Рішення № 21204822, 24.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2012 р.Справа № 3/105/5022-1645/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, Тернопільської області ( код ЄДРПОУ 35068869) .

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, 5, м. Київ (код ЄДРПОУ 19017842)

про визнання недійсним кредитного договору

За участю представників сторін від:

Позивача: не зявився

Відповідача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт, представник за довіреністю № 1198 від 07.06.2011р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсним кредитного договору №08/07К від 28.09.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф".

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався, участь представника у судове засідання забезпечив, проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву - клопотання (вх. 19327(н) від 22 грудня 2011 року), в якому просить суд у позові відмовити .

Крім того , 24 січня 2012 року представник відповідача заявив клопотання (вх.. №8629(н)) про залишення позову без розгляду, з причин неявки представника позивача в судові засідання та непредставлення суду витребуваних документів.

Розгляд справи №3/105/5022-1645/2011 відкладався на 22.12.2011р. на 12:20 год. , на 12.01.2012р. на 10:40 год. та на 24.01.2012 року на 11:00 год. на підставі ст. 77 ГПК України, про що свідчать ухвали суду відповідно від 08.12.2011р. , від 22.12.2011р. та від 12.01.2012р.

У розпочатому судовому засіданні представнику відповідача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

28 вересня 2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі директора Тернопільської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" Заблоцького Олександра Євстахійовича , на підставі довіреності за реєстром №123 від 11.01.2007р. , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (як, Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" (як, Позичальник) укладено кредитний договір №08/07К, відповідно до умов якого , Кредитодавець надає Позичальнику кредит в сумі 15 000 000.00 грн. для придбання обладнання і автотранспорту , процентна ставка за користування кредитом 15,5 процентів річних, термін остаточного повернення кредиту 28.09.2012р. (п.1.1., п.1.2. Кредитного договору).

Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. (п. 7.4. Кредитного договору.).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України , встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

За змістом ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Кредитні операції, у відповідності до ч.1 ст.345 Господарського кодексу України, полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. З ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. ( Розяснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , повязаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. )

Судом досліджено та як вбачається із матеріалів справи , зокрема:

Пунктом 3.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" , затверджений зборами учасників ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" рішенням №25 від 05.07.2010р. , зареєстрований 11 серпня 2010 року, визначено , що керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює директор . Директор призначається на посаду на зборах Учасників Товариства . Директор підзвітний зборам Учасників і організує виконання їх рішень . Директор не вправі приймати рішення , обовязкові для учасників Товариства. Директор діє від імені Товариства в межах, встановленими установчими документами та чинним законодавством . Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства і вирішувати всі питання діяльності Товариства, за виключенням тих, що входять до компетенції зборів Учасників.

Як встановлено, 05 вересня 2007 року зборами учасників ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" прийнято рішення №5, згідно якого прийнято:

1.Клопотати перед ВАТ VAB Банк по отриманню Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" позики в сумі 15 000 000, 00 грн. на пять років під 16,5%, під забезпечення майновими правами на обладнання заводу , з подальшим його переоформленням в заставу обладнання,

2.Дати право на підписання з ВАТ VAB Банк договору позики в сумі 15 000 000, 00 грн. на пять років під 16,5% та договору застави майнових прав на обладнання заводу з подальшим його переоформленням в заставу , директору товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" Наріжній Тамарі Олексіївні" .

А також, 23 листопада 2007 року зборами учасників ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" прийнято рішення №13, згідно якого : звільнено Наріжну Тамару Олексіївну з посади директора ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" з 26.11.2007р.

Як вбачається із оспорюваного договору - кредитний договір за № 08/07К підписано - 28 вересня 2007 року , а тому на момент укладення та підписання вказаного договору директор Наріжна Тамара Олексіївна не порушила вимоги Статуту ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та не перевищила свої повноваження при підписанні кредитного договору.

В ч. 3 ст. 92 ЦК України, зазначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивачем не подано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів стосовно підписання кредитного договору директором товариства за відсутності відповідних повноважень та документально не доведено та не надано суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним. Вказаний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази в їх сукупності , враховуючи, що кредитний договір укладено на добровільних засадах , належно оформлений і підписаний повноважними представниками сторін та у відповідності чинного законодавства України, сторонами досягнуто згоди всіх істотних умов , які передбачені чинним законодавствам для кредитного договору, а тому суд не знаходить підстав для визнання вказаного договору недійсним.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним документально не обґрунтовані і такі що не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

24 січня 2012 року представник відповідача заявив клопотання (вх.. №8629(н)) про залишення позову без розгляду, з причин неявки представника позивача в судові засідання та непредставлення суду витребуваних документів.

Розглянувши вказане клопотання, суд з врахуванням матеріалів справи , не вбачає підстав для його задоволення із наступних причин.

Як вбачається із матеріалів справи , зокрема , повідомлень про вручення поштового відправлення від 06.12.2011 року (том-1 л.с. №40), від 26.12.2011 року (том - 1 л.с. №65), клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" про відкладення розгляду справи №3/105/5022-1645/2011 на іншу дату за № 640 від 06.12.2011р. ( вх. №18642(н) від 06 грудня 2011 року (том - 1 л.с. №53)), за №667 від 22.12.2011 року (вх.. №19324(н) від 22.12.2011р. (том 1 л.с. №57)) позивач був повідомлений належним чином про місце , дату та час судового засідання , а також в порядку передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд прийшов до висновку, що справу слід розглядати без участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для прийняття рішення суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

При цьому , суд звертає увагу ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" на норми чистини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України , яка зобовязує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 92, 203, 215 , 626, 627, 638, 241, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 179, 180, 193, 207, 345, 346 ГК України, Розясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , повязаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "25" січня 2012 року, через місцевий господарський суд.

3.Рішення направити сторонам у справі.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9646

СуддяІ.М. Турецький