Рішення № 21207045, 20.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 рокуСправа № 13/5026/2738/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара», м. Львів, вул. В. Великого, 59 Б

до приватного підприємства «Санні», Черкаська область, Шполянський район, с. Станіславчик (для листування: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 59В)

про визнання договору оренди недійсним,

за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут», м. Львів, вул. В. Великого, 59-Б

про визнання договору оренди недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 директор за посадою;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю;

третя особа: ОСОБА_2 власник підприємства.

ТОВ «Торговий дім «Тамара»звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП «Санні»про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003р. №00/45 - недійсним.

ТОВ «Ресторан «Беркут»звернулось з самостійними вимогами до позивача та відповідача про визнання спірного договору оренди недійсним.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Вказує на відсутність у відповідача оригіналу спірного договору та акту приймання-передачі майна. Представник третьої особи вимоги підтримав.

Відповідач вимоги заперечив та просить відмовити в позові, оскільки господарським судом Тернопільської області вже дана оцінка правовідносинам сторін.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав:

- учасники спору є самостійними юридичними особами та субєктами

господарювання на ринку надання послуг, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ на учасників процесу;

- предметом спору є визнання недійсним господарського договору №00/45 оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003р. між ПП «Санні»-орендодавець, та ТОВ «Торговий дім «Тамара»- орендар про використання майна відповідача за плату нежитлові приміщення та територія міні ринку загальною площею 2823 кв.м. у м. Львів, вул. Володимира Великого, 59-Б;

- позивач вказує, що спірний договір ним не підписувався, оригіналу договору в його підприємства немає. Про існування даного договору йому стало відомо лише під час розгляду справи в господарському суді Тернопільської області. Примірник договору ним отримано з господарської справи за запитом адвоката. Копію запиту та копію матеріалів справи надано суду;

- представник позивача надав суду оригінали заяв гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчені нотаріально, що вони не підписували угод про оренду ресторанного комплексу. Вказані документи не спростовані відповідачем у належний спосіб в розумінні ст. 33 ГПК України;

- представник третьої особи заперечив чинність договору, оскільки, на його думку, відповідач не був власником переданої в оренду нерухомості, не володів повноваженнями на передачу в оренду майна. В обґрунтування своєї позиції представник посилається на відповіді БТІ у м. Львові про відсутність реєстрації прав власності на спірне приміщення за відповідачем з 2003 року;

- згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №8148006 власником нежитлових приміщень в м. Львів по вул. В.Великого, 59Б з 08.04.2002р. є ТОВ «Ресторан «Беркут»;

- представник відповідача запропонував суду збирати докази та забезпечувати докази на його користь, що протирічить вимогам ГПК України про рівність прав учасників процесу та мету судочинства. Суд з цих мотивів відхилив клопотання відповідача про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи підписів та печаток на спірному договорі оренди майна №00/45;

-невиконання чи неналежне виконання умов договору №00/45 не є

підставою для визнання такого договору недійсним. Дані рекомендації викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;

- зясувавши відносини сторін, суд дійшов висновку, що не може визнаватися недійсним правочин, який не вчинено. Це протирічить способам захисту порушеного права, що викладені у ст.ст. 15, 16 ЦК України. Не є укладеним правочин, у якому відсутні умови, необхідні для його укладення, як то передача майна тощо. Доказів передачі майна, підписання актів приймання-передачі майна в оренду за спірним договором чи спонукання орендодавця до передачі орендованого майна в користування сторонами не надано. Представник відповідача в судовому засіданні 20 січня 2012р. підтвердив про відсутність актів приймання-передачі майна;

- суд критично оцінює посилання представника відповідача на обставини дослідження судами взаємовідносин сторін і встановлення іншими судами юридичного факту дійсності договору оренди майна №00/45, оскільки з поданих представником відповідача копій документів вбачається, що предметом спору в судах загальної та господарської юрисдикцій було право власності на комплекс приміщень та споруд ресторану у м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б, а не дійсність чи недійсність договору оренди майна №00/45. Вказані рішення судів господарський суд не може визнати як преюдиціальні, оскільки вирішувався зовсім інший предмет спору і іншим предметом доказування, в тому числі і між громадянами. Сам відповідач визнає, що ТОВ «Ресторан «Беркут»фактично не передавав приватному підприємству «Санні»спірний обєкту нерухомості за договором 2003р.;

- суд критично оцінює твердження представника відповідач про нотаріальне посвідчення договору оренди 2003р. При ознайомленні в судовому засіданні з примірником договору з відтисками печаток нотаріуса, який надано відповідачем, було зясовано, що наданий примірник посвідчено нотаріусом лише в 2006р. як копія договору, яка відповідає оригіналу.

- позивач не вказав, яке право порушено, чиє право і ким саме порушено, та в який спосіб він намагається захистити це право;

-підстави недійсності договору визначені законодавцем у ст.ст. 203

204, 215 ЦК України і розширеному тлумаченню не підлягають. Суд враховує презумпцію дійсності правочину. Але встановивши, що договір не укладено, суд відмовляє в задоволенні позову п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;

-у суду немає правої підстави для задоволення вимог позивача та

третьої особи про визнання недійсними договору оренди нежитлових приміщень №00/45 від 01.12.2003р.

Позовні вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами про визнання недійсним договору задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір оренди №00/45 є неукладеним та не породжує яких-небудь юридичних прав та наслідків для позивача та відповідача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на сторони та не стягувати.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба

Повний текст рішення підписано 24.01.2012р.