Рішення № 21210555, 31.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2012Справа №5002-15/5277-2011 За позовом Прокурора Київського району м. Сімферополя (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Сеергєєва-Ценського, 26) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15; ідентифікаційний код 33433669)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 24/23, кв. 62; ідентифікаційний код 22230982)

Про повернення земельної ділянки та стягнення 2811,76 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор Тітков К.С., посвідчення №11146

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №24/01-55/2718 від 07.10.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Прокурор Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» про зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,1635 га розташовану на автодорозі Харків-Сімферополь, в районі гіпермаркету «Нова Лінія» в м. Сімферополі власнику Сімферопольській міській раді та стягнення 2811,76 грн. шкоди.

Від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких, позивач позов прокурора підтримує у повному обсязі

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №01205770.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №18 від 26.12.2011 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДРПОУ від 31.01.2012, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» (ідентифікаційний код 22230982) значиться за адресою: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 24/23, кв. 62.

Прокурор надав суду клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд пункт 3 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 2811,76 грн. шкоди заподіяної в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки вона не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У позові прокурор зазначав Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в якості третьої особи. Суд вважає, що рішення з даного спору не може вплинути на права або обов'язки Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим щодо однієї з сторін.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2011 працівниками Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим була проведена перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксанф» вимог земельного законодавства, за результатом якої був складений відповідний акт №406. В ході перевірки було встановлено, що відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка орієнтовною площею 0,1635 га розташована на автодорозі Харків-Сімферополь, в районі гіпермаркету «Нова Лінія» в м. Сімферополі. Правовстановлюючі документи на додаткову земельну ділянку відповідачем не оформлені (а.с.9-10).

В складеному в той же день, 19.07.2011, акті обстеження земельної ділянки зазначено, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка площею 0,1635 га відноситься до державної форми власності та за своєю категорією є земельною ділянкою транспорту (а.с.14).

За результатом проведеної перевірки був винесений припис №001526 від 27.07.2011 з вимогою про усунення допущених порушень земельного законодавства та складений протокол про адміністративне правопорушення №0000516 від 27.07.2011 (а.с.11-12).

Також, постановою Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про накладення адміністративного стягнення №10-01-29/78 від 27.07.2011 визнано директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.13).

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради з позовом до суду про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відшкодувати заподіяні правопорушенням збитки.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Як вже було вказано вище, документами, що посвідчують право особи на землю, є договір оренди, державний акт на право власності на землю або державний акт на право постійного користування землею.

Проте, під час розгляду справи сторонами не були надані суду відповідні правовстановлюючі документи на землю.

В свою чергу, доказами, що підтверджують факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем у справі, є складені Управлінням Держземінспекції акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення та припис про усунення виявлених порушень.

В пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» відсутні як необхідні правовстановлюючі документи на землю, так і рішення органу місцевого самоврядування про вилучення (надання) земельної ділянки.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом правової відповідальності за допущене правопорушення в галузі земельних відносин.

За таких обставин, оскільки факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є належним чином підтвердженим, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги прокурора про спонукання відповідача звільнити спірну самовільно зайняту земельну ділянку з одночасним приведенням ділянки в придатний для подальшого використання стан шляхом знесення розташованих на ній споруд.

Крім того, прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 2811,76 грн.

В пункті 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 зазначено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

У вказаній постанові Вищий господарський суд України повідомив, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель №110 від 12.09.2007 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007», підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В матеріалах справи наявні в сукупності вказані документи, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки та надають право на здійснення відповідного розрахунку шкоди.

Як вже було вказано вище, визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється на підставі відповідної Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007.

Пунктом 4 вказаної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається, зокрема:

·для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс пл.оща самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823);

·для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:

Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нпз середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7.

Враховуючи те, що:

1) площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 0,1635 га;

2) середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5, дорівнює 13714,00 грн./га;

4) коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4, - 1;

5) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783, складає 1,254;

6) розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, складає 2811,76 грн.

Отже, розмір шкоди визнається судом правомірним, у звязку з чим, підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксанф» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 24/23, кв. 62; ідентифікаційний код 22230982) повернути самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,1635 га розташовану на автодорозі Харків-Сімферополь, в районі гіпермаркету «Нова Лінія» в м. Сімферополі власнику Сімферопольській міській раді (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15; ідентифікаційний код 33433669).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 24/23, кв. 62; ідентифікаційний код 22230982) на користь Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15; ідентифікаційний код 33433669) 2811,76 грн. шкоди заподіяної в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксанф» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 24/23, кв. 62; ідентифікаційний код 22230982) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (призначення платежу: судовий збір 0349968, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополя 22030001, р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК) 2352,50 грн. судового збору.

5.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.02.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.