Рішення № 21203753, 18.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/47118.01.12 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий», м.Гайсин

до Приватного підприємства фірми «Конкріт», м.Київ

про: стягнення 746 024,23 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (довір. № 1136 від 25.11.2011р.)

від Відповідача не зявились.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий», м.Гайсин (далі Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства фірми «Конкріт», м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 746 024,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за Договором №0106/01 від 01.06.2010 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/471 від 02.12.2011 р., розгляд якої призначено на 18.01.2012р.

В судовому засіданні 18.01.2012р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи докази направлення акту звіряння Відповідачу.

В судовому засіданні 18.01.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка про вручення на поштовому повідомленні, яке міститься в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір № 0106/01 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязується поставити Покупцеві продукцію, а Покупець прийняти та оплатити її за ціною, на умовах та в асортименті, обумовлених в даному Договорі та Специфікаціях, які є невідємною його частиною.

Згідно до п.4.1 Договору, оплата продукції здійснюється за цінами (з ПДВ), які діють у Постачальника на момент відвантаження, у відповідності з виставленим рахунком-фактурою. Ціна на продукцію, яка поставляється за даним Договором, обумовлюється в Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

Як вбачається з п.4.2 Договору, оплата продукції здійснюється Покупцем безготівковим платежем на поточний банківський рахунок Постачальника протягом пяти днів з моменту виходу вагонів. Датою виходу вагонів вважається дата календарного штемпеля станції відправлення у перевізних документах, які засвідчують приймання товару залізничною дорогою до перевезення.

Відповідно до п.8.2 Договору, за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 %, яка обчислюється від суми несвоєчасно оплаченої поставленої продукції за кожен день прострочки оплати.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов Договору та на підставі видаткових накладних №РН-0007479 від 01.12.2010р., № РН-0007641 від 02.12.2010р., № РН-0007806 від 28.12.2010р., № РН-0007803 від 28.12.2010р., № РН-0000133 від 27.01.2011р., № РН-0000217 від 02.02.2011р., № РН-0000218 від 07.02.2011р., № РН-0000219 від 08.02.2011р., № РН-0000308 від 14.02.2011р. та №РН-00000388 від 21.02.2011р. Позивачем було відвантажено Відповідачу продукцію на загальну суму 828117,24 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у сумі 152442,00грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 675675,24 грн.

27.07.2011р. між сторонами був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 675675,24 грн.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 29.07.2011р., яка залишена без задоволення та без відповіді.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, та штрафних санкцій.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу Укра?їни виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем Відповідачу було поставлено товар на підставі видаткових накладних на загальну суму 828 117,24 грн.

Як вбачається з п.4.2 Договору, оплата продукції здійснюється Покупцем безготівковим платежем на поточний банківський рахунок Постачальника протягом пяти днів з моменту виходу вагонів. Датою виходу вагонів вважається дата календарного штемпеля станції відправлення у перевізних документах, які засвідчують приймання товару залізничною дорогою до перевезення.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у сумі 152442,00грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 675675,24 грн.

27.07.2011р. між сторонами був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 675675,24 грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним з боку обох сторін актом звіряння взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 675675,24 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 8.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 52 738,20 грн.

За змістом ст. 625 Циві?льного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 25.11.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 17 610,79 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства фірми «Конкріт», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий», м.Гайсин суму основного боргу у розмірі 675 675,24 грн., пеню у розмірі 52 738,20 грн. та 3% річних у розмірі 17 610,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства фірми «Конкріт», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий», м.Гайсин судовий збір у розмірі 14920,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.01.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева