Ухвала суду № 21209785, 20.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

20 січня 2012 р. № 5004/274/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді:Муравйова О.В.

суддів:Бакуліної С.В.,

Данилової Т.Б.,

Могил С.К.,

Уліцького А.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен"

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 02.11.2011

у справі№5004/274/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен"

доПриватного підприємства "Астерія"

провизнання договору оренди пролонгованим, ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.05.2011 у справі №5004/274/11 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Волинської області від 04.05.2011 скасовано; позов задоволено та визнано пролонгованим договір оренди №03/2007 від 01.03.2007 до 29.02.2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 у справі №5004/274/11 скасовано, рішення господарського суду Волинської області від 04.05.2011 у справі №5004/274/11 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5004/274/11. Заявник у своїй заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2008 у справі № 16/167, від 28.04.2011 у справі №30/157-10-4348, від 14.06.2011 у справі №39/101пд мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З аналізу положень статті 11118 Господарського процесуального кодексу України випливає, що заява про перегляд рішень господарських судів повинна містити посилання на конкретні за змістом судові рішення, в яких має неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" не зазначило, в чому полягає неоднаковість застосування норм матеріального права та які норми матеріального права неоднаково застосовано при прийнятті постанов Вищого господарського суду України від 03.12.2008 у справі № 16/167, від 28.04.2011 у справі №30/157-10-4348, від 14.06.2011 у справі №39/101пд. Зокрема, в заяві зазначено, що Вищим господарським судом України при прийнятті постанови у справі №5004/274/1 не застосовано норми статей 764 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 284 Господарського Кодексу України.

Судова колегія зазначає, що приймаючи постанову, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, з посиланням на статі 291 Господарського Кодексу України, пункту 2 статті 6 Цивільного Кодексу України, пункту 1 статті 782 Цивільного кодексу України, визнав обґрунтованим висновки, що сторонами погоджено щорічну пролонгацію договору в залежності від виконання позивачем всіх його умов, а оскільки при виконанні договору умови щодо сплати орендної плати порушувались це стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди пролонгованим.

У справі №16/167 (постанова Вищого господарського суду України від 03.12.2008), суд касаційної інстанції, з посиланням на статті 764 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 291 Господарського кодексу України, статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", погодився з висновками апеляційного суду про задоволення позовних вимог про визнання договору оренди нерухомого майна пролонгованим, з огляду на те що: позивач впродовж понад двох років продовжував користуватися спірним приміщенням та сплачувати оренду плату за його користування на умовах, визначених спірним договором оренди (згідно платіжних вимог-доручень відповідача, позивачу нараховувався авансовий платіж за наступний місяць), водночас відповідач фактично своїми діями змінив ставлення щодо припинення договору, оскільки протягом двох років відповідач не вжив заходів для виселення позивача та не вчиняв будь-яких передбачених законодавством дій, які б свідчили про наміри передати спірний об'єкт оренди іншим особам або використовувати його у власних цілях, або у цілях не пов'язаних з орендною платою.

Приймаючи постанову від 28.04.2011 у справі №30/157-10-4348, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про задоволення позову про продовження договору на підставі статей 16, 20, 764, 774 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що фактично позивачем заявлено вимогу про зміну строку дії договору, який був продовжений за приписами статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки сторона договору у встановлений законом строк не повідомила про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди спірного приміщення.

Таким чином, у справах № 16/167, №30/157-10-4348 та у справі №5004/274/11, про перегляд постанови у якій подано заяву, судові рішення прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Щодо посилання на постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2011 у справі №39/101пд суд касаційної інстанції зазначає, що предметом спору в справі №39/101пд є визнання права на користування нерухомим майном, у справі №5004/274/11 предметом спору є визнання договору оренди пролонгованим. Тобто заявник посилається на неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального права в справах, спірні правовідносини в яких не є подібними з огляду на різні предмети спорів у названих справах.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи №5004/274/11 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" у допуску справи №5004/274/11 господарського суду Волинської області до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя

О.Муравйов Судді С.Бакуліна

Т.Данилова С.Могил А.Уліцький KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)