Рішення № 21202895, 27.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.11 р. Справа № 13/214пд

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Державного підприємства матеріальнотехнічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м. Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метстілресурс”, Донецька обл., м. Макіївка

про: розірвання договору поставки № ЦХП 12-00211-02 від 04.02.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. (за довіреністю № ЦХП-18/2231 від 07.12.2011р.)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство матеріальнотехнічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метстілресурс”, Донецька обл., м. Макіївка (далі відповідач) про розірвання договору поставки № ЦХП 12-00211-02 від 04.02.2011р.

Ухвалою від 21.11.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 08.12.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Підставами позову, як стверджує позивач, є грубе порушення відповідачем умов договору № ЦХП-12-00211-02 від 04.02.2011р. відносно невиконання обовязку щодо здійснення 100% попередньої оплати вартості металобрухту за виставленими рахунками.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 610, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

27.12.2011р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, якими зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо 100% передоплати призвело до позбавлення того, на що розраховував позивач, завдало значної матеріальної шкоди, оскільки останній задля закупівлі металобрухту для відповідача укладав договори поставки з іншими контрагентами, крім того підприємство несе збитки, повязані з зберіганням продукції за власний рахунок, простоєм вагонів. На підтвердження вищевикладеної позиції позивачем наданий договір поставки № ЦХП-12-01010-01 від 25.01.2010р. з додатками, укладений між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” позивачем та Державним територіально галузевим обєднанням „Південно-Західна залізниця”, за яким позивач виступив одержувачем металобрухту.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 08.12.2011р., яким зазначив, що не отримував від позивача листів № ЦХП 20/4933-1 від 20.07.2011р., № ЦХП 19/1218 від 03.08.2011р., № ЦХП/5552-1 від 15.08.2011р. Крім того, відповідач зазначив, що листом від 19.08.2011р, який був відповіддю на лист позивача № ЦХП-20/5510 від 11.08.2011р., не заперечував можливості та бажання в придбанні металобрухту, просив підтвердити готовність на відвантаження металобрухту, що був зазначений у отриманих рахунках, однак відповіді не надійшло.

У звязку з неявкою представника відповідача та неналежним виконанням вимог ухвали суду, суд відкладав розгляд справи, в останнє на 27.12.2011р.

В судовому засіданні 27.12.2011р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на вирішенні спору за відсутністю представника відповідача.

Відповідач своїх представників до жодного судового засідання не направив, був повідомлений судом про дату та час проведення судових засідань належним чином, обізнаний про витребувані докази, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині, відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. Слід відзначити, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та ненадання ними витребуваних доказів не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представника позивача та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.02.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (одержувачем) був укладений договір поставки № ЦХП-12-00211-02, згідно з яким постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а одержувач прийняти та оплатити брухт чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002, надалі товар, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно п. 2.6 договору оплата вартості товару, вартості залізничного тарифу та вартості охорони вантажу здійснюється з розрахункового рахунку одержувача таким чином:

2.6.1 100% вартості товару, запланованого до відвантаження, вартості залізничного тарифу та вартості охорони вантажу одержувач сплачує на протязі 5 банківських днів з моменту отримання попереднього рахунку, який є підставою для сплати.

Постачання здійснюється за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору (п. 2.1. договору). В ціну товару не включено вартість залізничного тарифу та вартість охорони вантажу від станції відправлення до станції призначення, які відшкодовує одержувач згідно предявлених документів (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє одержувачу товар на умовах FCA (згідно ФНКОТЕРМС 2000) відвантажувальними партіями не менше одного залізничного вагона (вагонні норми) та на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС -2000) (автомобільні норми) на протязі 10 робочих днів із моменту здійснення попередньої оплати згідно п. 2.6.1 Договору.

Відповідно п. 8.5 договору цей договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 16.05.2011р., але в будь якому випадку до закінчення взаєморозрахунків. За згодою сторін строк дії договору може бути пролонговано.

Під час дії договору сторони уклали Специфікацію № 1, специфікацію № 1 (друга редакція), специфікацію № 2, специфікацію № 1 (третя редакція), специфікацію № 2 (друга редакція), специфікацію № 3 до договору, яким сторони визначили найменування продукції, найменування нормативно технічної документації, вид та ціну товару.

Додатковою угодою № 1 від 16.05.2011р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011р., але в будь якому випадку до закінчення взаєморозрахунків; додатковими угодами № 2 від 30.05.2011р., № 3 від 21.06.2011р., № 4 від 07.07.2011р. до договору сторони змінювали загальну кількість та ціну продукції, встановлені договором.

Позивач у позові посилається на те, що у виконання умов договору виставив відповідачу рахунки № 52/п від 12.07.2011р. на суму 300000грн.00коп. з ПДВ, № 42/п від 08.07.2011р. на 5000000грн.00коп. з ПДВ задля оплати залізничного тарифу та охорони вантажу; рахунки № 41/п від 08.07.2011р. на суму 25000000грн.00коп. без ПДВ, № 51/п від 12.07.2011р. на суму 2000000грн.00коп. без ПДВ були виставлені позивачем для оплати брухту чорних металів.

Супровідним листом № ЦХП 20/4933-1 від 20.07.2011р. позивач нагадав відповідачу про виставлені для оплати рахунки та зазначив, що немає підстав (підтвердження готовності отримання товару шляхом здійснення попередньої оплати за заплановані обсяги) відвантаження брухту чорних металів, що призводить до накопичення певної кількості металобрухту на залізницях, збитків, повязаних з простоєм завантажених вагонів та розкраданням металобрухту, у звязку з чим позивач просив терміново здійснити попередню оплату згідно виставлених рахунків. Зазначений лист був надісланий позивачем 20.07.2011р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштової квитанції.

Однак, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату виставлених рахунків № 41/п від 08.07.2011р. та № 51/п від 12.07.2011р. на загальну суму 27000000грн.00коп. лише частково, на суму 3717000грн.00коп.; рахунки № 52/п від 12.07.2011р. та № 42/п від 08.07.2011р. на загальну суму 5300000грн.00коп. оплачені відповідачем на суму 450000грн.00коп.

Супровідним листом № ЦХП 20/5510 від 11.08.2011р. позивач направив на адресу відповідача рахунок на попередню оплату за металобрухт № 54/п від 11.08.2011р. на суму 26720000грн.00коп. без ПДВ та рахунок № 55/п від 11.08.2011р. на суму 1980000грн.00коп. з ПДВ за залізничний тариф та охорону вантажу. В матеріалах справи наявні докази надсилання зазначеного листа, а саме поштова квитанція від 11.08.2011р. Отримання зазначеного листа підтверджено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Адресованим відповідачу листом № ЦХП-20/5552-1 від 15.08.2011р. позивач, з посиланням на неодноразові звернення, знов наголошував на частковій оплаті одержувачем рахунків № 41/п, № 51/п, № 52/п, № 42/п, № 54/п, № 55/п, що є порушенням умов договору, враховуючи викладені у листі обставини позивач повідомив про необхідність розірвати договір поставки № ЦХП-12-00211-02 від 04.02.2011р. В матеріалах справи наявні докази надсилання зазначеного листа, а саме реєстр відправлення разом з поштовою квитанцією від 15.08.2011р.

Однак позивач вказує на те, що станом на день звернення до суду з позовною заявою відповідач не надав жодної відповіді на пропозицію про розірвання договору, не вчинив жодних дій, спрямованих на повну оплату рахунків, чим грубо порушив умови договору, що і примусило його звернутися до суду задля примусового розірвання договору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у розірванні укладеного між сторонами договору поставки № ЦХП 12-00211-02 від 04.02.2011р. з мотивів істотного порушення відповідачем його умов.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № ЦХП 12-00211-02 від 04.02.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплати його.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, п. 2.6.1 договору встановлено, що одержувач сплачує 100% вартості товару, запланованого до відвантаження, вартості залізничного тарифу та вартості охорони вантажу

на протязі 5 банківських днів з моменту отримання попереднього рахунку, який є підставою для сплати.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє одержувачу товар на умовах FCA (згідно ФНКОТЕРМС 2000) відвантажувальними партіями не менше одного залізничного вагона (вагонні норми) та на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС -2000) (автомобільні норми) на протязі 10 робочих днів із моменту здійснення попередньої оплати згідно п. 2.6.1 Договору.

Тобто обовязок здійснити поставку продукції виникає у постачальника (позивача) лише за умови 100% передоплати за нього.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати у 100% розмірі попереднього рахунку згідно передбаченого договором строку на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання.

Як вже зазначалось позивачем були виставлені рахунки № 52/п від 12.07.2011р. на суму 300000грн.00коп. з ПДВ, № 42/п від 08.07.2011р. на 5000000грн.00коп. з ПДВ задля оплати залізничного тарифу та охорони вантажу; рахунки № 41/п від 08.07.2011р. на суму 25000000грн.00коп. без ПДВ, № 51/п від 12.07.2011р. на суму 2000000грн.00коп. без ПДВ були виставлені позивачем для оплати брухту чорних металів, як стверджує позивач рахунки № 54/п від 11.08.2011р. та № 55/п від 11.08.2011р. на загальну суму 2870000грн.00коп. були направлені повторно.

Позивач вказує на те, що зазначені рахунки були оплачені відповідачем лише частково наступним чином: рахунки № 41/п від 08.07.2011р. та № 51/п від 12.07.2011р. за металобрухт на загальну суму 27000000грн.00коп. були оплачені відповідачем лише на суму 3717000грн.00коп.; рахунки № 52/п від 12.07.2011р. та № 42/п від 08.07.2011р. за залізничний тариф та охорону вантажу на загальну суму 5300000грн.00коп. були оплачені відповідачем на суму 450000грн.00коп. В матеріалах справи наявна також довідка щодо розрахунків за металобрухт за спірним договором у підтвердження вищевикладеного.

Із наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що відповідач здійснив оплату за лом сталевий на виконання умов договору поставки № ЦХП-12-00211-02 від 04.02.2011р. на суму 4997000грн.00коп., залізничний тариф був оплачений лише на суму 400000грн.00коп., тобто відповідачем перераховано позивачу кошти в меншому розмірі, ніж у виставлених рахунках, які відповідно п. 2.6.1 договору є підставою для оплати у 100% розмірі вартості товару.

У виконання вимог ухвал суду відповідачем докази належного виконання умов п. 2.6.1 договору не представлені.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні докази направлення рахунків, неодноразових звернень позивача до відповідача з вказівками на порушення останнім умов п. 2.6.1 договору поставки № ЦХП-12-00211-02 від 04.02.2011р. з вимогами, зокрема, терміново здійснити попередню оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим як вбачається із матеріалів справи, отримавши рахунки на попередню оплату погодженого товару, відповідач свої зобовязання щодо його 100% оплати виконав неналежним чином. Протилежне не доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки порушення зобовязання, в тому числі розірвання договору.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Із змісту спірного договору не вбачається встановлення права сторони в односторонньому порядку розривати договір, що у сукупністю з відсутністю спеціальних приписів законодавства про протилежне, зумовлює висновок суду про неможливість одностороннього розірвання спірного договору, що однак, не виключає можливості за наявністю відповідних підстав ініціювати розірвання спірного договору у судовому порядку.

Частини 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України регламентують, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 19 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно яких здійснення судом повноважень із надання судового захисту можливо виключно в межах, встановлених законом, суд враховує, що згідно приписів ст.ст.651 та 652 Цивільного кодексу України розірвання судом договору може бути зумовлена або істотним порушенням його умов, або істотною зміною обставин.

За визначенням ст. 651 Цивільного кодексу України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивач закуповував металобрухт на підставі укладання договорів поставки з іншими контрагентами (постачальниками). Позивачем у підтвердження існування господарських правовідносин з іншими субєктами господарювання наданий договір № ЦХП -12-01010-01 від 25.01.2010р., укладений між позивачем (одержувачем) та Державним територіально галузевим обєднанням „Південно Західна залізниця” (постачальник), за яким постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а одержувач прийняти та оплатити метали чорні вторинні, надалі товар, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Оцінюючи зазначені приписи законодавства в контексті визначення істотності порушення за змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що укладаючи спірний договір Державне підприємство матеріальнотехнічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, як постачальник, мав розраховувати саме на отримання прибутку з постачання продукції, так і на своєчасне отримання повної передоплати вартості товару з метою мати можливість вести господарську діяльність, повязану із закупівлею продукції та її подальшою реалізацією, здійснювати розрахунки з контрагентами. Крім того, позивач зазначає, що несе збитки, повязані зі зберіганням металобрухту за власний рахунок, простоєм вагонів, а також псування та забрудненням металобрухту.

Дотримання умов щодо внесення платежів на підставі виставлених рахунків є обовязковим для відповідача, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору. Отже, враховуючи встановлені на підставі наявних у справі документів обставини, вбачається наявність підстави для дострокового розірвання спірного договору поставки, оскільки саме із можливості своєчасного отримання 100% передоплати продукції виходив постачальник, укладаючи такий договір.

У термін, встановлений ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідачем не надано жодної відповіді відносно результатів розгляду надісланої позивачем у листі № ЦХП-20/5552-1 від 15.08.2011р. пропозиції щодо розірвання договору.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача та розірвати договір поставки № ЦХП -12-00211-02 від 04.02.2011р.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метстілресурс”, Донецька обл., м. Макіївка про розірвання договору поставки № ЦХП 12-00211-02 від 04.02.2011р. задовольнити.

Розірвати договір поставки № ЦХП-12-00211-02 від 04.02.2011р., укладений між Державноим підприємством матеріальнотехнічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Метстілресурс”, Донецька обл., м. Макіївка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метстілресурс” (юридична адреса: 86108, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Блюхера, будинок 50, квартира 115, код ЄДРПОУ 32866198) на користь Державного підприємства матеріальнотехнічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (юридична адреса: 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) витрати по сплаті судового збору в розмірі 941грн.00коп.

У судовому засіданні 27.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >