Рішення № 21203324, 30.01.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2012 Справа № 5008/1767/2011

11/5008/1767/2011 782/2012

Розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород

До відповідача Фермерського господарства „Урочище Толока-М”, с. Білки Іршавського району

Про стягнення 195434,63 грн. заборгованості за кредитними договорами №491/2-2006 від 17.11.2006 та №527/2-2006 від 06.12.2006.

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - старший юрисконсульт, довіреність від 16.06.2011.

від відповдача - ІНФОРМАЦІЯ_1, представник по дов. від 05.12.2011.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся з позом до суду до Фермерського господарства „Урочище Толока-М” про стягнення з останнього 195434,63 грн. заборгованості за кредитними договорами №491/2-2006 від 17.11.2006 та №527/2-2006 від 06.12.2006.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Пояснює, що заборгованість у розмірі 195434,63 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, кредитними договорами №491/2-2006 від 17.11.2006, №527/2-2006 від 06.12.2006, Розпорядженнями бухгалтерії №1 від 20.11.2006, №2 від 21.11.2006, Платіжними дорученнями №5 від 23.11.2006, №6 від 28.11.2006, №6 від 24.11.2006, №2 від 11.12.2006 та розрахунком позовних вимог.

Представник відповідача визнав заборгованість за вказаними договорами по тілу кредиту, по відсотках, а також нараховану позивачем пеню, однак не погодився з нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відсотками (3% річних), мотивуючи тим, що 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами. Зазначає, що кредитними договорами вже передбачено такі відсотки, а за ст. 625 Цивільного кодексу України до стягнення підлягають, зокрема, 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Ознайомившись з відзивом на позов, представник позивача заперечив проти наведених у ньому доводів з підстав, вказаних у додаткових поясненнях від 27.01.2012.

Зазначає, що 3% річних підлягають до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки договором не передбачено іншого розміру таких відсотків за порушення грошового зобовязання.

Пояснює також, що відсотки, визначені пунктом 3.2 договору не можна ототожнювати з відсотками, передбаченими вказаною нормою права, оскільки у першому випадку встановлено розмір за користування кредитними коштами, а у другому розмір відсотків за порушення виконання грошового зобовязання.

Представник відповідача заявив клопотання про відстрочку та розстрочку оплати заборгованості його довірителя з підстав втрати врожаю яблук на площі 25 га та затоплення 25 га посівної площі озимих культур, внаслідок чого понесені значні збитки, що унеможливлює вчасну сплату заборгованості. На підтвердження наведених обставин подано Акти від 21.07.2010, від 10.12.2010, від 07.05.2011, від 09.05.2011.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”) в особі Відділення Промінвестбанку у м. Іршава та Фермерським господарством „Урочище Толока-М” укладено:

- кредитний договір №491/2-2006 від 17.11.2006, відповідно до умов якого банк надає позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 50000,00 грн. (пункт 2.1) з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 16 листопада 2009 року (пункт 2.2).

Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена пунктом 3.2 договору і складає 17 відсотків річних.

- кредитний договір №527/2-2006 від 06.12.2006, відповідно до умов якого банк надає позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 73440,00 грн. (пункт 2.1) з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 5 грудня 2009 року (пункт 2.2).

Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена пунктом 3.2 договору і складає 17 відсотків річних.

За приписами пунктів 3.3, 3.4 обох договорів нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом; відсотки нараховуються банком 25 (26) числа поточного місяця за фактичний період місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Одним з обовязків банку як за договором №491/2-2006, так і за договором №527/2-2006, є обовязок видати кредит позичальнику. (пункти 4.1 обох договорів).

Вказаний обовязок виконано позивачем, що підтверджено матеріалами справи та не заперечено відповідачем.

У свою чергу, обовязком відповідача є своєчасне повернення кредиту та відсотків за користування ним (пункти 4.2 обох договорів).

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань у частині повернення кредиту у строки, передбачені договорами та у частині оплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд задовольняє позов у частині стягнення 193434,63 грн. заборгованості з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У даному випадку, відповідачем порушено умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (пункти 2.2, 3.4, 4.2 договорів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи повністю підтверджено, а представником відповідача визнано, що банк виконав свій обовязок щодо надання кредиту, а відповідач, всупереч вказаній нормі права та положенням договору, не виконав свого обовязку у частині повернення у строк, передбачений договорами, отриманого кредиту та відсотків за користування ним.

Враховуючи вказане, з відповідача належить стягнути заборгованість по тілу кредиту за договорами №527/2-2006 від 06.12.2006 у сумі 71440, 00 грн. та №491/2-2006 від 17.11.2006 у сумі 50000,00 грн., всього: 121440,00 грн., а також заборгованість по відсотках за вказаними договорами у розмірі 60941,46 грн., з яких 22983,83 грн. за договором №491/2-2006 та 37957,63 грн. за договором №527/2-2006, на підставі ст.ст. 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, а також пунктів 2.2, 3.4, 4.2 договорів, що підтверджено поданими доказами та визнано відповідачем.

Позивач також нарахував до стягнення з відповідача 9567,24 грн. річних (3%) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вимога підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами ст. 625 цього ж кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, інший розмір відсотків за прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем, укладеними кредитними договорами між сторонами не передбачено.

Вказане слугує підставою для відхилення доводів відповідача стосовно неможливості стягнення річних, оскільки такі передбачені пунктом 3.2 договору (17% річних).

Правова природа відсотків за користування кредитом, передбачених пунктом 3.2 договору (17%) та відсотків за прострочення виконання грошового зобовязання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, є різною. Такою ж є позиція Верховного суду України, викладена в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010, зокрема, у них вказано, що проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами.

Тобто, сплата відсотків за користування кредитом (17 % за пунктом 3.2 договорів) є грошовим зобовязанням відповідача за договорами, а відтак за невиконання такого останній повинен нести відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України, яка і передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

На підставі наведеного суд стягує з відповідача також 9567,24 грн. річних (3%) за період з 17.11.2009 по 25.11.2011 (за договором №491/2-2006), з 06.12.2009 по 25.11.2011 (за договором №527/2-2006), відповідно до поданого позивачем розрахунку, перевіреного судом.

Вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1485, 93 грн. за період з 01.12.2010 по 25.11.2011, визнана відповідачем, підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 обидвох договорів за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань згідно умов цих договорів винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором.

У свою чергу, пунктом 5.3 визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Вказане положення договору відповідає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" .

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У свою чергу, пунктом 3.5 обох договорів передбачено, що у випадку застосування банком неустойки у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Відповідно до наведених положень договорів позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.12.2010 по 25.11.2011, яка складає 1485,93 грн., з яких 601,88 грн. за договором №491/2-2006 та 884,05 грн. за договором №527/2-2006 визнана відповідачем, перевірена судом та підлягає до стягнення.

У частині стягнення 2000 грн. по тілу кредиту за договором №527/2-2006 провадження у справі належить припинити на підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору, враховуючи оплату відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі (меморіальний ордер від 26.01.2012 №801 міститься у матеріалах справи), з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду у даній справі належить відхилити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Доводи заявника про втрати врожаю яблук на площі 25 га та затоплення 25 га посівної площі озимих культур, внаслідок чого понесені значні збитки, що унеможливлює вчасну сплату заборгованості, судом відхилено, оскільки з поданих на підтвердження вказаних обставин Актів від 21.07.2010, від 10.12.2010, від 07.05.2011, від 09.05.2011 видно, що такі настали після виникнення зобовязання відповідача виконати свій обовязок за договором, а тому не могли бути перешкодою для вчасного виконання передбаченого правочинами обовязку.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказане слугує підставою для відхилення клопотання про розстрочку та відстрочку виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства „Урочище Толока-М” (ід.код: 33874896, п/і 90132, Іршавський район, с. Білки, вул. Західна, буд. 35) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (ід. код: 00039002, м. Київ, пр. Шевченка, 12) в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” (ід. код:22114201, п/і 90100, м. Іршава, вул. Шевченка, 24) суму 193434,63 грн. (сто девяносто три тисячі чотириста тридцять чотири грн. 63 коп.) заборгованості, з яких 121440,00 грн. борг по кредиту, 60941,46 грн. борг по відсотках, 9567,24 грн. річні (3%) та 1485,93 грн. пеня, а також 3908,69 грн. (три тисячі девятсот вісім грн. 69 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. У частині решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. М. Якимчук

Повний текст рішення виготовлено і підписано 31.01.2012.