Рішення № 21202901, 17.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.12 р. Справа № 37/359

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ, ідентифікаційний код 32709929

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33161769

про: стягнення заборгованості в сумі 41325414,75грн., пені в сумі 1798484,68грн., інфляційної індексації в сумі 65839,47грн. та 3% річних в сумі 366132,71грн.

за участю у повноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №30-12/125-Д від 30.12.2011р.)

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №9-580 від 30.12.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 04.01.2012р. на 17.01.2012р.

У судовому засіданні 04.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Вугілля України”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (далі Відповідач) Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 41325414,75грн., пені в сумі 1798484,68грн., інфляційної індексації в сумі 65839,47грн. та 3% річних в сумі 366132,71грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договорами про надання фінансової допомоги №01-10/ФД від 09.11.2010р., №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р., №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р., №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р., внаслідок чого Позикодавцем було реалізоване право з одностороннього розірвання договорів і вимагання дострокового повернення позики, через невиконання якої (вимоги) утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договори про надання фінансової допомоги №01-10/ФД від 09.11.2010р., №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р., №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р., №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р. з додатками, платіжні доручення, вимогу про поверхня фінансової допомоги №1942 від 11.08.2011р. з доказами надсилання, акти звірення взаємних розрахунків, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.117-119).

Відповідач надав пояснення №9/11 від 16.01.2012р. (а.с.а.с.93, 94), яким визнав позовні вимоги в частині заборгованості за всіма договорами позики у загальному розмірі 41325414,74грн., заперечуючи через недоліки у розрахунку проти вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені.

Відповідачем були надані витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.96-114)

Представники сторін у судовому засіданні 17.01.2012р. підтримали свою позицію, викладену письмово, та вказували на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством „Вугілля України”, м. Київ (Надавач) та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (Отримувач) були укладені низка договорів про надання фінансової допомоги, згідно умов п.п.1.1., 4.1 та 4.3. яких Надавач надає Одержувачу поворотну фінансову допомогу у безготівковому порядку відповідно до графіків надання фінансової допомоги шляхом перерахування коштів без нарахування відсотків або іншої плати за отримання та користування допомогою, а Одержувач зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути в порядку, визначеному графіків повернення, а саме:

- договір №01-10/ФД від 09.11.2010р. (а.с.а.с.12-14) передбачав надання допомоги в розмірі 23863986,8грн. у листопаді 2010р. (а.с.15) та повернення суми 23083454,8грн. рівними частинами по 2651554,09грн. протягом періоду з лютого по жовтень 2011р. включно (а.с.16);

- договір №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р. (а.с.а.с.17-20) передбачав надання допомоги в розмірі 4676100грн. у період з січня по березень 2011р. включно (а.с.21) та повернення цієї суми протягом періоду з червня по вересень 2011р. рівними платежами в розмірі по 935000грн., а у жовтні 2011р. в розмірі 936100грн. (а.с.22);

- договір №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р. (а.с.а.с.23-25) передбачав надання допомоги в розмірі 4676100грн. у період з березня по квітень 2011р. включно (а.с.26) та повернення цієї суми протягом періоду з червня по вересень 2011р. рівними платежами в розмірі по 935000грн., а жовтня 2011р. в розмірі 936100грн. (а.с.27);

- договір №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р. (а.с.а.с.28-30)- передбачав надання допомоги в розмірі 23985444,3грн. у період з березня по квітень 2011р. включно (а.с.31) та повернення цієї суми протягом періоду з червня по листопад 2011р. рівними платежами в розмірі по 3400000грн., а в грудні 2011р. в розмірі 3585444,3грн. (а.с.32);

Пунктами 5.1.3. кожного із вказаних договорів встановлено право Надавача в односторонньому порядку достроково розірвати відповідний договір і вимагати дострокового повернення коштів фінансової допомоги у разі, зокрема неналежного виконання Одержувачем умов договору, серед яких п. 5.2.3. закріплено обовязок Одержувача з повернення фінансової допомоги згідно графіку повернення коштів або негайного повернення фінансової допомоги за вимогою Надавача у разі невиконання Одержувачем вимог договору.

Пунктами 5.2.7. кожного з договорів сторони дійшли згоди, що у разі отримання частини фінансової допомоги Одержувач зобовязаний повернути її у строки, встановлені графіками повернення у сумах, пропорційних запланованим сумам на повернення та фактично отриманим за відповідним договором.

Крім того, п. 6.1. кожного із договорів про надання фінансової допомоги встановлює відповідальність Одержувача за несвоєчасне повернення фінансової допомоги у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення, а положення п. 9.5. договорів визначає, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках відповідного договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін.

На виконання зобовязань з надання фінансової допомоги, Позивач перерахував Відповідачеві:

- за договором №01-10/ФД від 09.11.2010р.: платіжним дорученням №34 від 12.11.2010р. на суму 21000000грн. (а.с.33), №2615 від 12.11.2010р. на суму 2863986,8грн. (а.с.34) усього 23863986,8грн.;

- за договором №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р.: платіжним дорученням №61 від 21.03.2011р. (а.с.37) на суму 4676100грн.;

- за договором №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р.: платіжним дорученням №420 від 14.04.2011р. (а.с.38) на суму 4676100грн.;

- за договором №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р.: платіжним дорученням №62 від 21.03.2011р. (а.с.36). на суму 23985444,3грн.

Таким чином, загальний обсяг отриманої Відповідачем фінансової допомоги за 4 вказаними вище договорами становить суму 57201631,1грн., що також підтверджується наданими на вимогу суду банківськими виписками та актами звірення розрахунків, підписаними сторонами без зауважень, відносно кожного з договорів: №01-10/ФД від 09.11.2010р. станом на 01.02.2011р. (а.с.44) і на 01.03.2011р. (а.с.45); №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р. станом на 01.05.2011р. (а.с.50) і на 01.06.2011р. (а.с.51); №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р. станом на 01.05.2011р. (а.с.54) і на 01.06.2011р. (а.с.55); №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р. станом 01.05.2011р. (а.с.580 і на 01.06.2011р. (а.с.59).

В свою чергу, на виконання зобовязань з повернення коштів фінансової допомоги Відповідачем було сплачено на користь Позивача:

- за договором №01-10/ФД від 09.11.2010р.: 30.03.2011р. 2651554грн. (а.с.97); 28.04.2011р. 2651554,09грн. (а.с.98), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 01.05.2011р. (а.с.46); 30.05.2011р. 2651554,09грн. (а.с.99), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 01.06.2011р. (а.с.47), 15.06.2011р. 2651554,09грн. (а.с.100), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 30.06.2011р. (а.с.48). Таким чином, усього було повернуто 10606216,36грн., а несплачений залишок фінансової допомоги станом на 01.08.2011р. згідно підписаного без зауважень акту звірення розрахунків (а.с.49) становив 13257770,44грн. (23863986,8 - 10606216,36грн.);

- за договором №08-03-11/ФД/3 від 26.01.2011р.: 15.06.2011р. 935000грн. (а.с.103), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 30.06.2011р. (а.с.56), з огляду на що несплачений залишок фінансової допомоги станом на 01.08.2011р. згідно підписаного без зауважень акту звірення розрахунків (а.с.57) становив 3741100грн. (4676100 935000);

- за договором №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р.: 15.06.2011р. 935000грн. (а.с.101), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 30.06.2011р. (а.с.52), з огляду на що несплачений залишок фінансової допомоги станом на 01.08.2011р. згідно підписаного без зауважень акту звірення розрахунків (а.с.53) становив 3741100грн. (4676100 935000);

- за договором №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р.: 15.06.2011р. 3400000грн. (а.с.102), що також відображено в акті звірення розрахунків станом на 30.06.2011р. (а.с.60), з огляду на що несплачений залишок фінансової допомоги станом на 01.08.2011р. згідно підписаного без зауважень акту звірення розрахунків (а.с.61) становив 20585444,3грн. (23985444,3 3400000).

Здійснення вказаних надходжень від Відповідача в рахунок повернення наданих коштів узгоджується також із змістом довідки №02/0020 від 12.02.2012р. (а.с.118) за підписом заступника керівника і головного бухгалтера Позивача.

Враховуючи недотримання графіку повернення грошових коштів фінансової допомоги і припинення платежів за графіком у липні 2011р., Позивач в порядку п. 5.1.3. кожного з договорів 12.08.2011р. надіслав (а.с.41) рекомендованим листом вимогу №1942/06 від 11.08.2011р. (а.с.39), в якій мотивуючи наявністю права на одностороннє розірвання договорів через порушення їх умов з боку Отримувача, вказував на необхідність в 7-ми денний строк з момент отримання вимоги достроково повернути грошові кошти наданої фінансової допомоги.

У звязку із невиконанням означеної вимоги, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вказуючи про необхідність стягнення окрім суми неповернутої фінансової допомоги в загальному розмірі 41325414,75грн. (тоді як узгоджені сторонами акти звірення розрахунків за всіма 4 договорами станом на 01.09.2011р. (а.с.43) і 01.10.2011р. (а.с.42) визначають сальдо на користь Державного підприємства „Вугілля України” в розмірі 41325414,74грн.,що підтверджується і власною довідкою Позивача за підписом керівника і головного бухгалтеру №0078/02 від 13.01.2012р. а.с.117), також і нарахованих пені в розмірі 1798484,68грн., інфляційної індексації в сумі 65839,47грн. та 3% річних в розмірі 366132,71грн.

Відповідач визнав вимоги лише в частині заборгованості в сумі 41325414,74грн. (а.с.а.с.93, 94)

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позові, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги ґрунтуються на факті порушення зобовязань за тотожними договорами та є обєднаними підставами виникнення і наданими доказами (спільною заявою про дострокове повернення коштів за всіма договорами та загальними актами звірення розрахунків) і таке обєднання не ускладнює вирішення спору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань з дострокового повернення коштів за договорами про надання фінансової допомоги і застосуванні наслідків порушення грошових зобовязань за такими договорами у вигляді стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України, а також умовами договорів про надання фінансової допомоги №01-10/ФД від 09.11.2010р., №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р., №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р., №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених означеними договорами, їх предметом, такі договори кваліфікується судом як договори позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як було встановлено судом, Позивач виконав свої зобовязання з надання позики за кожним з договорів у загальному розмірі 57201631,1грн. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладені між Позивачем та Відповідачем договори про надання фінансової допомоги №01-10/ФД від 09.11.2010р., №08-02-10/ФД/3 від 26.01.2011р., №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р., №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р. є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених їх умовами, з повернення отриманої суми позики за узгодженим графіком повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обовязковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення щомісячних платежів з повернення відповідної частини позики та нездійснення чергового платежу за кожним з договорів у липні 2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В розглядуваному випадку, за змістом ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

Як було встановлено судом і жодних доказів іншого Відповідачем до матеріалів справи всупереч ст.ст.4-3, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, Отримувачем не були здійснені чергові платежі з повернення частини фінансової допомоги за кожним з договорів у липні 2011р., що дозволяє стверджувати про порушення Відповідачем грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і кваліфікацію Відповідача, як такого, що прострочив грошове зобовязання згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 01.08.2008р. за всіма договорами, а відносно договору №01-10/ФД від 09.11.2010р. ще з 01.03.2011р. відносно платежу з повернення позики у сумі 2651554,09грн., який мав бути здійснений Отримувачем впродовж лютого 2011р.

За змістом ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. В свою чергу, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за весь час прострочення.

Таким чином, Позивач за змістом приведених норм цілком управнений вимагати стягнення окрім суми заборгованості, які виникла у Відповідача перед ним станом на 01.03.2011р. (лише за договором №01-10/ФД від 09.11.2010р. в сумі 2651554,09грн.), та станом на 01.08.2011р. (за всіма договорами визначеної належної до сплати суми повернення позики у липні 2011р. у загальному розмірі 72921554,09грн.), також і нараховані на відповідну суму заборгованості за визначений період її прострочення і 3% річних та інфляційну індексацію.

Більш того, згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі несвоєчасного повернення коштів фінансової допомоги сформульована безпосередньо у п. 6.1. кожного з розглядуваних договорів, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Таким чином, у світлі визначених ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України обмежень щодо розміру ставки стягуваної пені та граничного періоду її нарахування, Позивач цілком управнений висувати вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму прострочених платежів з повернення коштів позики.

Водночас, встановлене судом порушення з боку позичальника зобовязань зі здійснення чергових платежів з повернення коштів фінансової допомоги в контексті умов п.п.5.1.3. і 5.2.3. кожного з договорів є підставою для здійснення Позикодавцем права на дострокове повернення всіх позичених сум, що цілком узгоджується із приписами ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Означене право було реалізоване Позивачем шляхом надсилання вимоги №1942/06 від 11.08.2011р. у визначеному п.9.5. договорів порядку та за змістом ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653 та ст. 654 Цивільного кодексу України мало наслідком передбачену договорами про надання фінансової допомоги односторонню зміну їх умов щодо строку виконання обовязків з повернення наданих коштів.

Отже, з моменту реалізації Позивачем свого права на дострокове повернення позики у розмірі несплаченої частки (залишку коштів, що мали повертатися Отримувачем за графіками впродовж період з серпня по грудень 2011р.), яка становить 30752306,57грн., сторони в цій частині грошових зобовязань за відповідними договорами мають керуватися вже не графіками повернення коштів, а положеннями договорів про дострокове повернення позики та відповідної вимоги Позивача, яка визначила кінцеву дату повернення моментом спливу семиденного строку з дня отримання вимоги Відповідачем, що відбулося 16.08.2011р. (а.с.41). Таким чином, першим днем прострочення виконання грошового зобовязання з дострокового повернення залишку фінансової допомоги в розмірі 30752306,57грн. слід вважати 24.08.2011р., адже останній день строку належного платежу припадає на 23.08.2011р., що унеможливлює застосування привила ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України через віднесення ст. 73 Кодексу законів про працю України 24.08.2011р. до святкових днів.

Враховуючи наведені вище висновки суду та встановлені за наявними матеріалами обставини, суд, здійснивши перевірку наведеного у позові розрахунку розміру заявлених вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” за кожним з договорів окремо, дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача:

-за договором №01-10/ФД від 09.11.2010р.: заборгованість - в розмірі 13257770,44грн., інфляційну індексацію в розмірі 65839,47грн., 3% річних в розмірі 143619,78грн. та пеню в сумі 647451,39грн.;

-за договором №08-03-11/ФД/3 від 26.01.2011р.: заборгованість в розмірі 3741100грн., 3% річних в розмірі 30056,4грн. та пеню в сумі 155291,4грн.;

-за договором №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р.: заборгованість в розмірі 3741100грн., 3% річних в розмірі 30056,4грн. та пеню в сумі 155291,4грн.;

-за договором №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р.: заборгованість в розмірі 20585444,3грн., 3% річних 162087,2грн. та пеню в сумі 837450,51грн.

Таким чином, загальний обсяг стягуваної за всіма договорами заборгованості становить 4132541474,74грн., інфляційної індексації - 65839,47грн., 3% річних 365819,78грн. та пені 1795484,7грн. Розбіжності між підсумковими значеннями стягуваних платежів за підрахунками суду і наведеним розрахунком Позивача зумовлений припущеними останнім помилками у розрахунках з використанням спрощених до цілого значення чисел.

Суд наголошує на тому, що визнання Відповідачем частини позовних вимог (а.с.а.с.93, 94), яке приймається судом в частині лише визначених вище сум в порядку ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України через відповідність встановленим обставинам справи і власним висновкам суду, у розумінні ч. 5 ст. 78 цього Кодексу є додатковою підставою для задоволення позовних вимог в частині стягуваної за розрахунками суду заборгованості.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ (ідентифікаційний код 32709929) до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33161769) про стягнення заборгованості в сумі 41325414,75грн., пені в сумі 1798484,68грн., інфляційної індексації в сумі 65839,47грн. та 3% річних в сумі 366132,71грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33161769) на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ (ідентифікаційний код 32709929):

-за договором №01-10/ФД від 09.11.2010р.: заборгованість - в розмірі 13257770,44грн., інфляційну індексацію в розмірі 65839,47грн., 3% річних в розмірі 143619,78грн. та пеню в сумі 647451,39грн.;

-за договором №08-03-10/ФД/3 від 26.01.2011р.: заборгованість в розмірі 3741100грн., 3% річних в розмірі 30056,4грн. та пеню в сумі 155291,4грн.;

-за договором №08-03-11/ФД/5 від 14.03.2011р.: заборгованість в розмірі 3741100грн., 3% річних в розмірі 30056,4грн. та пеню в сумі 155291,4грн.;

-за договором №08-03-11/ФД/6 від 21.03.2011р.: заборгованість в розмірі 20585444,3грн., 3% річних 162087,2грн. та пеню в сумі 837450,51грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог

4. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33161769) на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ (ідентифікаційний код 32709929) у якості компенсації судових витрат зі сплати судового збору 56455,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >