Рішення № 21204066, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/26424.01.12 За позовом Корпорації «Майкрософт» До Приватного підприємства «Стиль-Н»

Про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 78800,00грн.

Суддя В.В. Палій

Представники:

від позивача ОСОБА_1.- предст. (дов. від 17.02.2010р.)

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права у розмірі 78800,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив неправомірне використання неліцензійних компютерних програм, виключні майнові авторські права на які належать позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011р. порушено провадження у справі №20/264, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 29.11.2011р.

Представники сторін у судове засідання 29.11.2011р. не зявились.

29.11.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання, одержанням довіреності від відповідача 28.11.2011р. та необхідністю належної підготовки представників для участі у розгляді справи.

У судовому засіданні 29.11.2011р. клопотання відповідача судом не задоволено, оскільки після одержання ухвали суду про порушення провадження у справі №20/264 (що мало місце згідно повідомлення про вручення поштового відправлення - 14.11.2011р.) відповідач мав достатньо часу для завчасної видачі довіреності уповноваженим представникам відповідача, а останні, у свою чергу, достатньо часу для здійснення підготовки документи, що витребовувались ухвалою суду. Згідно довіреності від 28.11.2011р. інтереси відповідача уповноважені представляти три представники, відповідно, відсутні підстави вважати, що жоден із представників не мав обєктивної можливості зявитись у судове засідання 29.11.2011р.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представників сторін та з метою витребування неподаних суду документів по справі, розгляд справи 29.11.2011р. відкладено.

12.12.2011р. судом одержано відзив від відповідача, у якому останній проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що позивачем не доведено право на звернення з даним позовом до суду; в діях відповідача правоохоронними органами України не було виявлено порушення права інтелектуальної власності, в тому числі, відтворення, зберігання та використання у своїй діяльності неліцензійних (контрафактних) примірних програм Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro; позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2011р. звернувся до суду із клопотанням про витребування у Шевченківського РУ ГУ МВС України постанову про закриття кримінальної справи за ст. 176 КК України, що була порушена за результатами перевірки ПП «Стиль Н»04.02.2009р.; про направлення запиту до Шевченківського РУ ГУ МВС України що складання/відсутності підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за результатами перевірки ПП «Стиль Н»04.02.2009р.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, так як чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень для суду щодо збирання доказів замість сторін, на підтвердження їх вимог або заперечень. Відповідачем не доведено, що зазначені у клопотанні докази не можуть бути надані відповідачем суду самостійно.

У судовому засіданні 12.12.2011р. судом оголошено перерву до 27.12.2011р. для надання можливості відповідачу надати суду додаткові докази по справі.

У судовому засіданні 27.12.2011р. представник позивача надав суду клопотання про використання банківських реквізитів представника позивача, а саме, у випадку задоволення позову просить суд стягнути з відповідача компенсацію на рахунок представника позивача.

Представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення до відзиву, відповідно до яких просить суд у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 27.12.2011р. судом оголошено перерву до 17.01.2012р., для надання можливості представнику позивача ознайомитись із додатково наданими відповідачем поясненнями та надати суду власні заперечення у письмовому вигляді.

04.01.2012р. судом одержано від позивача клопотання про продовження строків судового розгляду на один місць, у звязку із підготовкою заперечень на додаткові пояснення відповідача.

У судовому засіданні 17.01.2012р. представник позивача надав суду письмові заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких зазначає, що саме відповідач порушив авторське право позивача на компютерні програми, а відповідач у поясненнях помилково ототожнює поняття кримінально правової відповідальності, до якої притягали директора відповідача, як фізичну особу, та майнової відповідальності відповідача, як юридичної особи.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення за підписом директора відповідача, в яких зазначається, що вилучені компютери не використовувались в господарській діяльності відповідача та не належали останньому. Директору відповідача не відомо, яке програмне забезпечення встановлено на даних компютерах.

