Рішення № 21210909, 18.01.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2012 р. справа № 5010/2306/2011-22/86

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Костюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", Печерський узвіз, 3, м. Київ,01601,

до відповідача: приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська", вул.Карпатська, 22а, м.Коломия Коломийський район Івано-Франківська область,78200,

про стягнення заборгованості в сумі 315 765,02грн., з яких 259720 грн. - основний борг, 12567,08грн. - пеня за несвоєчасне повернення коштів, 16297,34грн. - відсотки, 19072,84 грн. - інфляційні втрати, 8107,76грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність від 22.11.11р.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ “Страхове товариство “Гарантія” звернулось з позовом до ПВТФ “Деснянська” про стягнення заборгованості в сумі 315 765,02грн., з яких 259720грн. кредитних коштів, 12567,08грн. - пеня за несвоєчасне повернення коштів, 16297,34грн. - відсотки, 19072,84 грн. - інфляційні втрати, 8107,76грн. - 3% річних.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між ВАТ КБ “Надра” та ПВТФ “Деснянська” був укладений договір про надання кредитної лінії №1873 від 16.11.2007р., і ПАТ “Страхове товариство “Гарантія” згідно договору поруки від 16.11.2007р. виступив поручителем перед банком за виконання/належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Вказує на те, що згідно договорів застави майнових прав №1 та №2 від 22.11.2007р. в забезпечення виконання позичальником умов вказаного кредитного договору передав банку в заставу майнові права на депозити на суму 300000грн. Зазначає, що відповідно до умов п.3.3.8., п.3.3.8.1. кредитного договору банк 25.02.2009р. звернув стягнення на заставне майно позивача шляхом списання коштів на загальну суму 270720грн. у зв'язку із закінченням договорів строкового банківського вкладу (депозиту) №32/2007 від 31.10.2007р. та №37/2007 від 22.11.2007р. Посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України та п.2.7. договору поруки від 16.11.2007р. до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, що встановлено рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2009р. у справі №2/90-22/114. Відповідно до умов п.3.2.3., п.3.2.5. кредитного договору просить стягнути з відповідача 259720грн. кредитних коштів, 12567,08грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16297,34грн. - відсотків, 19072,84 грн. - інфляційних втрат, 8107,76грн. - 3% річних, всього 315 765,02грн.

Згідно заяви №80/12 від 17.01.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача заявлений позов визнав частково в частині погашення основного боргу, інфляційних та річних. Вимоги про стягнення відсотків та пені не визнав, оскільки вважає, що кредитний договір припинив свою дію. Згідно ст.ст.258,267 ЦК України посилається на пропуск строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені і просить застосувати наслідки пропуску даного строку, про що подав відповідну заяву від 18.01.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між ВАТ КБ “Надра”, як позикодавцем, та ПТВФ “Деснянська”, як позичальником, 16.11.2007р. був укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №1873 (надалі “кредитний договір”). Згідно п.1.1.1.- п.1.1.3. кредитного договору банк надає позичальнику кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії з лімітом заборгованості в сумі, яка не може перевищувати 2700000грн., з терміном користування кредитною лінією з 20.11.2007р. по 19.10.2010р. і відсотковою ставкою за користування кредитною лінією 4%. За умовами додаткової угоди №1 від 17.12.2008р. ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлений в сумі не більше 270000грн.

В п.2.1. кредитного договору передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань по цьому договору банк приймає в заставу майнові права на депозитні кошти ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” на загальну суму 3000000грн., які будуть прийняті банком в якості депозиту окремими траншами згідно генеральної депозитної угоди №1 від 16.11.2007р., строк дії кожного договору строкового банківського вкладу -12 місяців. При закінченні строку дії депозитних договорів, що надані в забезпечення по кредитному договору, дія останніх продовжується не менше, як на 12 місяців, до повного виконання зобов'язань по даному договору (п.2.1.2. кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ВАТ “Страхове товариство “Гарантія”, як поручителем, був укладений договір поруки від 16.11.2007р. (надалі “договір поруки”), в п.2.1. якого визначено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язанння в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій частині). За умови виконання поручителем зобов'язання позичальника в цілому (чи у тій чи іншій частині) у відповідності з цим договором до поручителя переходять всі (чи у виконаній частині) права кредитора по кредитному договору, а також всі права і зобов'язанння, що витікають із договорів забезпечення зобов'язання; поручитель набуває відповідні права кредитора по кредитному договору в момент зарахування на рахунок кредитора відповідної грошової суми, що належить сплатити поручителю у відповідності з цим договором (п.2.7. договору поруки).

