Рішення № 21210690, 31.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2012Справа №5002-16/2948.3-2011

за позовом Приватного підприємства “Люкс-КХ Крим”

( 95000, м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347;

95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська,68;

95000, м. Сімферополь, вул. Аральська,61 кв.30)

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова

компанія “ІНГО Україна”

(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33)

в особі Кримської філії ПАТ “АСК “ІНГО Україна”

(95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40)

треті особи 1) ОСОБА_8

(АДРЕСА_1)

2) ОСОБА_9

(АДРЕСА_2)

про стягнення 6 303,89 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

від позивача не зявився (клопотання)

від відповідача ОСОБА_7 за дов. від 03.01.2012р.

від третьої особи 1 - не зявилися;

від третьої особи 2 - не зявилися

Обставини справи: Приватне підприємство "Люкс-КХ Крим" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" в особі Кримської філії про стягнення 6303,89грн., у т.ч. 3 814,58грн. основної заборгованості, 325,12грн. пені за 6 місяців, 341,29грн. процентів, 1 822,90грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на укладення між ним та відповідачем в особі його Кримської філії полісів страхування №К000132АРК від 09.12.2005р., №К000060 АРК від 01.09.2005р., №К000060 АРК від 01.09.2005р., відповідно до яких на підставі актів оцінки шкоди відповідно №85-03/06 від 05.04.2006р., №133-04/06 від 10.05.2006р., №0345/06 від 11.09.2006р. відповідачем виплачені страхові відшкодування у розмірі відповідно 6 911,11грн., 6 268,16грн., 12 429,96грн. При цьому, різниця між розміром заподіяної матеріальної шкоди транспортному засобу страхувальника та сумою страхового відшкодування за цими страховими випадками складає відповідно 434,20грн., 676,49грн. та 2703,89грн., а загалом 3 814,58грн. (т.1 а.с.2-10,56-64).

Уточнюючи заявлені позовні вимоги, позивач звернувся з заявою, відповідно до якої просить виконати на користь вигодонабувача ОСОБА_8 договір страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6306,30грн., у т.ч. 3486,55грн. основної заборгованості. 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2197,55грн. збитків від інфляції.

Вимоги відповідної заяви мотивовані наявністю у позивача права вимагати виконання зобовязань на користь третьої особи ОСОБА_8

При цьому, позивачем відповідною заявою від 25.11.09 р., уточнені позовні вимоги (т.1 а.с.102-104), також надані письмові пояснення щодо зміни предмету ( а.с. 9-11 т. 1).

Відповідач у справі ЗАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач стверджує, що здійснює відшкодування за страховими випадками відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), які передбачають, що страховик не відшкодовує непрямі платежі (податки), які включаються до рахунків на відновлення пошкоджених автомобілів при відсутності документального підтвердження факту оплати таких платежів. При цьому, за жодною з подій, як стверджує відповідач, не надано ні позивачем, ні вигодонабувачем доказів виконання ремонтних робіт та доказів сплати ПДВ. Крім того, відповідач вказує, що ні позивачем, ні третьою особою ОСОБА_8 не надано доказів, які свідчать про наявність у них статусу платників податку на додану вартість (т.2 а.с.23).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_8 (т.1 а.с.100).

Третя особа ОСОБА_8 у письмових поясненнях по суті заявлених вимог просить позов задовольнити. При цьому, у відповідних пояснення третя особа посилається на те, що він набув права отримувати страхові відшкодування за договорами страхування (полісами страхування) (т.1 а.с.110-111).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_9 (т.2 а.с.4-5).

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.59-64).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. залишено без змін (т.2 а.с.139-149).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.172-176).

Здійснювалось зміна назви відповідача з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія “ІНГО”в особі Кримської філії ЗАТ "АСК ІНГО Україна" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в особі Кримської філії ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (т.3 а.с.37-38).

Рішенням господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в особі Кримської філії ПАТ "АСК ІНГО Україна" на користь ПП "Люкс-КХ Крим" стягнуто 6 306.30грн., у т.ч. 3486,55грн. основної заборгованості, 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2 197,55грн. збитків від інфляції (т.3 а.с. 44-50).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. рішення господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. залишено без змін (т.3 а.с.113-129).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. рішення господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.161-164).

Ухвалою ГС АРК від 28.07.2011 р. по справі №5002-34/2948.2-2011 (суддя Ейвазова А.Р.) провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (т.4 а.с.27-30).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.11 р. ухвал ГС АРК від 28.07.11 р. у справі № 5002-34/2948.2-2011 скасовано, а справу спрямовано на розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим (т.4 а.с. 79-87).

Ухвалою ГС АРК від 09.12.2011 р. справа прийнята до провадження суддею Білоус М.О. та призначено судове засідання (т.4 а.с. 90-91).

Під час нового розгляду даної справи, представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких підтримує заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та просить зобовязати відповідача ЗАТ “АСК ІНГО Україна”в особі Кримської філії ЗАТ “АСК ІНГО Україна” виконати на користь вигодонабувача - ОСОБА_8 договори страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6306,30грн., у т.ч. 3486,55грн. основної заборгованості, 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2197,55грн. збитків від інфляції ( а.с. 109-111 т.4).

Відповідач у справі ПАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” під час нового розгляду справи вимоги позивача не визнав, доводи якого аналогічні раніше поданим відзивам та поясненням. Зокрема, вказував, що ні позивач, ні вигодо набувач не надали документів, які свідчать про їх статус платників податку на додану вартість або документи, які підтверджують сплату ними податку зареєстрованого субєкта оподаткування.

Третя особа ОСОБА_9, як і раніш, згідно з у письмових поясненнях просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на недоведеність сплати податку на додану вартість документально та посилаючись на положення Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), які передбачають, що у випадку виплати страхового відшкодування на підставі акта автотоварознавчого дослідження /експертизи чи рахунків СТО, ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику фізичній особі готівкою або на її банківській рахунок (т.3 а.с.28-30).

В судове засідання 31.01.2012 р. позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, заявою від 31.01.2012 р. просив суд відкласти судове засідання у звязку з хворобою представника та продовжити строк вирішення спору.

Суд, з врахуванням думки відповідача, не знаходить підстав для задоволення клопотання щодо відкладення справи слуханням.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, виходячи із положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, винятковість обставин справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, суд

ВСТАНОВИВ :

01 вересня 2005 року та 09 грудня 2005 року закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” (за договором страховик) та приватне підприємство „Люкс-КХ Крим” (за договором страхувальник) уклали договори страхування, що підтверджується полісами страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів №К000060 АРК, №К000132 АРК ( а.с. 33-34 т.1).

Об'єктом страхування згідно з вказаними полісами є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами марки ГАЗ 3110 СПГ 2001 та 2004 років випуску.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про страхування”страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до адендуму №1 до полісу №000132 АРК за згодою сторін до даного полісу було внесено наступні доповнення: вигодонабувачем за даним полісом призначається ОСОБА_8 ( а.с. 37 т. 1)

Відповідно до адендуму №2 до полісу №000060 АРК за згодою сторін в поліс було внесено наступні доповнення: вигодонабувачем за даним полісом призначається ОСОБА_8 ( а.с. 36 т. 1).

Позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 15123,83 грн. по полісу № 000132 АРК по страховому випадку, що стався 19.08.2006 року з автомобілем ГАЗ 3110 д/н НОМЕР_5, що належить позивачу по справі.

Франшиза у розмірі 252,50 грн. виключена.

Відповідно до висновку спеціаліста №0345/06 експертного, автотоварознавчого дослідження, по визначенню вартості транспортного засобу від 11.09.2006 року (т. 1, а.с. 45 48), відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику даного транспортного засобу в наслідок ДТП, з врахуванням ПДВ складає 15376,33 грн.

Факт ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 04.10.2006 року по справі №3-10098/06 (т. 1, а.с. 114).

Також, позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 6944,65 грн. по полісу № 000060 АРК, по страховому випадку, що стався 02.09.2005 року з автомобілем ГАЗ 3110 д/н НОМЕР_6.

Франшизу у розмірі 252,50 грн. виключено.

Відповідно до звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу №13304/06 від 10.05.2006 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ГАЗ 3110 СПГ, д/н НОМЕР_6 складає 7197,15 грн.

Також, відповідно до звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, №85-03/06 від 05.04.2006 року (т. 1, а.с. 115 120) вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ГАЗ 3110 СПГ, д/н НОМЕР_5 складає 7925,64 грн.

У виконання вищевказаного, відповідачем на користь вигодонабувача було перераховано наступні страхові відшкодування: відповідно до платіжного доручення №2810 від 14.09.2006 року у розмірі 6268,16 грн. (страхове відшкодування по полісу №К000060 АРК); відповідно до платіжного доручення №2570 від 10.07.2006 року у розмірі 7238,94 грн. (страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК); відповідно до платіжного доручення №2875 від 12.10.2006 року у розмірі 2707,50 грн. (страхове відшкодування по полісу № 000132 АРК); відповідно до платіжного доручення №14431 від 02.11.2006 року у розмірі 12419,94 грн. (страхове відшкодування по полісу № 000132 АРК).

Позивач по справі звернувся до відповідача з претензією №1 на суму 434,20 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідачем повністю не виконане страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК від 10.12.2005 р. ( а.с. 39 т.1)

Також, позивачем було направлено відповідачу претензію №2, відповідно до якої позивач вимагав провести у повному обсязі страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК, а саме доплатити 676,49 грн. ( а.с. 41 т.1)

Позивач звернувся до відповідача з претензією №3, відповідно до якої вимагав провести у повному обсязі страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК, а саме доплатити 2703,89 грн. ( а.с. 43 т.1)

Неотримавши відповіді на вказані претензії, позивач звернувся до суду за стягненням сум недоплати за трьома вказаними страховими випадками, розмір якої складає 3486,66 грн.

Так, судом встановлено, що на виконання договору страхування, відповідачем на користь вигодонабувача було перераховано платіжними дорученнями № 2570 від 10.07.06 р., № 2810 від 14.09.06 р., № 14431 від 02.11.2006 р. страхові відшкодування без урахування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензіями.

Судом встановлено, що факт настання страхових випадків та часткове перерахування відповідачем страхового відшкодування сторонами не заперечується.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування ( ч. 2 ст. 985 Цивільного кодексу України).

Аналогічне положення закріплено в ч. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування».

Відповідно до статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Враховуючи, що за договорами страхування ( а.с. 33-37т.1 ) вигодонабувачем є ОСОБА_8 та ці договори містять елементи договору на користь третьої особи, а відтак правовідносини за цими договорами регулюються також і нормами Цивільного кодексу України про договір на користь третьої особи.

Частиною другою ст. 636 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Таким чином, ПП «Люкс КХ Крим» має право звернутись до АТ «АСК «Інго-Україна» в особі Кримської філії ПАТ «АСК «Інго Україна» з вимогою виконати договори страхування на користь ОСОБА_8, який є вигодонабувачем за вказаними договорами.

Частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України “Про страхування”, якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Статтею 9 Закону України “Про страхування” визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи. Сума страхового відшкодування визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Пунктом 17 названого стандарту передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Відповідно до листа ЗАТ Український центр після аварійного захисту “Експерт Сервіс”, т. 3 а.с. 31, встановлено, що дослідження за визначенням матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ГАЗ 3110 СПГ державний номер НОМЕР_5 (Звіт про оцінку збитку №85-03/06 від 05 квітня 2006 року) проводилося експертом Забеліним Валерієм Георгійовичем, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта автотоварознавча, посвідчення №366 від 10.01.2001 року, видане Міністерством юстиції України. Свідоцтво №93 від 06.02.2002 року про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

Оцінка розміру матеріального збитку, заподіяного власнику дорожнього транспортного засобу (ДТС) здійснювалася відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року №142/52092 з використанням витратного підходу.

Основним методом витратного підходу, використовуваним при визначенні вартості матеріального збитку, заподіяного власнику ДТС є калькуляція витрат на відновлення пошкодженого або розукомплектованого ДТС.

Згідно Методики проведення автотоварознавчих експертиз і оцінки транспортних засобів, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості ремонтних робіт і вартості замінюваних складових з урахуванням фізичного зносу.

В результаті проведення дослідження був отриманий висновок про те, що вартість відновного ремонту ГАЗ 3110 СПГ державний номер НОМЕР_5, з урахуванням фізичного зносу складових рівна 7925,64 грн.

Щодо питання про включення податку на додану вартість в розмір матеріальних збитків, визначених експертом при проведенні дослідження з визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику ДТС, зауважено, що відповідно до п.2.4 Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальних збитків) визначається як вартісне значення витрат, які несе власник у разі пошкодження або разукомплектовання транспортного засобу (ДТС), з урахуванням фізичного зносу і витрат які несе або може понести власник для відновлення свого порушеного права користування ДТС. Тому розмір матеріального збитку (реальних) збитків визначається з урахуванням вказаного податку.

Також відзначено, що вартість товарно-матеріальних цінностей, які повинні бути використані в процесі ремонту (запчастини і інші витратні матеріали) приймається до розрахунку за їх ринковою ціною з урахуванням сум ПДВ, які в таку вартість включаються.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на пункти 14.4., 14.2.2., 5.2.13. Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.2.13 Правил страхування страховик не відшкодовує розмір непрямих платежів (податків), що включаються до рахунків на відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ за умови відсутності документального підтвердження факту сплати таких платежів.

Відповідно до п. 13.2.7 Правил страхування документами, що підтверджують розмір збитків завданих власнику застрахованого транспортного засобу можуть бути акт автотоварознавчого дослідження або експертиза про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Як вбачається із матеріалів справи визначення розміру збитку завданого власнику транспортного засобу по кожному страховому випадку здійснювалося на підставі Звітів про оцінку шкоди, завданої власнику транспортного засобу, які є актами автотоварознавчого дослідження відповідно до п.1.7. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Мінюста України N53/5 від 08.10.98 р.

Тому, невиплата страхового відшкодування у розмірі, передбаченому актами автотоварозначого дослідження (за вирахуванням франшизи) на підставі п.5.2.13 Правил страхування є неправомірною, оскільки даний пункт не підлягає застосуванню до правовідносин які виникли між сторонами. При цьому, п.5.2.13 Правил страхування застосовується при визначенні розміру збитку завданого власнику транспортного засобу на підставі рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до п. 14.2.2. Правил страхування відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком, здійснюється Страховиком Страхувальнику, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі Акту автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому, сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо Страхувальнику-фізичній особі готівкою або на її банківський рахунок. Як вбачається зі змісту полісів страхування, укладених між позивачем та відповідачем по справі, страхувальником є приватне підприємство “Люкс-КХ Крим”, яке відповідно до норм Господарського кодексу України є юридичною особою, тому, невиплата страхового відшкодування у розмірі, передбаченому актами автотоварозначого дослідження (за вирахуванням франшизи) на підставі п. 14.2.2 Правил страхування також є неправомірною, оскільки даний пункт не підлягає застосуванню до правовідносин які виникли між сторонами.

П. 14.2.2. Правил страхування застосовується у випадках, коли страхувальником за полісом страхування є фізична особа, а не юридична.

Крім того, страховиком порушено положення Правил страхування, які передбачають обов'язок страховика повідомити про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до п.14.19 Правил страхування виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15-ти робочих днів з моменту ухвалення рішення або в цей же термін повідомляється про відмову у виплаті чи продовження терміну прийняття рішення про виплату з письмовим обгрунтуванням причин. Відмова у виплаті страхового відшкодування з боку страховика (відповідача) не надходила.

У звязку з цим, судом не приймаються заперечення відповідача.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати 3486,55 грн.

Заперечення відповідача в частині територіальної підсудності, судом, виходячи із положень ч. 4 ст. 15 ГПК України, не приймаються.

Крім того, позивач просить суд виконати договори страхування шляхом стягнення з відповідача 297,31 грн. пені, 324,90 грн. 3% річних, 2197,55 інфляційних витрат на користь вигодонабувача.

Пунктами 7.5. договорів страхування передбачена відповідальність сторін за невиконання умов договору. Страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом слати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 10 % від суми боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача в сумі 297,31 грн., суд приходить до висновку щодо правомірного його обчислення, та вважає можливим задовольнити вимоги позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Судом встановлено, що сума 3% річних у розмірі 324,90 грн. та інфляційні втрати у сумі 2197,55 грн. обчислені позивачем правомірно, через що ці вимоги також підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також була врахована думка Вищого господарського суду України під час розгляду справи № 27/248 (постанова від 10.11.10 р.).

Відповідно до вимог ст. 49 ГК України (в редакції на момент предявлення позову) судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ПП «Люкс-КХ Крим» задовольнити.

2.Зобовязати відповідача АТ «АСК «Інго-Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) в особі Кримської філії ПАТ «АСК «Інго Україна» ( м. Сімферополь, вул.. К.Маркса, 40, ідентифікаційний код 26558403) виконати на користь вигодонабувача ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1) договори страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6306,30 грн., а саме 3486,55 грн. основної заборгованості, 297,31 грн. пені, 324,90 грн. 3 % річних, 2197,55 грн. інфляційних втрат.

3.Стягнути з АТ «АСК «Інго-Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) в особі Кримської філії ПАТ «АСК «Інго Україна» (м. Сімферополь, вул.. К.Маркса, 40, ідентифікаційний код 26558403) на користь приватного підприємства «Люкс КХ» (ідентифікаційний код 33529743, адреса державної реєстрації: м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 68, адреса кореспонденції: м. Сімферополь, бульвар Леніна, 7) 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2012 р.