З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 17.01.2012р. відкладено. Строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача на 15 днів. Про дату та час наступного судового засідання -24.01.2012р. о 11:50год. представники сторін додатково повідомлені під розписку від 17.01.2012р.

У судовому засіданні 24.01.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.01.2012р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Корпорація «Microsoft»(позивач) є юридичною особою, що зареєстрована і діє відповідно до законодавства штату Вашингтон, США. Корпорація «Microsoft»є власником виключних прав інтелектуальної власності на наступні компютерні програми: Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro.

Згідно позовної заяви, відповідачем було здійснено відтворення, зберігання та використання у своїй підприємницькій діяльності неліцензійних компютерних програм на 4 компютерах, авторські права на які належать позивачу, а саме: Microsoft Windows XP Pro (4 примірника), Microsoft Office 2003 Pro (4 примірника). Даний факт підтверджується матеріалами перевірки співробітниками відділу ДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві №59/942 від 10.02.2009р. та висновком спеціаліста №24/ікт від 09.02.2009р., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З посиланням на ст.ст. 15, 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, ст. ст. 440, 443 Цивільного кодексу України, позивач просить зобовязати відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача у розмірі 78800,0грн., а саме, за неправомірне відтворення, зберігання та використання неліцензійних компютерних програм, виключні майнові авторські права на які належать позивачу.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено право на звернення з даним позовом до суду; в діях відповідача правоохоронними органами України не було виявлено порушення права інтелектуальної власності, в тому числі, відтворення, зберігання та використання у своїй діяльності неліцензійних (контрафактних) примірних програм Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro; позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав відповідачем. У додаткових письмових пояснення відповідач вказує, що системні блоки належали не відповідачу та не використовувались у господарській діяльності підприємства. Відповідач не відтворював, не зберігав та не використовував у своїй господарській діяльності обєкти права інтелектуальної власності, що належать позивачу. Матеріали, на які посилається позивач, не є доказами вини та порушення права позивача відповідачем, а є виключно припущеннями. За відсутності доказів порушення відповідачем майнових прав позивача, відсутні підстави для стягнення компенсації.

У письмових запереченнях на письмові пояснення відповідача позивач вказує, що саме відповідач порушив авторське право позивача на компютерні програми, а відповідач у поясненнях помилково ототожнює поняття кримінально правової відповідальності, до якої притягали директора відповідача, як фізичну особу, та майнової відповідальності відповідача, як юридичної особи.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі по тексту Закон) визначено, що комп'ютерна програма це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);

Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися;

Відповідно до ст. 15 Закону, право дозволяти відтворення творів, їх публічне виконання та сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ належить автору або особі, що володіє авторським правом.

Відповідно до п. 5 ст. 15 Закону, автор (чи інша особа, що володіє авторським правом) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Відповідно до ст. ст. 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно з ст. 18 Закону комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

компютерні програми, країною походження яких є США підлягають охороні в Україні згідно з ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (в редакції Паризького акту від 24.07.71р. зі змінами від 02.10.79р.). Відповідно до її положень щодо творів, стосовно яких авторам надається охорона на підставі Бернської Конвенції, автори користуються в державах-учасницях цієї конвенції такими ж правами, які надаються відповідними законами цих країн своїм громадянам.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про авторське право і суміжні права” повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до ст. 50 Закону „Про авторське право і суміжні права”, використання творів без письмового дозволу з автором чи організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Використання твору можливо виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обєкта авторського права (ст. 440 ЦК України, ст. ст. 31-33 Закону України „Про авторське право і суміжні права”). Згідно із ч.1 ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 440 ЦК України та ч.1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, автору (чи іншій особі, яка має авторське прав) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно із ч.3 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів (п.2.ч.3 ст.15).

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права»неправомірне зберігання копії комп'ютерної програми в пам'яті електронного засобу (комп'ютера тощо) є порушенням майнового авторського права.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем набуто виключні майнові авторські права на компютерні програми Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro.

Відповідач, який відтворив, зберігав на своїх компютерах та використовував у своїй діяльності неліцензійні (контрафактні) примірники компютерних програм (що, зокрема, підтверджується висновком спеціаліста від 09.02.2009р. №24/ікт), авторське право на які належить позивачу, такими діями вчинив порушення авторського права позивача.

Посилання відповідача на те, що компютери не належать відповідачу суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження їх придбання саме відповідачем (видаткова накладна №006776 від 22.11.2004р.). Крім того, саме директор відповідача, а не будь-яка інша особа, отримала 4 системні блоки у Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві, які були вилучені у відповідача під час перевірки (копія розписки міститься в матеріалах справи).

Суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні докази передачі таких компютерів (системних блоків) на договірній основі на користь третіх осіб, або докази того, що такі компютери (системні блоки) є власністю працівників відповідача або третіх осіб та перебувають у приміщенні відповідача без обовязку відповідача щодо їх збереження.

Отже, відповідач, як власник компютерів є відповідальною особою за ті копії програм, які зберігаються у цифровій формі у памяті таких компютерів. Відповідно, посилання директора відповідача на те, що їй невідомо, яке програмне забезпечення встановлено на таких компютерах, є безпідставним.

Суд також погоджується із твердженням позивача, що відповідач помилково ототожнює поняття кримінально-правової відповідальності, до якої притягали директора відповідача, як фізичну особу і поняття майнової відповідальності відповідача, як юридичної особи, оскільки субєкти та підстави зазначених видів юридичної відповідальності є різними. Позивач у судовому порядку вимагає стягнути компенсацію за порушення його авторських прав саме з відповідача, як з юридичної особи, а не з директора відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірність використання неліцензійних компютерних програм, а саме Microsoft Windows XP Pro (4 примірника), Microsoft Office 2003 Pro (4 примірника).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо незаконного використання неліцензійних (контрафактних) компютерних програм Microsoft Windows XP Pro, Microsoft Office 2003 Pro та про наявність в діях відповідача ознак порушення виключних майнових авторських прав, що дає підстави для стягнення компенсації.

Позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 78800,00грн. за порушення майнових авторських прав на підставі ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 52 вказаного Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду розмір мінімальної заробітної плати складав 985,00грн.

Відповідно до абз. 4 пункту 42 постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2005р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Станом на час ухвалення судового рішення у справі №20/264 розмір мінімальної заробітної плати складає 1073,00грн. (встановлений на період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р.)

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальний розмір компенсації становить 78800,00грн. (із розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлений станом на час звернення позивача з позовом до суду, за кожен окремий факт порушення) х 8 (кількість виявлених фактів порушення відповідачем майнових прав позивача, що дорівнює кількості контрафактних примірників компютерних програм, відтворених на компютерах відповідача) = 78800,00грн. За розрахунком суду такий розмір компенсації, з урахуванням встановленого розміру заробітної плати станом на час ухвалення рішення у справі, складає 85840,00грн., проте, оскільки суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78800,00грн. компенсації за розрахунком позивача.

За наведених обставин, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач є нерезидентом України, за клопотанням представника позивача присуджена сума на користь позивача підлягає стягненню безпосередньо на рахунок представника позивача ОСОБА_1., який на підставі довіреності від 17.02.2010р. уповноважений отримувати присуджені на користь позивача кошти або майно.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, а саме, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 31.10.2011р. (поштовий штемпель на конверті), з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі, встановленому чинним, на час звернення з позовом до суду, законодавством.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Стиль-Н»(м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4, код ЄДРПОУ 32621295) на користь Корпорації «Майкрософт»(США, 98052, штат Вашингтон, м. Редмонд, Майкрософт Уей, 1) в особі представника позивача ФО-П В.В.Шаповала (ІПН 2824305059, рах. №26006053106188 в Київському ГРУ «ПриватБанку», м. Київ, МФО 321842) 78800,00грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Стиль-Н»(м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4, код ЄДРПОУ 32621295) в доход Державного бюджету України 788,00грн. державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій