Рішення № 21210379, 24.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2012Справа №5002-16/5298-2011 За позовом Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1)

до відповідача Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”(95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а)

Про стягнення 116456940,03 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність від 26.12.2011р. №101/10, представник.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Дочірня компанія “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” 116456940,03 грн. у т.ч. 102307483,77 грн. основного боргу, 8811028,25 грн. пені нарахованої з 07.06.2011р. по 07.12.2011р., 3146689,15 збитків від інфляції та 2 91738,86 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки.

Позовні вимоги мотивовані порушеннями з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу №06/10-2305 ТЕ-19 від 20.12.2010 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, у звязку з чим заборгованість Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”перед Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012р. розгляд справи був відкладений, у звязку з неявкою представників сторін та необхідністю надання ними витребуваних судом документів.

16.01.2012р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими документами у виконання вимог суду. У письмовому відзиві на позов відповідач суму заборгованості визнав у повному обсязі, але просив суд зменшити розмір пені на 50%, у звязку з тим, що підприємство знаходиться в скрутних економічних умовах.

Позивач у судове засідання 24.01.2012р. зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго” позовні вимоги визнав у повному обсязі, але просив суд зменшити розмір пені на 50% на підставах викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.01.2012р. була оголошена перерва.

24.01.2012р. судове засідання продовжено за участю представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання після перерви не зявився, направив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача не заперечував проти вказаного клопотання та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Постачальник) та Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго” (Покупець) був укладений договір №06/10-2305 ТЕ-19 поставки природного газу для вироблення теплової енергії включно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та горячого водопостачання.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобовязується поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Кількість газу та його ціна були визначені сторонами в п. 1.2 та розділу 3 договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 257398,00 тис куб.м.

Згідно з п. 2.2. додатку до Договору № 1 від 26.12.2010р. приймання передача газу, поставленого постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 визначено, що ціна за 1000 куб.м. становить 1309,20грн. , з урахуванням ПДВ, тарифу на транспортування та збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами в такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться гне пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1 договору та додаткової угоди до договору №1 від 28.01.2011р., цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін та діє з 01 січня 2011р. до 31 грудня 2011р. включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

03.10.2011р. додатковою угодою №5 до договору №06/10-2305 ТЕ-19 сторони домовились, що договір вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої обовязки за договором та передавав у відповідачу природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами (а. с. 62-83).

Проте вартість отриманого природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена, що призвело до виникнення заборгованості Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” перед Дочірньою компаніє “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” у розмірі 116456940,03грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 102307483,77 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості у вказаній сумі визнається самим відповідачем у відзиві на позов та в акті звірці взаємних розрахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов №06/10-2305ТЕ-19 від 20.12.2010р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, у звязку з чим позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 102307483,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1 цього Договору Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши викладений позивачем в позовній заяві розрахунок пені в сумі 8811028,25 грн. суд погоджується з його правомірністю, однак зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”Вищий господарський суд України зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно”є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені, Орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго” посилається на те, що основним споживачем теплової енергії є населення, яке несистематично здійснює оплату наданих відповідачем послуг, що утворює значні борги. Більш того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, суд приймає до уваги поданий відповідачем звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011р. з якого вбачається збитковість діяльності Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”(збиток від діяльності складає 60 708 тис. грн., а також підприємство має кредиторську заборгованість у розмірі 421822 тис. грн.), який свідчить про скрутне фінансове становище відповідача.

Суд зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обовязку по повній та своєчасній сплаті вартості поставленого природного газу, завдало Дочірній компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” значних збитків.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50% та стягнути з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пеню у сумі 4405514,13 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3146689,15 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2 191738,86 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи зменшення судом належної до сплати пені, позов підлягає часковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 ГПК України, оскільки спір виник з його вини.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”(95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593, МФО 324805, р/р 260363001770 в ПАТ «Ощадбанк») на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, МФО 300465, р/р 26008301970 в ПАТ «Ощадбанк», м. Київ) 102307483,77 грн. основного боргу, 4405514,13 грн. пені, 3146689,15 збитків від інфляції та 2 191738,86 грн. 3% річних, а також 56460,00 грн. судового збору.

3.Відмовити в частині стягнення пені в сумі 4405514,12 грн.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2012р.