Рішення № 21204239, 26.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа № 8/222/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів", смт. Велика Димерка Броварського району Київської області,

до Приватного підприємства "Техностандарт", м. Луганськ, -

про стягнення 22816 грн. 33 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 15.03.11;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність № б/н від 01.01.12, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 22816,33 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем свого обовязку щодо сплати вартості товару, отриманого ним на підставі договору купівлі-продажу №1021вр, укладеного між сторонами 06.06.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.01.12 року до 26.01.12 року за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи з поважних причин (вих. №9 від 10.01.12 року) (а.с.64).

До початку судового засідання 26.01.12 року сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №28 від 25.01.12 року), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 14701,53 грн., мотивуючи зміну вимог тим, що відповідач, отримавши товар на загальну суму 25534,08 грн., на даний час частково (на суму 314,42 грн.) сплатив та частково (на суму 10518,13 грн.) повернув його.

Враховуючи те, що ця заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач відзив на позов не надав, але у судовому засіданні, посилаючись на акт взаємозвірки стану розрахунків від 25.01.12 року, повністю визнав наявність перед позивачем боргу у сумі 14701,53грн.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.06.11 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №1021вр, відповідно до якого продавець впродовж терміну дії чинного договору зобовязується передавати у власність, а покупець зобовязується приймати товар (рибну продукцію, - п.1.2 договору) та сплачувати його вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором (п.2.1).

Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невідємною частиною цього договору (п.2.2).

Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п.3.2).

Вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії договору (п.4.1).

Покупець зобовязаний сплатити вартість отриманого товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п.4.3), а у випадку порушенням покупцем вимог п.4.3 договору він сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості переданого покупцеві товару за кожний календарний день прострочення оплати, при цьому нарахування пені за прострочення зобовязання не припиняється через 6 місяців від дня, коли ці зобовязання мали бути виконані (п.4.4) (а.с.10;11-12).

На підтвердження виконання власних зобовязань за договором позивач надав до справи документальні докази поставки на користь відповідача товару на загальну суму 25534,08 грн., а саме видаткові накладні:

№2221398 від 10.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 3695,58 грн.;

№2221399 від 10.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 3695,58 грн.;

№2221400 від 10.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 3695,58 грн.;

№2221401 від 10.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 3695,58 грн.;

№2361359 від 24.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 687,12 грн.;

№2361398 від 24.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 565,68 грн.;

№2361399 від 24.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 1067,88 грн.;

№2361400 від 24.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 594,00 грн.;

№2361409 від 24.08.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 458,52 грн.;

№2501415 від 07.09.11 року на відпуск товару в асортименті на суму 51,60 грн.;

та інші (а.с.13-42).

Позивач на підтвердження факту повернення відповідачем товару на загальну суму 10518,13 грн., надав до справи відповідні накладні, а саме:

№7526 від 01.10.11 року на суму 1348,57 грн.;

№7654 від 14.10.11 року на суму 232,43 грн.;

№14605 від 17.10.11 року на суму 34,68 грн.;

№15693 від 25.10.11 року на суму 31,63 грн.;

№16185 від 27.10.11 року на суму 381,53 грн.;

№7761 від 28.10.11 року на суму 279,99 грн.;

№16229 від 28.10.11 року на суму 59,82 грн.;

та інші (а.с.43-50; та ін.).

Сторони здійснили взаємозвірку стану розрахунків за договором та встановили, що станом на 25.01.12 року відповідач має перед позивачем основний борг у розмірі 14701,51 грн.

З обставин справи та п.4.3 договору вбачається, що термін сплати вартості отриманого відповідачем товару за кожною видатковою накладною є таким, що настав, - але відповідач не вжив заходів до погашення боргу, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач його визнав у повному обсязі (з урахуванням уточнення позовних вимог).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій щодо сплати вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимоги лише про стягнення основного боргу, що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом взято до уваги, що зменшення позивачем позовних вимог не потягнуло за собою необхідність застосування приписів ст. 7 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір".

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,49,66-67,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Техностандарт", ідентифікаційний код 36255660, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, кв. Героїв Брестської крепості, 4; фактична: місто Луганськ, вул. Гражданская, 7, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів", ідентифікаційний код 32248136, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, Кловський узвіз,11; адреса для листування: смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152 Броварського району Київської області, - основний борг у сумі 14701 (чотирнадцять тисяч сімсот одна) грн. 53 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа