Рішення № 21204501, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р.Справа № 9/17-4742-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-С"

про стягнення 46457,58 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 15.11.2011 р. за вх. №7173/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Берест" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-С" (далі Відповідач) 46 457,58 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся. Про дату, час та місце судового засідання 30.11.2011 року та 16.01.2012 року був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, що містяться в матеріалах справи. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на фактичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-С", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, відправлялися за адресою: 65000, м, Одеса, вул. Преображенська, 30, офіс №6, що зазначалася у позовній заяві.

Поштове повідомлення від 02.12.2011 року з Ухвалою суду від 30.11.2011 року, повернуся до суду з відміткою „за зазначеною адресою не проживає”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою немає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

У відповідності до укладеного Договору №24/05 від 24.05.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" зобовязане було здійснити поставку продукції, що відповідає специфікації, Додаток №1 до Договору №24/05 від 24.05.2011 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Берест" оплатити за поставлену продукцію, що відповідає якості, вимогам передбаченим Додатком №1, суму 42005,05 грн.

Позивач зазначає, що виконав умови Договору №24/05 від 24.05.2011 року та оплатив суму 42005,05 грн.

19.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" поставило продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "Берест", яка, на думку Позивача, не відповідала якісним вимогам, а саме: більше 50% товару відмінна по фізичним розмірам (товщина, довжина та ширина); більше 40% - не відповідає породі деревини (присутній граб і ясен); на 10% товару присутня кора, обзол; більше 30% містять грибкову поразку та цвіль; більше 50% - має сучки тютюнові, сквізні до 70 мм.; продукція не закріплена у піддони; торці заготовки не оброблені клеєм ПВА.

На підставі вищевикладеного, 19.08.2011 року була створена комісія, що оглянула продукцію та склала комерційний акт огляду товару по якості при участі спеціалістів та представника автоперевізника ПП ОСОБА_1

19.08.2011 року відповідачу було запропоновано направити представника для огляду поставленої продукції та розпорядитися з поставленим вантажем. Після відмови, Товариству з обмеженою відповідальністю "МК-С" у встановленому порядку була предявлена претензія за вих. №0819-01 від 19.08.2011 року з пропозицією повернути перераховану передоплату за поставку продукції 42005,05 грн.

Предявлена претензія Відповідачем була залишена без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" направило Позивачу гарантійний лист зі згодою повернути перераховану передоплату протягом 10-ти банківських днів, однак жодних платежів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест" не надходило. Повторне звернення Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-С" теж було залишене без задоволення.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за перераховану передоплату у розмірі 42005,05 грн., пеню 4452,53 грн., та витрати понесені стороною на послуги адвоката.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №24/05.2011 від 24.05.2011 року, згідно з яким, Відповідач Продавець, зобовязався передати у власність Позивача Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо передоплати Відповідачу за поставлену продукцію, що підтверджується платіжним дорученням: №191 від 08.07.2011 року на суму 42005,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2011 року Відповідач відповідно ТТН №771317 від 17.08.2011 року на автомобілі, державний номер АХ6275ВС, здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Берест".

Згідно комерційного акту огляду товару по якості від 19.08.2011 року, у складі директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест", зам. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест", укладчиця Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест", водія автовантажника Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест", водія автопідприємства ПП ОСОБА_1, що здійснив поставку вантажу, було встановлено невідповідність товару його якості та умовам договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" погодилося виконати пропозицію Позивача щодо повернення передоплати у розмірі 42005,05 грн. протягом 10 банківських днів, що підтверджується гарантійним листом, що міститься в матеріалах справи (аркуш справи 12), тим самим визнаючи неналежне виконання своїх зобовязань.

Відповідачем повернення передоплати не проводилася взагалі

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-С" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест" становить 42005,05 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 Договору, при порушенні термінів постачання товару з вини Продавця, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, становить 4452,53 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо послуг адвоката, то в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка - є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, ст. 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі ВГСУ від 14.07.2004р. №01-8/1270. Враховуючи вищенаведене, витрати Позивача у розмірі 450,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-С" (65029, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Маланова, буд. 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 37060751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест" (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Береговий, буд. 1, код ЄДРПОУ 30774294) основну заборгованість в сумі 42005,05 грн., пеню 4452,53 грн., 464,58 грн. - витрат по держмиту; 233,73 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест" на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 116,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 20 січня 2012 року.