Рішення № 21206245, 16.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа № 24/5009/7142/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” (69118, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11-Б; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст” (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценко, 6)

про розірвання договору № MУ/03-11 від 16.05.2011р. та стягнення 68417,59 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1., дов. № 9 від 28.11.2011р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

02.11.2011р. в господарський суд Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” (ТОВ “Зазінвестбуд”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст” (ТОВ “Запоріжміст”) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 68417,59 грн., з яких 66588,08 грн. основний борг, 1284,16 грн. пеня, 520,19 грн. втрати від інфляції та 25,16 грн. 3% річних та про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору № МУ/03-11 від 16.05.2011р.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 509, 525, 526, 549, 550, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Зазначає, що згідно укладеного між сторонами договору № МУ/03-11 від 16.05.2011 р., позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 120000,00 грн. для виготовлення обумовленої Договором продукції. Поставка виготовленої продукції відповідачем була здійсненна з простроченням строку вказаного у п. З Специфікації № 1 до Договору, та не в повному обсязі, а лише на суму 53411,92 грн., що підтверджується приходною накладною № 12 від 31.08.2011 р. Згідно п. 10.1 Договору, позивач намагався врегулювати виникненні розбіжності, складені при виконанні Договору, шляхом проведення переговорів з відповідачем. 26.09.2011 р. відповідачу під підпис була вручена Претензія за .№ 621. Також, 29.09.2011р., представнику ТОВ «ЗАПОРІЖМІСТ», під підпис було вручено супроводжувальний лист зі згодою №1 від 26.09.2011 р., «про припинення взаємовідносин за Договором № МУ/03-11 від 16.05.2011 р.», та повернення сплачених на рахунок ТОВ «ЗАПОРІЖМІСТ»коштів разом зі штрафними санкціями. Відповідач ніяким чином не відреагував, зобов'язання за Договором не виконав. Таким чином, основний борг на момент подачі позову становив 66588,08 грн. За порушення зобовязань за Договором, на підставі п. 8.1 Договору, відповідачу нараховано пеню в сумі 1284,16 грн. Крім того, за прострочення грошового зобовязання, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 520,19 грн. втрат від інфляції та 25,16грн. 3% річних. Також, позивач просить розірвати договір № МУ/03-11 від 16.05.2011 р.

Ухвалою суду від 02.11.2011р. порушено провадження по справі № 24/5009/7142/11 слухання справи призначено на 07.12.2011р.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 21.12.2011 р. та до 16.01.2012 р. Ухвалою суду від 21.12.2011 р., за клопотання позивача, згідно ст. 69 ГПК України розгляд справи було продовжено.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав заявлені вимоги. При цьому, надав суду письмові пояснення, за змістом яких, при складенні даного позову було допущено описку при зазначенні номеру видаткової накладної, а саме: замість видаткової накладної № 11 від 31.08.2011 р., позивачем помилково було зазначено № 12 від 31.08.2011 р. При цьому. представником позивача було надано для огляду оригінал видаткової накладної № РН-0000011 від 31.08.2011 р. та копію для залучення до матеріалів справи.

Відповідач письмовий нормативно обґрунтований відзив на позовну заяву до суду не направив, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно наявних у справі поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції ухвалу суду від 02.11.2011р. про призначення до розгляду даної справи було отримано представником відповідача 08.11.2011 р., тобто, про наявність в провадження суду даної справи відповідач був обізнаний. Ухвали суду від 07.12.2011р. та від 21.12.2011 р. про відкладення розгляду справи до суду не повернулись.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Будь-які відомості щодо виключення підприємства з ЄДР, відсутні.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

У засіданні суду 16.01.2012 р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Зазінвестбуд»(Замовником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжміст»(Виконавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № МУ/03-11 (надалі Договір), за умовами якого Виконавець зобовязався виготовити продукцію згідно розроблених креслень стадії КМД, на базі креслень стадії КМ наданих Замовником, а Замовник зобовязався прийняти та оплатити продукцію, зазначену в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного Договору, які є його невідємними частинами (розділ 1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору найменування, кількість, ціна, строк виготовлення та умови поставки продукції зазначаються в Специфікаціях. Загальна сума Договору формується із сум підписаних Специфікацій.

В пункті 3.1 Договору сторонами узгоджено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у строки, вказані в Специфікації. Продукція вважається оплаченою з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у повному обсязі.

Згідно із п. 3.2 Договору Виконавець зобовязується надати Замовнику наступні документи: рахунок; податкову накладну; накладну на передачу продукції та Сертифікат якості.

За змістом п. 8.1 Договору за порушення строків поставки продукції Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення порушення зобовязань від вартості продукції за кожен день прострочення.

Згідно Специфікації № 1 до Договору сторони домовились про виготовлення 14 одиниць продукції (реконструкція розширення металоконструкції) за ціною 10585,00 грн. за одиницю без ПДВ, на загальну суму 177828,00 грн. Також, сторонами обумовлено умови оплати 65% попередньої оплати грошовими коштами протягом 3-х днів з дати підписання Договору та виставлення рахунку, 35% - протягом 5-ти банківських днів після сповіщення Замовника про готовність продукції до відвантаження. Також, сторони домовились, що строк виготовлення металоконструкцій складає 16-ть робочих днів від дати завозу металопрокату та не пізніше 20-ти робочих днів з дати укладення Договору (пункти 2, 3 Специфікації).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, платежами, здійсненими 14.07.2001 р. (на суму 50000,00 грн.), 25.07.2011 р. (на суму 50000,00 грн.) та 30.08.2011 р. (на суму 20000,00 грн.) відповідач, на підставі рахунка № СФ-0000012 від 18.04.2011 р., перерахував на розрахунковий рахунок позивача 120000,00 грн. в якості попередньої оплати за Договором.

Згідно долученої до матеріалів справи видаткової накладної № РН-0000011 від 31.08.2011 р. позивачу було поставлено продукції на загальну суму 53411,92 грн. (в т.ч. з ПДВ).

Тобто, різниця між сумою здійсненої позивачем оплати і сумою здійснених відповідачем поставок становить 66588,08 грн.

У звязку з цим, 26.09.2011 р. відповідачу було вручено Претензію (вих. № 621 від 26.09.2011 р.) з вимогою протягом 3-х днів перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 66588,08 грн.

Крім того, згідно листа (вих. № 630 від 29.09.2011 р.) відповідачу було вручено Угоду № 1 від 26.09.2011 р. «Про припинення взаємовідносин за договором № МУ/03-11 від 16.05.2001 р.», з наступним поверненням грошових коштів у розмірі згідно акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами та виплатою неустойки згідно з умовами договору № МУ/03-11 від 16.05.2001 р.

Вказані звернення позивача були залишені відповідачем без відповіді, а вимога про повернення коштів без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Запоріжміст»заборгованості в сумі 68417,59грн., з яких 66588,08 грн. основний борг, 1284,16 грн. пеня, 520,19 грн. втрати від інфляції, 25,16 грн. 3% річних та про розірвання договору № МУ/03-11 від 16.05.2011р. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої договірні зобовязання: на підставі виставленого відповідачем рахунку перерахував останньому в якості передплати за обумовлену Договором продукцію грошові кошти в загальній сумі 120000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікацією № 1, яка є невідємною частиною Договору, встановлено обовязок відповідача як Виконавця виготовити металоконструкції у строк - 16-ть робочих днів від дати завозу металопрокату та не пізніше 20-ти робочих днів з дати укладення Договору.

Однак, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобовязання з виготовлення продукції виконав неналежним чином, оплачену позивачем продукцію поставив лише частково.

Загальна сума поставленої відповідачем позивачу продукції становить 53411,92 грн.

Продукцію на решту суми здійсненої позивачем передплати (66588,08 грн.) відповідач позивачу не поставив ані у визначений Договором строк, ані пізніше.

Нормами чинного законодавства, в т.ч. ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України, кредиторові надано право відмовитись від прийняття виконання, якщо воно у звязку з простроченням втратило інтерес для нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку, виходячи з матеріалів справи, позивач втратив інтерес до виконання простроченого відповідачем зобовязання щодо виготовлення продукції.

Враховуючи вищенаведене, викладена позивачем в листі (вих. № 630 від 29.09.2011р.) та претензії (вих. № 621 від 26.09.2011 р.) вимога про повернення 66588,08грн. суми передплати за не виготовлену в строк продукцію є цілком правомірною і необґрунтовано залишена відповідачем без задоволення.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 66588,08 грн. задовольняється судом у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем свого зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 520,19 грн. втрат від інфляції та 25,16 грн. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з п. 8.1 Договору, сторони обумовили, що за порушення строків поставки продукції Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення порушення зобовязань від вартості продукції за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1284,16 грн. заявлена обґрунтовано і задовольняється господарським судом.

Разом з тим, позовна вимога про розірвання договору № МУ/03-11 від 16.05.2011 р. залишається судом без розгляду, оскільки ані в позовній заяві, ані в судових засіданнях позивачем не було наведено нормативного та документального обґрунтування цієї позовної вимоги.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України (із змінами згідно із Законом N 02/163-48 від 08.07.2011 р.) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В даному випадку, розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011 р. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно листа Управління Державного казначейства у місті Запоріжжі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області від 31.10.2011 р. № 04-13/2050/2346 відкрито рахунок з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору по коду бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»: Одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, Банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО: 813015, Код ЄДРПОУ: 34677145, № рахунку: 31210206700007.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, при поданні позовної заяви 02.11.2011р., ТОВ “Зазінвестбуд” було надано платіжне доручення № 2795 від 06.10.2011 р. про сплату 684,17 грн. державного мита, платіжне доручення № 2796 від 06.10.2011 р. про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та платіжне доручення № 3042 від 02.11.2011 р. про сплату 85,00 грн. державного мита.

Позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги майнового характеру - стягнення 68417,59 грн. та немайнового характеру розірвання договору № МУ/03-11 від 16.05.2011 р. Тобто розмір судового збору за даним позовом повинен становити 2352,50грн. (1411,50 грн. за вимогами майнового характеру та 941,00 грн. за вимогами немайнового характеру). Проте, саме судового збору, як того вимагає Закон, позивачем сплачено не було.

Платіжні доручення: № 2795 від 06.10.2011 р. про сплату 684,17 грн. державного мита, № 2796 від 06.10.2011 р. про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та № 3042 від 02.11.2011 р. про сплату 85,00 грн. державного мита не є доказами сплати судового збору в належному розмірі, як того вимагає Закон та за реквізитами, наведеними у листі Управління Державного казначейства у місті Запоріжжі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області від 31.10.2011 р. № 04-13/2050/2346.

Таким чином, господарський суд не може розцінювати вказані платіжні доручення як доказ сплати позивачем судового збору.

Інших доказів сплати судового збору позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з позивача в доход державного бюджету суму судового збору в розмірі 1411,50 грн. за вимогами майнового характеру.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 1411,50 грн. судового збору - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 5. ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст” (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценко, 6, код ЄДРПОУ 19275455, р/р № 26002099801 в ЗФ ПАО «Кредитпромбанк»м. Запоріжжя, МФО 373135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” (69118, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11-Б; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 33836562, р/р № 260025003501 в ЗФ АБ «Брокбізнесбанк»м. Запоріжжя, МФО 373254) 66588 (шістдесят шість тисяч пятсот вісімдесят вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 1284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 16 коп. пені, 520 (пятсот двадцять) грн. 19 коп. втрат від інфляції, 25 (двадцять пять) грн. 16 коп. 3% річних та 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” (69118, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 11-Б; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 33836562, р/р № 260025003501 в ЗФ АБ «Брокбізнесбанк»м. Запоріжжя, МФО 373254) в доход Державного бюджету (одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, Банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, № рахунку 31210206700007) - 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Позовну вимогу про розірвання договору № МУ/03-11 від 16.05.2011 р. залишити без розгляду.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 24.01.2012р.

24.01.2012