Постанова № 21207529, 23.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 5019/2274/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.11 р.

у справі № 5019/2274/11 (суддя Качур А.М. )

позивач Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"

відповідач Приватний підприємець ОСОБА_3

про стягнення в сумі 86245,39 грн.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №3 від 19.05.2011р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №28 від 20.01.2012р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.11.2011 року у справі №5019/2274/11 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" до підприємця ОСОБА_3 про стягнення в сумі 86245,39 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" 86245,39 грн. основного боргу, 862,46 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено документів, що підтверджують прийняття товару. Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, на думку скаржника, стверджувати про обгрунтованість задоволеного позову немає правових підстав, оскільки факт поставки товару відповідно до договору поставки та факт його прийняття покупцем не підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, скаржник зазначає, що підпис на накладних на отримання товару виконаний не ОСОБА_3, в зв'язку з чим просить призначити у справі почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. №1-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд, вирішуючи питання стосовно доцільності задоволення або відхилення клопотання про призначення експертизи, вирішує, чи дійсно існує необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд з огляду на наявні матеріали справи та доводи скаржника підстав для проведення судової експертизи не вбачає.

Також, 23.01.2012 року представником апелянта через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано платіжні доручення для долучення до матеріалів справи.

Позивач - ТзДВ "Рівнехолод" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.01.2011 року між відкритим акціонерним товариством "Рівнехолод" (позивач/постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (відповідач/покупець) був укладений договір поставки №23 (далі-договір поставки, а.с.6-8), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязувався поставляти продукти харчування в дошкільні заклади м. Рівне №№2,3,7,12,14,16,22,23,27,29,31,32,33,35,38,9,40,41,42,43,44,45,46,47,50,51,52,55,56,57, особлива дитина, НВК 1, згідно специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець в свою чергу зобовязувався прийняти цей товар і оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.4. договору поставки, покупець зобовязаний по мірі надходження коштів оплатити поставку товару згідно поданих рахунків два рази в місяць, але не пізніше 5-го числа послідуючого місяця.

Як встановлено апеляційним судом, відносини між сторонами були довготривалими і поставки товару здійснювалися регулярно протягом січня-липня 2011 року.

Всього за цей період позивачем було поставлено товар на загальну суму 1400062,49 грн.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань розрахунки за отриманий товар здійснив частково в сумі 1313769,72 грн. (включаючи повернення товару), що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків (а.с.56-58).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача останнім створена заборгованість в розмірі 86245,39 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: накладними №1/001695 від 26.05.2011р., №1/001713 від 30.05.2011р., №1/001728 від 01.06.2011р. від 01.06.2011р., №1/001744 від 03.06.2011р., №1/001755 від 06.06.2011р., №1/001779 від 08.06.2011р., №1/001805 від 10.06.2011р., №1/001812 від 14.06.2011р., №1/001839 від 16.06.2011р., №1/001892 від 24.06.2011р., №1/001904 від 29.06.2011р. та відповідними довіреностями на отримання ТМЦ №9 від 01.05.2011р., №10 від 01.06.2011р. та №12а від 01.07.2011р. (а.с.9-18).

На претензію від 23.07.2011 року з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.5).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 86245,39 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 692, 712 ЦК України.

Що ж стосується долучених до матеріалів справи платіжних доручень, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, останній платіж за отриманий товар був здійснений відповідачем на користь позивача 29.06.2011 року (а.с.61), тоді як поставка товару була здійснена ще 01.07.2011 року та 04.07.2011 року, що підтверджується накладними за №1/0011925, №0011939, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками, та відповідною довіреністю №12а від 01.07.2011 року (а.с.17-18).

Крім того, як вбачається, позивач при розрахунку боргу врахував часткові проплати відповідача на момент подачі позовної заяви, в тому числі і ті платіжні доручення, які долучені останнім до апеляційної скарги, що в свою чергу підтверджується актом звірки розрахунків за період з 04.01.2011 року по 04.07.2011 року (а.с.56-58).

Натомість, відповідач не надав апеляційному суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України, які свідчили б про повну оплату товару, отриманого згідно накладних за період з 26.05.2011 по 04.07.2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2011 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/1164/12 1164/12