Постанова № 21210074, 31.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5023/849/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Національного банку України

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року

у справі№5023/849/11 Господарського суду Харківської області

за позовомКорпорації "Уолтсем, Інк" в особі Представництва - корпорації "Уолтсем, Інк"

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

провитребування майна та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Корпорація "Уолтсем, Інк" в особі Представництва - корпорації "Уолтсем, Інк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності на це майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2011 року у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк, а ухвалою цього ж суду від 14.04.2011 року, останнього залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2011 року в частині відмови у визнанні права власності на нежитлову будівлю (літ. "А"), загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтнева, 82 у м. Південне Харківського району Харківської області, за Корпорацією "Уолтсем Інк" в особі представництва скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Національного банку України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм, неправомірність визнання за позивачем права власності на спірне майно, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2011 року залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України, Національного Банку України, Корпорації "Уолтсем, Інк" в особі Представництва - корпорації "Уолтсем, Інк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається із наявних у справі матеріалів, рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2002 року у справі № 22/408-02 задоволено позов Корпорації "Уолтсем, Інк" в особі Представництва корпорації "Уолтсем, Інк до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД": стягнуто з останнього 256 752,23 грн. боргу та 1 118,00 грн. судових витрат, а ухвалою цього ж суду від 24.02.2003 року затверджено мирову угоду від 21.02.2003 року, укладену між компанією "Уолтсем, Інк" в особі представництва корпорації "Уолтсем, Інк" та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" на стадії виконання судового рішення у зазначеній справі.

За умовами мирової угоди відповідач визнав борг на суму 258 570,23 грн. боргу, і в рахунок його погашення зобовязався в 15 денний термін, шляхом оформлення акту приймання-передачі, передати майно на суму 230 704,51 грн. (зазначене в додатоку до мирової угоди), а суму 27 865,72 грн. до 01.07.2003 року перерахувати на рахунок кредитора.

На виконання умов мирової угоди по справі №22/408-02, по акту приймання передачі від 01.07.2003 року, ТОВ з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" передало у власність Корпорації "Уолтсем, Інк" в особі представництва нежитлову будівлю спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А-1) загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтнева, 82 у м. Південне Харківського району Харківської області.

20.12.2007 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено іпотечний договір №4/Zсмбмлвіп-07-02, за яким вказане спірне майно було передано Корпорацією "Уолтсем, Інк" в особі ОСОБА_1 в заставу для забезпечення виконання зобовязань та вимог іпотекодержателя (банку) за кредитним договором №4/МСБМКВЛ-07-ПЗУ від 20.12.2007 року, укладеним між відповідачами у даній справі. Одночасно з підписанням кредитного договору, 20.12.2007 року ОСОБА_1, уклав договір поруки №4МСБМКВЛ/П-07-ПЗУ, згідно з яким поручився за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" своїх зобовязань по кредитному договору.

Стверджуючи, що лише після вчинення 01.07.2009 року виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірний спортивно-оздоровчий комплекс, Корпорація "Уолтсем, Інк" в особі представництва корпорації "Уолтсем, Інк" дізналася про те, що майно перебуває в заставі, вона звернулася до місцевого господарського суду та предявила даний позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Харківської області визнав безпідставними посилання позивача на приписи ст.128 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року, за якою право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі та застосував до спірних правовідносин положення діючого Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, тому виходив з того, що позивач не надав доказів державної реєстрації права власності на будівлю спортивно-оздоровчого комплексу, а отже, з огляду на приписи п.1 ст.182, п.4 ст.334 Цивільного кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2004 року), ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, право власності на майно шляхом підписання акту приймання-передачі у позивача не виникло.

Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції та визнаючи за позивачем право власності на будівлю спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А-1), загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтневій, 82 у м. Південне Харківського району Харківської області, апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року, який регулює відносини, повязані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації за умов, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації прав, а тому вимога позивача про визнання права власності на майно, яке він набув на підставі мирової угоди 21.02.2003 року та отримав по акту приймання-передачі від 01.07.2003 року є обґрунтованою й підлягає задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав помилковими посилання місцевого господарського суду на договори, наявність яких не впливає на право власності позивача на майно, оскільки кредитний договір №4/МСБМКВЛ-07-ПЗУ від 20.12.2007 року на відкриття відновленої мультивалютної кредитної лінії, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник), на забезпечення якого укладався іпотечний договір №4/2смбмлвіп-07-02 ВІД 20.12.2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та корпорацією "Уолтсем, Інк", за яким предметом іпотеки є інше майно, а саме: нежитлова будівля літ.А-3, загальною площею 1601,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка,142 та договори поруки від 20.12.2007 року №4/мсбмквл/п-07-пзу-01 та №4/мсбмквл/07-пзу-02 між ТОВ "Український промисловий банк" та поручителями ТОВ "Аріка" та фізичною особою ОСОБА_1.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці угоди стосуються зовсім інших правовідносин, які виникли після набуття позивачем права власності на спортивно - оздоровчий комплекс, а також визнав обґрунтованими позицію позивача щодо перебігу строку позовної давності.

Щодо вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, то апеляційний господарський суд, погодившись щодо цієї частини позову з місцевим господарським судом, визнав її необґрунтованою та недоведеною, оскільки позивачем навіть не зазначено особи, яка незаконно володіє цим майном.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з таких підстав.

Стаття чинного 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на будівлю спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А-1), загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтневій, 82 у м. Південне, Харківського району, Харківської області позивач набув в результаті виконання Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" однієї з умов мирової угоди від 21.02.2003 року (затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2003 року на стадії виконання рішення суду у справі №22/408-02) - передачі спірного обєкту нерухомості в рахунок погашення частини боргу, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача (у даній справі), в сумі 230 704,51 грн.

На виконання умов мирової угоди, по акту приймання передачі від 01.07.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. ЛТД" передало, а Корпорація "Уолтсем, Інк" в особі Представництва - корпорації "Уолтсем, Інк" прийняла та набула у власність, будівлю спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А-1), загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтневій, 82 у м. Південне Харківського району Харківської області.

Як правильно зазначив апеляційний господарський суд, спірне нерухоме майно перейшло до позивача, за наслідками виконання у липні 2003 року мирової угоди, а тому до правовідносин з приводу цього майна повинні застосовуватися положення законодавства, що діяло на час їх виникнення, тобто Цивільний кодекс Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, частиною першою ст.128 якого передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на зазначене, на той час виникнення права власності на нерухоме майно не повязувалося з моментом його державної реєстрації (як це передбачено діючим законодавством), а діюче на час виконання мирової угоди законодавство не передбачало обовязкової реєстрації прав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що про існування угоди від 20.12.2007 року, за якою будівлю спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А-1), загальною площею 404,60 м2, розташовану на вул. Жовтневій, 82 у м. Південне, Харківського району, Харківської області, було передано в іпотеку відповідачем-1 відповідачу-2, позивачу стало відомо лише 01.07.2009 року після вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на спірне майно, а тому висновок суду щодо початку перебігу строку позовної давності з 01.07.2009 року не суперечить фактичним обставинам.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необхідності задоволення позовних вимог шляхом визнання права власності судом в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України.

Всі інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що є у справі, а відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова