Рішення № 21204057, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/48616.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"

про стягнення 13 604, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Зубчик С.С.

від відповідача: Туринська В.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"про стягнення витрат, повязаних зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 13604, 52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору страхування наземного транспорту № НМІВАN00029787 від 16.01.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", та ОСОБА_1 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу Opel Vectra, державний № НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта», а також з огляду на те, що водія Opel Vectra визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 07.12.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.01.2012 р.

16.01.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»подало заяву про відмову у задоволенні позову у звязку зі спливом позовної давності.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав спливу пощвоної давності.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2007 р. між укладеного між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик), та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № НМІВАN00029787, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом ВАЗ 21104, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 09.10.2008 р. у місті Хмельницькому по вул. М. Рибалки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel Vectra, державний № НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 під управлінням останнього.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інгосстрах" автомобіль ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до постанови Замостянського районного суду міста Вінниці від 11.11.2008 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 09.10.2008 р. у місті Хмельницькому по вул. М. Рибалки за участю автомобілів Opel Vectra, державний № НОМЕР_2 та ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

У відповідності до Висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 становить 13975, 11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 становила 13604, 52 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 23267 від 12.11.2008 р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" було перераховано 13604, 52 грн., у якості страхового відшкодування за договором № НМІВАN00029787 від 16.01.2007 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу Opel Vectra, державний № НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта», а також з огляду на те, що водія Opel Vectra визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

04.01.2008 р. між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля Opel Vectra, державний № НОМЕР_2 (договір ІІІ типу відповідно до ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку пошкодженням ОСОБА_2 автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 13604, 52 грн., було сплачено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" на підставі договору страхування транспорту № НМІВАN00029787 від 16.01.2007 р.,

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ОСОБА_2.

При цьому, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта", суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до заяви відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог у звязку зі спливом позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування власнику ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 позивачем сплачено 12.11.2008 р. (платіжне доручення 23267), а відтак перебіг позовної давності щодо вимог до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" про відшкодування збитків в прядку регресу почався 12.11.2008 р. та, відповідно, станом на момент звернення до суду не сплив.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент звернення до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 32, код ЄДРПОУ 33248430) відшкодування витрат у розмірі 13604, 52 (тринадцять тисяч шістсот чотири грн. 52 коп.) грн., 136, 05 (сто тридцять шість грн. 05 коп.) грн. державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 23.01.2012 р.