Постанова № 21210134, 31.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"31" січня 2012 р. Справа № 5015/2306/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача

третьої особи

прокуратури-Турчин Я.М.,

-не з'явились,

-Ходаківський М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (далі –МКП "Миколаївводоканал") на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011

у справі№5015/2306/11

за позовомзаступника прокурора Львівської області в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області

до

(третя особаМКП "Миколаївводоканал"

- Миколаївська міська рада)

простягнення 1986316,70 грн. збитків, завданих порушенням законодавства

про охорону та раціональне використання водних ресурсів

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2011 (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено повністю у зв’язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

          МКП "Миколаївводоканал" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.110,111 Водного кодексу України, ст.ст.51,68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.п.1.6,2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі –Методика №389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (чинна з 25.08.2009р. по 07.08.2011р.), та ст.ст.32,43,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає необгрунтованими посилання судів на допущене відповідачем правопорушення у вигляді самовільного скиду неочищених госппобутових стічних вод з каналізаційного колектора в р.Дністер, оскільки самовільним скидом вважається скид зворотних вод без дозволу спеціальне водокористування, а у відповідача є такий дозвіл (№Укр-963-10/Льв.ГДС), виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, про що зазначено самим позивачем в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-28.12.2010. Окрім того, заявник вказує на недоведеність правильності визначення позивачем розміру нарахованих збитків, посилаючись на висновок екологічного аудиту МКП "Миколаївводоканал" від 05.12.2011.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з доведеності актом №59 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-28.12.2010 (а.с.25-28 том 1) факту здійснення відповідачем в період з 17.03.2010р. по 24.12.2010р. самовільного скиду неочищених госппобутових стічних вод з каналізаційного колектора в р.Дністер з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин, внаслідок чого державі завдано шкоди в розмірі 1986316,70 грн.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність подачі відповідачем в спірний період водокористування спеціальної заяви у зв'язку з проведенням реконструкції очисних споруд м.Миколаєва, як того вимагає ч.5 ст.51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", чим спростовується бездоказове твердження заявника про зворотне.

Водночас, не можуть прийняті до уваги наявні заперечення заявника щодо правильності визначення позивачем розміру нарахованих збитків, які зводяться передусім до посилань на новий доказ (висновок екологічного аудиту МКП "Миколаївводоканал" від 05.12.2011), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія також відхиляє доводи заявника про доцільність проведення судової експертизи щодо правильності визначення позивачем розміру нарахованих збитків, оскільки виходячи зі змісту ст.41 ГПК України призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. Залишаючи без задоволення відповідне клопотання підприємства апеляційний суд правомірно не знайшов підстав для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, врахувавши цілковиту достатність наданих позивачем доказів, передбачених п.4.1 Методики №389.

Проте, колегія не може погодитися з суперечливими висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного скиду відповідачем неочищених госппобутових стічних вод, розрахованих позивачем на підставі п.п.1.2,5.1,7.1 Методики №389, з огляду на таке.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Львівської області посилається на завдання державі збитків внаслідок самовільного скиду неочищених стічних вод з каналізаційного колектора, що призвело до забруднення водного об'єкта (р.Дністер). В ході розгляду справи судом першої інстанції предмет та підстави позову прокурором чи позивачем не змінювалися в порядку, передбаченому ст.22 ГПК України (в редакції від 07.07.2010р.)

Судами спір вирішено в межах заявлених предмета та підстав позову і встановлено факт здійснення відповідачем самовільного скиду забруднених зворотних вод.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.48 та ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, дозвіл на спеціальне водокористування охоплює і право водокористувача на скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти в межах встановлених лімітів. Окремого дозволу на скидання зворотних вод чи скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами закон не вимагає.

Водночас, судами при вирішенні даного спору залишено поза увагою положення п.п.1.2,2.1,5.5,9.1 Методики №389.

Зокрема, згідно п.1.2 Методики №389 ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування (самовільного скиду зворотних вод) визначено факти забруднення водних об'єктів водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування (в даному випадку це скидання забруднених зворотних вод) в їх сукупності, що не враховано судами.

До того ж, відповідно до п.2.1 Методики №389 наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються:

- скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством;

- скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту;

- скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод;

- самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС та самовільні скиди зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування є різними видами наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт.

Проте, прокурором та позивачем належним чином не розмежовано, а судами достеменно не встановлено, яке ж саме правопорушення в дійсності було допущено відповідачем: самовільне спецводокористування у вигляді самовільного скиду зворотних вод чи наднормативні скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, в порушення вимог ст.43 ГПК України судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки акту №59 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-28.11.2010 та розрахунку розмірів відшкодування збитків (а.с.23-28 том 1).

Зокрема, згідно з п.5.5 Методики №389 розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, внаслідок самовільного скиду зворотних вод без наявності дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за формулою (4).

Натомість позивачем при здійсненні розрахунку розмірів відшкодування збитків використано п.п.5.1,7.1 Методики №389 та формули 1 і 12, які мають застосовуватися при розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, тобто без ознак самовільного скиду зворотних вод.

Судами також залишено поза увагою дані акта перевірки від 23-28.12.2010 в частині дотримання доведених відповідачу лімітів скиду стічних вод.

Отже, в порушення вимог ст.ст.43,84 ГПК України судами попередніх інстанцій належним чином не відхилено та не спростовано доводи відповідача про те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді забруднення водного об'єкту не містить таких кваліфікуючих ознак, як самовільне скидання неочищених стічних вод з каналізаційного колектора в р.Дністер, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, оскільки самовільним скидом вважається скид зворотних вод без дозволу спеціальне водокористування, а у відповідача є такий дозвіл (№Укр-963-10/Льв.ГДС від 03.12.2001 з продовженням терміну дії до 01.01.2012р.), виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, що зафіксовано самим позивачем в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23-28.12.2010.

Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів про доведеність завдання державі шкоди в розмірі 1986316,70 грн. внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 17.03.2010р. по 24.12.2010р., а саме внаслідок самовільного скиду неочищених госппобутових стічних вод з каналізаційного колектора в р.Дністер.

Відтак, не виключається наявність достатніх підстав вважати, що встановлене актом перевірки від 23-28.12.2010 №59 забруднення водних ресурсів в даному випадку не обумовлене самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 у справі №5015/2306/11 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді : Є.Чернов

В.Цвігун