Між банком та ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” також було укладено договори застави майнових прав №1 та №2 від 22.11.2007р., за якими в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було передано в заставу майнові права за договорами строкового банківського вкладу №37/2007 від 22.11.2007р. на суму 200000грн. та №32/2007 від 31.10.2007р. на суму 100000 грн. Згідно п.1.2. договору строкового банківського вкладу №37/2007 від 22.11.2007р. з додатковою угодою №2 від 20.11.2008р. дата повернення вкладу 22.03.2009р., згідно п.1.2. договору строкового банківського вкладу №32/2007 від 31.10.2007р. з додатковою угодою №3 від 30.10.2008р. дата повернення вкладу 02.03.2009р. В п.3.3.7. договорів застави майнових прав №1 та №2 від 22.11.2007р. визначено, що заставодавець зобов'язаний за 30 днів до закінчення строку вкладу продовжити цей строк на 12 місяців або на строк дії кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди. За умовами п.4.2.1. договорів застави майнових прав №1 та №2 від 22.11.2007р. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при порушенні будь-якої вимоги цих договорів та/або кредитного договору. При цьому звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя, зокрема, відповідно до ст.23 Закону України “Про заставу”, коли до заставодержателя переходять майнові права, що полягають в праві повернення вкладу та відсотків.

У зв'язку з відмовою ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” від продовження строків договорів строкового банківського вкладу (лист від 25.02.2009р.) банк здійснив стягнення на предмет застави. По договору строкового банківського вкладу №32/2007 від 31.10.2007р. кошти в сумі 100000грн. були спрямовані на погашення кредиту, по договору строкового банківського вкладу №37/2007 від 22.11.2007р. кошти в сумі 170000грн. - на погашення кредиту, в сумі 720грн. - на погашення відсотків по кредиту.

А тому відповідно до ст.556 ЦК України 25.02.2009р. відбулась заміна кредитора в кредитному договорі і до поручителя перейшли права банку в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Наведені обставини встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2009р. у справі №2/90-22/114, яке набрало законної сили. Як передбачено ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, не можуть бути взяті до уваги посилання представника відповідача на те, що кредитний договір припинив свою дію, оскільки вказаним рішенням господарського суду встановлено те, що зобов'язання боржника - позичальника по поверненню кредитних коштів і відсотків за користування ними не припинились.

Як передбачено ст.ст.11,509,526 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору і повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст.ст.173,175,193 ГК України.

За приписами ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.1.2, п.2.3., п.3.2.5. кредитного договору позичальник повинен був здійснити повне повернення отриманих кредитних коштів до 19.10.2010р. Однак даного зобов'язання не виконав і заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 259720грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В ч.2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача інфляційні втрати за період з 19.10.2010р. по 28.10. 2011р. становлять 19072,84грн., а 3% річних 8107,76грн.

Згідно п.1.1.3., п.п.3.2.3. кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 4%, які повинні сплачуватись до 5 числа місяця, наступного за звітним. Згідно розрахунку позивача сума відсотків за період з 25.02.2009р. по 19.10.2010р., виходячи із суми заборгованості 270720грн., становить 16297,34грн.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст.549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання є пенею (ст.549 ЦК України). Відповідні положення містяться в ст.ст.230-232 ГК України. В ч.6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.4.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею позичальник сплачує банку пеню в розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту здійснено з 01.08.2010р. по 28.10.2011р. на суму 12567,08грн. При цьому нарахування пені на суму заборгованості 65000грн. здійснено за період з 19.10.2010р. по 28.10.2011р. за період 375 днів. Відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені на вказану суму припиняється 19.04.2011р.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Оскільки позивач подав позовну заяву 03.11.2011р., то строк позовної давності по вимозі про стягнення пені за період з 01.08.2010р. по 03.11.2010р. ним пропущено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України). Позивачем подана заява від 18.01.2012р. про застосування позовної давності по вимозі про стягнення пені. Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, стягненню підлягає пеня за період з 03.11.2010р.по 19.04.2011р., виходячи із суми заборгованості 65000грн., що становить 4609,66грн.

Таким чином, позов слід задовольнити частково з відповідача на користь позивача належить стягнути 259720грн. кредитних коштів, 19072,84 грн. - інфляційних втрат, 8107,76грн. - 3% річних, 16297,34грн. - відсотків та 4609,66грн. - пені, всього 307 807,60грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.8,124 Конституції України, ст.ст.43,49, ст. 82 ст. 82 - ст.85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська" про стягнення заборгованості в сумі 315 765,02грн., з яких 259720 грн. - основний борг, 12567,08грн. - пеня за несвоєчасне повернення коштів, 16297,34грн. - відсотки, 19072,84 грн. - інфляційні втрати, 8107,76грн. - 3% річних.

Стягнути з приватної торгово-виробничої фірми "Деснянська" (вул.Карпатська, 22а, м.Коломия Коломийський район Івано-Франківська область,78200, код 25069814) в користь приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (Печерський узвіз, 3, м. Київ,01601, код 14229456) 259720 грн. основного боргу,4609,66грн. - пені, 16297,34грн. - відсотків, 19072,84 грн. - інфляційних втрат, 8107,76грн. - 3% річних, всього 307 807,60грн. (триста сім тисяч вісімсот сім гривень шістдесят копійок), а також 3000,51грн. (три тисячі гривень п'ятдесять одну коп.) сплаченого державного мита та 230,05грн. (двісті тридцять гривень п'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Малєєва О. В.

Повне рішення складено 23.01.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Малєєва О. В. 23.01.12