20.12.10 по справі № 20/21 з подібними правовідносинами, яка є обовязковою для застосування у відповідності до ст. 11128 ГПК України.

Таким чином позов задовольняється частково на суму 14933 грн. 00 коп., у решті вимог слід відмовити з підстав, зазначених вище.

Витрати по сплаті судового збору з суми, на яку задоволено позов, підлягають до стягнення з відповідача на користь державного бюджету України, оскільки позивач при зверненні до суду їх не сплачував, оскільки має відповідні пільги за ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85, 11128 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Міністерства юстиції України до ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит", смт. Княгинівка, м. Красний Луч Луганської області, за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - Державне казначейство України, про стягнення 60037 грн. 05 коп. збитків задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит", смт. Княгинівка, м. Красний Луч Луганської області на користь Міністерства юстиції України, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, ідент. код 00015622 14933 грн. 00 коп. збитків, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Янівська" ДП ДХК "Донбасантрацит", смт. Княгинівка, м. Красний Луч Луганської області на користь державного бюджету України 1411 грн. 50 коп. судового збору на рахунок 312142206783006, отримувач: УДКСУ у місті Луганську, банк отримувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО 37991503, по коду класифікації доходів (ККД) 22030001, символ звітності банку 206, видати наказ ДПІ у м. Красний Луч Луганської області після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 03.02.12.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова