Постанова № 212107, 02.11.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" листопада 2006 р.

Справа № 15/295

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Онуфріївського району в інтересах держави, в особі якої виступає Кіровоградське обласне управління Фонду України соціального захисту інвалідів м. Кіровоград

до відповідача: Онуфріїївського районного споживчого товариства смт. Павлиш Онуфріївського району

про стягнення 3600 грн.

Представники сторін:

прокурор - Федунець З.О. посвідчення № 347

від позивача - Пилипенко О.І. довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06р.

від відповідача - не з"явився

при секретарі судового засідання - Максименко Ю.П.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з позовом в інтересах позивача до відповідача про стягнення 3600 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2005 році. В судовому засіданні прокурор і представник позивача позов підтримали. Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав. Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.09.06р. та про призначення справи до судового розгляду від 26.09.06р. надсилались відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві. Строк розгляду справи передбачений ст. 122 КАС України закінчується 07.11.06р. і продовженню не підлягає, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу по суті та при даній явці сторін.

Справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році становила 21 чоловік, на підприємстві інваліди не працювали, при нормативі для працевлаштування 1 інвалід.

Частиною 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів / далі – органи працевлаштування інвалідів /.

Відповідно до ст. ст. 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств / об’єднань /, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Керівники підприємств / об’єднань /, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства / об’єднання /, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві / в об’єднанні/, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства / об’єднання /, установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів / обов’язкових платежів /.

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства / об’єднання /, установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Аналіз зазначених положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів / затверджений постановою КМУ № 1434 від 26.09.02р. /, згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положення Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не встановлюють обов’язку підприємства щодо підбору та працевлаштування інвалідів з метою заповнення вакансій, оскільки даний обов’язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ст. 18 Закону. Проте, підприємство зобов’язано створити / пристосувати / робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів і повідомити зазначені органи про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач не надав господарському суду докази створення робочих місць для інвалідів; докази подання звітів форми 3-ПН до центру зайнятості та письмового повідомлення позивача, органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для інвалідів; відомості про вжиття всіх інших можливих заходів по створенню робочих місць для інвалідів та їх працевлаштуванню.

Позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 69 – 71, 86, 122, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Онуфріївського районного споживчого товариства смт. Павлиш вул. Леніна 2 Онуфріївського району р/р 26001564001 в облуправлінні Ощадбанку м. Кіровоград МФО 323475 на користь Кіровоградського обласного управління Фонду України соціального захисту інвалідів м. Кіровоград вул. 50 років Жовтня 7а р/р 31218230600002 ВДК в м. Кіровограді банк: управління Держказначейства в Кіровоградській області МФО 823016 код ЄДРПОУ 24145329 - 3600 грн. штрафних санкцій.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

К.М.Мохонько