Рішення № 21211114, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/48616.01.12 За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

Простягнення 15356,70 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. дов. № ГН-96-Ю від 03.01.12 року;

від відповідача: ОСОБА_3. дов. № б/н від 29.09.2011 р.;

від третьої особи: не зявився.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 15 356, 70 грн.

Ухвалою від 24.10.2011 року було порушено провадження по справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 18.11.2011 року.

В судовому засіданні 18.11.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 18.11.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 18.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2011 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 12.12.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 12.12.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в судовому засіданні 12.12.2011 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/486, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 12.12.2011 року розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

В судовому засіданні 26.12.2011 року представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.12.2011 року надав додаткові письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання 26.12.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 09.12.2011 року розгляд справи було відкладено до 16.01.2012 р.

В судовому засіданні 16.01.2012 року представник позивача подав додаткові документи на вимогу ухвали суду та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.01.2012 року надав усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.01.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2008 року о 15-30 год. в м. Харкові по проспекту Тракторобудівельників, 1б за участю автомобіля Hyundai Ассеnt, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5, та за участю автомобіля ВАЗ 2101, під керуванням власника ОСОБА_1, власником якого є ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Як вбачається з постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.01.2009 року, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.01.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно договору страхування № 039657-02-21-01 13.11.2008 року страховиком автомобіля Hyundai Ассеnt, реєстраційний номер НОМЕР_1, є Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО».

Відповідно до звіту № 80 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу від 10 листопада 2008 року та ремонтних калькуляцій, матеріальний збиток, спричинений внаслідок ДТП власнику автомобіля Hyundai Ассеnt, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5, становить 16443,13 грн.

Як вбачається зі страхового акту № 974-02 від 20.02.2010 року загальний розмір страхового відшкодування становить 15356,70 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив страхувальнику 15356,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12355 від 20.02.2011 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА, згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8397058 від 14.11.2008 р.

У звязку з цим, позивач 21.07.2011 року направив на адресу відповідача заяву з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8397058 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 0,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 15356,70 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(місцезнаходження: 01032, м. Київ, Голосіївський рн, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»(місцезнаходження: 83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) 15356 (пять тисяч триста пятдесят шість) грн. 70 коп. страхового відшкодування, 153 (сто пятдесят три) грн. 57 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

23.01.2012 року