Рішення № 21204535, 13.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2012 р.

Справа № 27/67-10-2256

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Невінгловська Ю.М.

судді: Меденцев П.А., Щавинська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) –ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+": Кочетов О.М. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –ТОВ "ВИН АГРО": не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО";

про стягнення 254408,86 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+";

про визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 27.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО", в якій просить суд стягнути з відповідача 218 488,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2010р., 18 941,87 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 2 771,99 грн. 3% річних, 14 207,00 грн. інфляційних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов’язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2010 року суддею Невінгловською Ю.М. порушено провадження у справі № 27/67-10-2256.

02.08.2010р. ТОВ "ВИН АГРО" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом (вх. ГСОО №6640), в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України, до ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" про визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р., укладеного між сторонами у справі та зобов’язання ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вчинити дії щодо вибірки зі складу ТОВ "ВИН АГРО" пробки для пакету Pure Pak у кількості 733832 шт. загальною вартістю 107433,00 грн. та списання даної суми з суми заборгованості ТОВ "ВИН АГРО".

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач посилається на те, що умови п. 7.2 договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2010р. щодо нарахування пені у розмірі 0,5% за несвоєчасну сплату товару за кожен день затримки платежу суперечить положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а тому, за твердженням позивача, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вказаний пункт договору має бути визнаний судом недійсним. Крім того, позивач зазначає, що поставлену ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" пробку для пакету Pure Pak не використовує у своїй господарській діяльності, а перепродає іншим контрагентом та в подальшому в результаті використання останніми вказаної пробки за призначенням виявилось, що пробка неякісна –„бомбажна” (має прихований дефект), в зв’язку з чим на підставі ст. 678 Цивільного кодексу України ТОВ "ВИН АГРО" зверталось до ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" з вимогою про складання акту дефекту пробки, між тим, як зазначає позивач, усі вимоги та претензії заявлені останнім, залишені ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" без відповіді та задоволення. Разом з тим, обґрунтовуючи свої вимоги щодо вибірки пробки, яка залишилась на складі ТОВ "ВИН АГРО" та була поставлена за накладними №122 від 01.10.2009р. та № 141 від 18.11.2009р., позивач посилається на положення ч. 2 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів” та п. 8 ст. 268 Господарського кодексу України. При цьому, ТОВ "ВИН АГРО" зазначає, що паспорти якості на пробку для пакету Pure Pak та транспортне маркування не відповідають технічним умовам, водночас, за твердженням позивача, паспорти якості на продукцію підписані з перевищенням повноважень, а тому їх можна визнати недійсними, між тим, у даному судовому проваджені такі вимоги ТОВ "ВИН АГРО" не заявлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2010р. зустрічний позов ТОВ "ВИН АГРО" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом по справі №27/67-10-2256.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2010р., за клопотанням ТОВ "ВИН АГРО", в порядку ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 27/67-10-2256 було зупинено до закінчення здійснення розгляду господарським судом Одеської області справи №9/69-10-1526, в зв’язку з тим, що задоволення зустрічних позовних вимог у справі №27/67-10-2256 обумовлюється обставинами, які будуть встановлені при розгляді справи №9/69-10-1526 щодо якості поставленої пробки ТОВ "Поліпласт+".

Ухвалою суду від 12.12.2011р., в зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, враховуючи клопотання ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" про поновлення провадження у справі, провадження у справі №27/67-10-2256 поновлено. Крім того, приймаючи до уваги категорію і складність справи, ухвалою суду від 12.12.2011р., в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суд призначив справу №27/67-10-2256 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2011р., відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області №27/67-10-2256 від 12.12.2011 року, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №27/67-10-2256 прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Меденцев П.А., Щавинська Ю.М. та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської від 28.12.2011р., в зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, за відсутністю доказів їх належного повідомлення про час та дату судового засідання, ненадання сторонами всіх витребуваних судом документів, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.01.2012р.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 13.01.2012р. позовні вимоги заявлені до ТОВ "ВИН АГРО" підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заявлених ТОВ "ВИН АГРО" заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО №21792 від 20.08.2010).

У судове засідання 13.01.2012 року представник ТОВ "ВИН АГРО" не з’явився, між тим, 12.01.2012р. надав до суду клопотання (вх. ГСОО №917/2012), згідно якого просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв’язку з відрядженням представника ТОВ "ВИН АГРО" до м. Києва та неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 13.01.2012р.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного:

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов’язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, сторони, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що від імені ТОВ "ВИН АГРО" в судових засіданнях приймали участь різні представники, з різними довіреностями, отже представництво ТОВ "ВИН АГРО" не обмежено однією особою.

Крім того, суд зазначає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не позбавлений права направити поштою на адресу господарського суду Одеської області витребувані судом документи у разі неможливості бути присутнім у судовому засіданні.

Разом з тим, суд зазначає, що умисне затягування судового процесу порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, під час розгляду справи, у попередніх судових засіданнях, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) підтримував заявлені до ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вимоги, проти заявлених первісних вимог заперечував, між тим, письмового відзиву на заявлені ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вимоги не надав та усі свої заперечення виклав у зустрічній позовній заяві. Разом з тим, заперечуючи проти заявлених ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" первісних вимог, ТОВ "ВИН АГРО" посилається лише на неналежну якість поставленого товару та помилки допущенні позивачем при здійсненні розрахунку штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено матеріалами справи, 25.06.2009 року між ТОВ "ВИН АГРО" (покупець) та ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №25/2009 (надалі –договір), згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, комплекті (комплектності), кількості, обсязі, за ціною та в строк, узгоджений сторонами в специфікації (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору.

Положеннями розділу 2 „Умови поставки” договору встановлено, що товар поставляється автомобільним транспортом продавця за рахунок продавця (п. 2.1 договору); транспорт продавця повинен відповідати вимогам норм та правил для перевезення відповідного товару, а транспортування товару –оформлюється необхідними документами (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 9.7 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до „31” грудня 2009р.

На виконання умов зазначеного договору, згідно специфікації від 25.06.2009р., 08.09.2009р., 01.10.2009р. та 18.11.2009р. ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" поставило, а уповноваженим представником ТОВ "ВИН АГРО" отримано товар (пробку для пакету Pure Pak) на загальну суму 281 088,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарними накладними №117 від 08.09.2009р. на суму 105408,00 грн., №122 від 01.10.2009р. на суму 102480,00 грн., №141 від 18.11.2009р. на суму 73200,00 грн. (а.с.22-24, том І), товарно-транспортними накладними №117 від 08.09.2009р., №122 від 01.10.2009р. та № 141 від 18.11.2009р. на відповідну суму (а.с. 16-18, том І) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №172448 від 08.09.2009р., №172501 від 29.09.2009р. та №172638 від 18.11.2009р. (а.с. 23-25, том ІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки, що встановлюється характером правовідносин, а саме їх тривалості та частковим виконанням договору.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що сплата прийнятого товару здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підставі ТТН та рахунка-фактури.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки банку за відповідний період (а.с.28-30, том І), за фактично отриманий товар відповідно до вищезазначених накладних ТОВ "ВИН АГРО" розрахувалось частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 62600,00 грн., інших проплат ТОВ "ВИН АГРО" не здійснено.

Таким чином, з урахуванням здійснених 16.10.2009р., 10.11.2009р. та 17.11.2009р. ТОВ "ВИН АГРО" проплат у розмірі 62600,00 грн., враховуючи загальну суму поставок на суму 281 088,00 грн., за ТОВ "ВИН АГРО" рахується заборгованість перед ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" у розмірі 218 488,00 грн.

Оскільки спірні правовідносини та несплата ТОВ "ВИН АГРО" вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р. безпосередньо пов'язана з належним виконанням сторонами зобов’язань за вказаним договором, а саме з боку ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" –щодо поставки товару відповідної кількості та якості, а з боку ТОВ "ВИН АГРО" –щодо прийняття поставленого товару, згідно умов договору, суд вважає за необхідне, зокрема, зупинитись на обставинах справи з приводу якості поставленого товару та зазначити наступне:

Пунктом 1 ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При цьому, статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якість товару - одна із найважливіших його ознак, оскільки "Якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби" (ДСТУ 2925-94). Якість продукції охоплює не лише споживчі, але й технологічні властивості продукції, конструкторсько-художні особливості, надійність і т. п.

Як вбачається із змісту укладеного між сторонами договору, згідно п. 3.1, товар повинен відповідати за якістю вимогам ДСТ України на даний товар, підтверджується сертифікатом якості та безпеки (відповідності), виданим уповноваженими організаціями, а також умовам договору.

При цьому, ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" обґрунтовуючи свої доводи щодо належного виконання товариством обов’язку стосовно поставки товару належної якості посилається на відповідність пробки для пакету Pure Pak технічним умовам ТУ У 25.2-31422867-002:2007 від 05.06.2007р. та вимогам Сан ПиН 42-123-4240-80, згідно наявних в матеріалах справи паспортів якості на кожну окрему партію поставленого товару (а.с. 25-27, том І) та технічним умовам виготовлення зберігання та використання пробки багатоскладової полімерної для контакту з продуктами харчування, узгодженим Головним санітарним лікарем Харківської області та Держспоживстандарт України та ін.(а.с. 101-128, том І).

Розділом 4 „Приймання товару” договору встановлено, що приймання товару за кількістю місць та якістю упаковки здійснюється покупцем в момент отримання на складі покупця. Факт здійсненого приймання за кількістю місць та якості упаковки, підтверджується фактом підписання ТТН (п. 4.1 договору); приймання за кількістю в середині та якістю товару здійснюється на складі покупця протягом 72 годин з моменту отримання товару (п. 4.2 договору); у випадку встановлення недостачі, невідповідності якості товару –покупець по телеграфу (телефону, факсу) протягом 24 годин зобов’язаний повідомити про це продавця. Дане повідомлення являється викликом продавця для участі в подальшому прийманні. Неотримання відповіді або неявка представника продавця, протягом 48-ми годин дає право покупцю здійснити приймання товару або з залученням представника незалежної експертної організації, або комісією покупця, затвердженою керівництвом підприємства. Про виявлену за результатами приймання недостачу товару та/або про виявлений неякісний товар покупець інформує продавця (п. 4.3 договору).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ТОВ "ВИН АГРО" при наявності претензій до якості товару, не було дотримано процедури пред’явлення претензії до продавця та не проведено приймання товару за участю незалежної експертної установи чи створеної на підприємстві спеціальної комісії, згідно до умов договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р.

Разом з тим, доводи ТОВ "ВИН АГРО" щодо скритих дефектів пробки судом до уваги не приймаються, оскільки вони могли виникнути в результаті неналежного використання даної пробки за призначенням, зберігання та транспортування виготовленої за допомогою пробки продукції, коли вона знаходилась у власності ТОВ "ВИН АГРО" або у контрагентів даного підприємства, які, у зв'язку з розливом виноробної продукції в упаковку Pure Pak, безпосередньо використовували дану пробку у виробництві.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, обставини щодо якості виготовленої ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" пробки встановлені під час розгляду справи №9/69-10-1526 та викладенні у рішенні суду від 23.09.2011р., яке є чинним на момент розгляду справи № 27/67-10-2256 та яким у задоволені позовних вимог Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до відповідачів ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" та ТОВ "ВИН АГРО" про стягнення 611 818,81 грн. відмовлено та дану правову позицію суду підтримано судом апеляційної інстанції.

В силу вимог п. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, ТОВ "ВИН АГРО", в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином факт поставки ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" товару неналежної якості, як і відсутності заборгованості перед ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" виконані належним чином зобов’язання щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., враховуючи те, що ТОВ "ВИН АГРО" факт отримання товару відповідної кількості та вартістю 281 088,00 грн., як і його часткова оплата у розмірі 62600,00 грн. ніяким чином не заперечується, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 218 488,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату товару за даним договором, продавець має право вимагати від покупця сплати неустойки (пені) у розмірі 0,5% від вартості переданого товару за кожен день затримки платежу.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011р. по справі №5002-2/5109-2010, висновки якого є обов’язковими для суду, згідно положень ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, ч. 3 ст. 215 цього кодексу, встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені ТОВ "ВИН АГРО" зустрічні вимоги про визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р., як такого, що суперечить вимогам ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення даних вимог ТОВ "ВИН АГРО" та необхідності визнання недійсним п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р. в частині встановленння пені у розмірі 0,5 %, оскільки такий розмір пені суперечить нормам чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи, що передбачений п. 7.2 договору №25/2009 від 25.06.2010р. вид штрафної санкції, як неустойка (пеня) за несвоєчасну оплату товару від вартості переданого товару за кожний день затримання платежу за даним договором, не суперечить нормам чинного законодавства, підстави для визнання його недійсності відсутні.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011р. по справі №5002-2/5109-2010, висновки якого є обов’язковими для суду, згідно положень ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" щодо стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, окремо щодо кожної поставки товару, встановив, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив дату початку нарахування відповідної санкції, оскільки період прострочення виконання грошового зобов’язання починається з наступного дня коли зобов’язання мало бути виконане, а також не врахував, що оплата кожної окремої поставки продукції є окремим зобов’язанням для ТОВ "ВИН АГРО", в зв’язку з чим, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було допущено помилку у визначені суми заборгованості.

В зв’язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснених ТОВ "ВИН АГРО" часткових проплат та встановив, що загальна сума пені становить 23095,70 грн.

Розрахунок пені:

Сума боргу за накладною (грн.), проплати

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

Накладна №117,

105408,00

09.10.2009 - 15.10.2009

7

10.2500 %

0.056 %

414.41

проплата -79108,00

16.10.2009 - 09.11.2009

25

10.2500 %

0.056 %

1110.76

проплата -52808

10.11.2009 - 16.11.2009

7

10.2500 %

0.056 %

207.62

проплата - 42808

17.11.2009 - 08.04.2010

143

10.2500 %

0.056 %

3438.13

Накладна №122, 102480,00

02.11.2009 - 02.05.2010

182

10.2500 %

0.056 %

10475.42

Накладна №141, 73200,00

19.12.2009 - 07.06.2010

171

10.2500 %

0.056 %

7030.21

08.06.2010 - 18.06.2010

11

9.5000 %

0.052 %

419.15

Всього:

-

-

-

-

23095,70

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені у розмірі 18941,87 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить – 18941,87 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" щодо стягнення 3% річних у розмірі 2771,99 грн. за період прострочення з 08.10.2009р. по 08.04.2010р., встановив, що позивач допустив аналогічні помилки, що й при здійсненні нарахуванні пені, а саме невірно визначив дату початку нарахування відповідної санкції, оскільки період прострочення виконання грошового зобов’язання починається з наступного дня коли зобов’язання мало бути виконане, а також не врахував, що оплата кожної окремої поставки продукції є окремим зобов’язанням для ТОВ "ВИН АГРО", в зв’язку з чим, суд зробив власний розрахунок 3% річних, враховуючи заявлений позивачем період нарахування –по 08.04.2010 року, включно щодо кожної окремої поставки товару.

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу за накладною (грн.), проплати

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

Накладна №117,

105408,00

09.10.2009 - 15.10.2009

7

3 %

60.65

проплата -79108,00

16.10.2009 - 09.11.2009

25

3 %

162.55

проплата -52808,00

10.11.2009 - 16.11.2009

7

3 %

30.38

проплата -42808,00

17.11.2009 - 08.04.2010

143

3 %

503.14

Накладна №122, 102480,00

02.11.2009 - 08.04.2010

158

3 %

1330.84

Накладна №141, 73200,00

19.12.2009 - 08.04.2010

111

3 %

667.82

Всього:

-

-

-

2755,38

Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягнення з ТОВ "ВИН АГРО" становить 2755,38 грн.

Перевіривши розрахунок ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" щодо сплати ТОВ "ВИН АГРО" інфляційних у розмірі 14207,00 грн. (а.с. 10, т. 1), суд встановив, що при здійснені даного розрахунку позивачем невірно було визначено сукупний індекс інфляції.

Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв’язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Крім того, оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки (зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі № 11/14-10, за якою суд визнав неправильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця).

Розрахунок інфляційних:

Накладна №117:

Сума боргу виникла на 09.10.2009р. та становить 105408,00 грн., між тим, 16.10.2009р. ТОВ "ВИН АГРО" було здійснено часткову проплату та на кінець жовтня 2009 року сума боргу становила 79108,00 грн., тому при здійсненні розрахунку має застосовуватись індекс інфляції за листопад місяць, в зв’язку з чим сума інфляційних за жовтень 2009р. становить –870,19 грн. (79108,00 ? 101,1% - 79108,00 = 870,19).

Сума боргу у листопаді 2009 року була нестабільною, оскільки змінювалась в зв’язку з здійсненими ТОВ "ВИН АГРО" проплатами (10.11.2009р. та 17.11.2009 р.), тому індекс інфляції за листопад місяць при визначені інфляційних не застосовується. Отже інфляційні на суму боргу у розмірі 42808,00 грн. за період з листопада 2009р. по березень 2010р., включно, становить 2401,45 грн. ((42808,00 ?100,9? 101,8 ?101,9 ?100,9): 100 –42808,00 = 2401,45).

Загальна сума інфляційних за накладною №117 складає 3271,64 грн.

Накладна №122:

Сума боргу виникла на 02.11.2009р. та становить 102480,00 грн., в зв’язку з чим сума інфляційних за період з листопада 2009р. по березень 2010р., включно, становить 6939,46 грн. ((102480,00 ??101,1?100,9? 101,8 ?101,9 ?100,9): 100 –102480,00 = 6939,46).

Загальна сума інфляційних за накладною №122 складає 6939,46 грн.

Накладна №141:

Сума боргу виникла на 19.12.2009р. та становить 73200,00 грн., тому індекс інфляції за грудень 2009р. при визначені інфляційних не застосовується. Отже інфляційні на суму боргу у розмірі 73200,00 грн. за період з січня по березень 2010р., включно, становить 3416,84 грн. ((73200,00 ? 101,8 ?101,9 ?100,9): 100 –73200,00 = 3416,84).

Загальна сума інфляційних за накладною №141 складає 3416,84 грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, загальна сума інфляційних, згідно заявленого ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" періоду нарахування, по березень 2010 року включно, що підлягає стягненню з ТОВ "ВИН АГРО" становить 13627,94 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" та стягнення з ТОВ "ВИН АГРО" 218488,00 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., 18941,87 грн. пені, 2755,38 грн. 3% річних та 13627,94 грн. інфляційних.

Щодо заявлених ТОВ "ВИН АГРО" зустрічних позовних вимог про зобов’язання ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вчинити дії щодо вибірки зі складу ТОВ "ВИН АГРО" пробки для пакету Pure Pak у кількості 733832 шт. загальною вартістю 107433,00 грн. та списання даної суми з суми заборгованості ТОВ "ВИН АГРО" суд зазначає наступне:

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, зазначене цілком кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви щодо вимог про зобов’язання здійснити вибірку пробки, яка залишилась на складі ТОВ "ВИН АГРО" посилається безпосередньо на положення ч. 2, 5 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів”, в зв’язку з чим суд зазначає наступне:

Посилання ТОВ "ВИН АГРО" при зверненні з зустрічним позовом на положення Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в преамбулі вказаного закону зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. При цьому, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, оскільки ТОВ "ВИН АГРО" є юридичною особою та не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", дія цього закону не поширюється на спірні правовідносини, в зв’язку з чим, обраний ТОВ "ВИН АГРО" спосіб захисту своїх прав не відповідає положенням цивільного законодавства, зокрема положенням ст. 678 Цивільного кодексу України, якою визначені правові наслідки передання товару неналежної якості, а заявлені ТОВ "ВИН АГРО" зустрічні позовні вимоги в частині зобов’язання ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" вчинити дії щодо вибірки зі складу ТОВ "ВИН АГРО" пробки для пакету Pure Pak у кількості 733832 шт. загальною вартістю 107433,00 грн. та списання даної суми з суми заборгованості ТОВ "ВИН АГРО" не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, в зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог як ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" так і ТОВ "ВИН АГРО" державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (65036, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 7, ід. код 34253750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, б. 10, ід. код 31422867) 218488/двісті вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім/грн. заборгованості по договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р., 18941/вісімнадцять тисяч дев’ятсот сорок одна/грн. 87 коп. пені, 2755/дві тисячі сімсот п’ятдесят п’ять/грн. 38 коп.3% річних та 13627/тринадцять тисяч шістсот двадцять сім/грн. 94 коп. інфляційних.

3. В решті заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" позовних вимог –відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (65036, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 7, ід. код 34253750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, б. 10, ід. код 31422867) 2538/дві тисячі п’ятсот тридцять вісім/грн. 13 коп. державного мита та 235/двісті тридцять п’ять/грн. 52 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" задовольнити частково.

6. Визнати п. 7.2 договору купівлі-продажу №25/2009 від 25.06.2009р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+"(61010, м. Харків, вул. Георгіївська, б. 10, ід. код 31422867) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (65036, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 7, ід. код 34253750) в частині визначення розміру пені 0,5% недійсним.

7. В решті задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ+" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, б. 10, ід. код 31422867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (65036, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 7, ід. код 34253750) 85/вісімдесят п’ять/грн. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" (65036, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 7, ід. код 34253750) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095, код ЄДРПОУ 23213460) 50/п’ятдесят/грн. державного мита.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 18.01.2012р.