Постанова № 21205699, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" січня 2012 р. Справа № 35/229 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Нєсвєтової Н.М.,

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргуДК "Газ України" НАК Нафтогаз України"

на постанову

та

на рішення Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року

господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року

у справі господарського судуміста Києва

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

доДК "Газ України" НАК Нафтогаз України"

про стягнення 50 810,94 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,

- відповідача:Мицько Р.М., ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-західна залізниця") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") про стягнення 3266,16 грн. боргу та 47544,78 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 3266,16 грн. боргу, 261,29 грн. пені та 51,66 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року рішення місцевого господарського суду від 21.09.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року скасувати в частині стягнення 261,29 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні 261,29 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень в оскаржуваній частині.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2010 між Кримською філією ДП "Нафтогазмережі", правонаступником якого згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.04.2010 року №141/1 є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" –пансіонатом ДОТ "Променистий" (покупець) був укладений договір №01/996 на постачання природного газу відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ у період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року включно в обсязі до 40,0 тис. м. куб., в тому числі у лютому –до 25,0 тис. м. куб, у березні –до 15,0 тис. м. куб.

Згідно із п. 11.1 Договору, строк дії договору встановлений з 01.02.2010 і діє в частині поставки газу до 31.03.2010 включно, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

23.03.2010 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою сторонами змінили обсяги постачання газу та строк дії договору. Зокрема, пункт 2.1 розділу 2 договору викладено у новій редакції, згідно із яким затверджено місячні обсяги поставки газу у період з 01.02.2010 до 31.12.2010 включно.

Відповідно до пункту 11.1 договору, викладеного у новій редакції, договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.02.2010 і діє в частині поставки газу до 31.12.2010 включно, а в частині розрахунків за газ –до повного їх здійснення. погодили обсяги споживання.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягу газу, запланованих для поставки за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі Акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату вартості газу у розмірі 102 363,21 грн., проте відповідач згідно з актами приймання-передачі природного газу №№ ОУ-0000160 від 28.02.2010, ОУ-002588 від 31.03.2010, ОУ-006329 від 30.04.2010 передав позивачу у лютому 2010 року 24,082 тис. куб.м, у березні 2010 року 13,085 тис. куб.м та в квітні 2010 року 0,66800 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 99 097,05 грн.

Таким чином, вартість недопоставленого природного газу за договором №01/996 становить 3 266,16 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2010 року.

Згідно з приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2010 року позивач направив Кримській філії ДП "Нафтогазмережі" претензію про повернення коштів у сумі 3266,16 грн. Дана претензія листом №273 від 29.07.2010 була визнана в повному обсязі.

Судами також встановлено, що постачальник листом №198/996 від 28.04.2010 року повідомив позивача про відсутність лімітів природного газу для постачання та про припинення договірних відносин шляхом розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, приписи статей 525, 526, 670 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов"язання за договором та не здійснив поставку природного газу в обсягах, передбачених договором і не повернув вартість сплаченої позивачем вартості недопоставленого природного газу, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 3266,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 261,29 грн. пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 11.2. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 01.11.1994 року, якими сторони погодились керуватись, укладаючи договір №01/996 від 18.02.2010 року, за недопоставку природного газу з вини газопостачальної, газозбутової організації згідно з укладеними договорами останні сплачують споживачу пеню в розмірі 8 відсотків від вартості природного газу, недопоставленого у визначений договором термін.

Проте зазначений висновок зроблений без урахування того, що відповідальність у вигляді сплати 8% пені за недопоставку природного газу, згідно з п.11.2 зазначених Правил несе газопостачальна, газозбутова організація, проте відповідач не відноситься до вказаних суб"єктів, з огляду на п.14 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови НКРЕ №190 від 01.03.2010 року, а отже і не може нести відповідальність в даному випадку за недопоставку природного газу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суди попередніх інстанцій встановили всі обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права в частині стягнення 261,29 грн. пені, то колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині та прийняття нового рішення про відмову у стягнення 261,29 грн. пені. Щодо решти позовних вимог, то оскаржувані судові рішення прийняті при повному, всебічному розгляді справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року у справі № 35/229 в частині стягнення 261,29 грн. пені та розподілу судових витрат скасувати.

В скасованій частині прийняти нове рішення.

У стягненні 261,29 грн. пені відмовити. Стягнути з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827) на користь ДТГО "Південно-західна залізниця" (ідентифікаційний код 04713033) 32,66 грн. державного мита та 7,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині судові рішення з даної справи залишити без змін.

Стягнути з ДТГО "Південно-західна залізниця" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 705,75 грн. судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази, згідно зі статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець