Рішення № 21202341, 13.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.12 р. Справа № 13/208

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Константа Агро”, Донецька обл., с. Бересток

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз Плюс”, м. Донецьк

про стягнення 48546грн. 30коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 3 від 19.08.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Константа Агро”, Донецька обл., с. Бересток (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз Плюс”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 40000грн.00коп., пені в сумі 7320грн.00коп. та 3% річних у розмірі 1226грн.30коп., всього 48546грн. 30коп.

Ухвалою суду від 16.11.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/208, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 09/150 К-А від 14.102009р. відносно своєчасної та повної поставки продукції на всю суму передоплати, у звязку з чим товар на суму у розмірі 40000грн.00коп. не поставлений.

11.01.2011р. позивач надав через канцелярію суду додаткові пояснення щодо позовних вимог № 2/24-2012 від 10.01.2011р., якими зазначив, що умови специфікацій № 1 від 14.10.2009р., № 2 від 29.10.2009р., № 3 від 05.11.2009р., № 4 від 13.11.2009р., № 5 від 23.11.2009р. до договору № 09/150 К-А від 14.10.2009р. виконані в повному обсязі: відповідачем товар поставлений, а позивачем оплачений; у виконання умов специфікації № 6 від 10.12.2009р. відповідачем товар поставлений в повному обсязі, однак позивач помилково надлишково переплатив вартість товару на суму 4180грн.00коп.; за специфікацією № 7 від 16.12.2009р. до договору вартість недопоставленого відповідачем товару складає 41884грн.00коп. Враховуючи часткове повернення відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 6064грн.00коп., позивач стверджує, що вартість недопоставленого відповідачем товару становить 40000грн.00коп.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 13.01.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 12114762 станом на 07.12.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз Плюс”, ідентифікаційний код 35271351, значиться за адресою: 83030, м. Донецьк, вул. Довженко, будинок 65. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Так, вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак ухвали суду органами поштового звязку повернулися за відсутністю адресату.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначкою "організацію вибула", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги, в судовому засіданні 13.01.2012р. повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

14.10.2009р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки № 09/150 К-А, згідно з яким постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити макуху соняшникову та соєву, шрот соняшниковий та соєвий, масло рослинне (виробництво Україна), іменовані в подальшому „товар”.

Відповідно п. 1.2 договору ціна, кількість та умови поставки товару покупцю, обумовлюються в специфікаціях (додатках) до даного договору, які є його невідємною частиною.

Згідно п. 2.1 договору товар поставляється згідно з умов обумовлених в специфікаціях.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що постачальник зобовязаний надати покупцю товар в строк зазначений в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок постачальника згідно умовам, узгоджених в специфікаціях.

Згідно п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на це особами та діє до 31.12.2009р.

Специфікацією № 6 від 10.12.2009р. до договору поставки № 09/150 К-А від 14.10.2009р. сторони погодили продаж партії товару на наступних умовах: масло соняшникове (ДСТУ № 4492:2005, волога не більше 0,2%, П.Ч.Ж. не більше 10% - І2, К.Ч.Ж. не більше 2,25мгКОН), кількістю 15тонн+/-10%, ціна товару з доставкою складає 7400грн.00коп., загальна сума поставки становить 111000грн.00коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6 зазначеної специфікації сторони встановили, що покупець здійснює оплату товару по факту поставки протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару, відповідно п. 7 специфікації дата поставки з 10 по 13 грудня 2009р.

Специфікацією № 7 від 16.12.2009р. до договору сторони передбачили, що відповідач повинен здійснити поставку товару, а саме масло соняшникове (ДСТУ № 4492:2005, волога не більше 0,2%, П.Ч.Ж. не більше 10% - І2, К.Ч.Ж. не більше 2,25мгКОН), кількістю 60тонн+/-10%, ціна товару з доставкою складає 7400грн.00коп., загальна сума поставки становить 444000грн.00коп. з урахуванням ПДВ, на наступних умовах оплати: 30 тонн на умовах попередньої оплати, залишок 30 тонн покупець виплачує по факту поставки товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару. Пунктом 7 специфікації сторони погодили наступні строки поставки: 18 грудня 2009р. 15тн, 24 грудня 2009р. 15тн, 29 грудня 2009р. 15тн, 04.01.2010р. 15тн.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, 10.12.2009р. за видатковою накладною № РН 0000050 відповідач поставив товар, погоджений специфікацією № 6 від 10.12.2009р. у кількості 14 тн 300кг, загальною вартістю 105280грн.00коп. разом з ПДВ.

В свою чергу позивач перерахував відповідачу суму в розмірі 110000грн.00коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка за 11.12.2009р.

В подальшому, як зазначає позивач, відповідачем був виставлений рахунок фактура № СФ 000014 від 16.12.2009р. для попередньої оплати товару, погодженого специфікацією № 7 від 16.12.2009р.: масла рослинного, кількістю 30тн, загальною вартістю 222000грн.00коп.

Виконуючи умови зазначеної специфікації позивач протягом 17-18 грудня 2009р. перерахував відповідачу попередню оплату за 30тн масла в розмірі 222000грн.00коп.

Відповідач на суму перерахованої позивачем передоплати здійснив поставку товару за видатковими накладними № РН 0000051 від 21.1.2009р., № 0000052 від 22.12.2009р., № РН- 0000053 від 28.12.2009р. загальною кількістю 33,64тн на суму 248936грн.00коп.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що до поставки відповідачем товару, погодженого специфікацією № 7 від 16.12.2009р. до договору, зробив перерахунок суми в розмірі 222000грн.00коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки за 25 та 29 грудня 2009р.

Крім того, в якості передоплати за товар за специфікацією № 7 від 16.12.2009р. позивачем була врахована сума в розмірі 4180грн.00коп., яка була надлишково сплачена за товар, отриманий за специфікацією № 6 від 10.12.2009р.

Відповідач за видатковими накладними № РН 0000001 від 06.01.2010р., № РН 0000003 від 13.01.2010р., № РН 0000006 від 19.01.2010р. здійснив поставку товару в кількості 20,7тн на суму 153180грн.00коп.

Таким чином, відповідач згідно специфікації № 7 від 16.12.2009р. здійснив поставку товару загальною кількістю 54,34тн на суму 402116грн.00коп.

Так, недопоставленим залишився товар на суму здійсненої передоплати в розмірі 41884грн.00коп.

У подальшому відповідач перерахував позивачу суму в розмірі 6064грн.00коп. в якості повернення передоплати за непоставлений товар, що підтверджується випискою банку від 11.11.2010р.

Позивач зазначає, що з урахуванням повернутих грошових коштів, сума непоставленого відповідачем товару за специфікацією № 7 від 16.12.2009р. до договору складає 40000грн.00коп.

Претензією № 02/118/09-2011 від 22.09.2011р. позивач просив відповідача перерахувати суму передоплати в розмірі 40000грн.00коп.

Однак позивач стверджує, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (не поставив товар на всю перераховану суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 09/150 К-А від 14.10.2009р., неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань стало підставою для нарахування пені в сумі 7320грн.00коп. та 3% річних у сумі 1226грн.30коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору № 09/150 К-А від 14.10.2009р. у відповідача виник обовязок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що постачальник зобовязаний надати покупцю товар, в строк зазначений в специфікаціях.

Позивач під час розгляду справи письмово визначив, що відповідачем порушені свої зобовязання щодо графіку і кількості поставки товару саме за специфікацією № 7 до договору.

Так, п. 7 специфікації № 7 сторони погодили наступні строки поставки: 18 грудня 2009р. 15тн, 24 грудня 2009р. 15тн, 29 грудня 2009р. 15тн, 04.01.2010р. 15тн, п. 6 специфікації сторони передбачили наступні умови оплати: 30 тонн на умовах попередньої оплати, залишок 30 тонн покупець виплачує по факту поставки товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач протягом 17-18 грудня 2009р., 25 та 29 грудня перерахував за погоджений специфікацією № 7 від 16.12.2009р. товар суму попередньої оплати в розмірі 444000грн.00коп., в свою чергу відповідач здійснив поставку товару на суму 402116грн.00коп., в результаті чого товар на суму 41884грн.00коп. не був поставлений.

Крім того, позивач переплатив вартість товару за специфікацією № 6 від 10.12.2009р. на суму 4180грн.00коп., яка була здійснена в рахунок попередньої оплати за товар за специфікацією № 7 від 16.12.2009р.

Попередню оплату за специфікацією № 7 від 16.12.2009р. в розмірі 46064грн.00коп. (41884грн.00коп. + 4180грн.00коп) відповідач отримав без будь-яких зауважень та заперечень, проте не здійснив поставку товару на всю суму передоплати, лише частково повернув грошові кошти в розмірі 6064грн.00коп., в результаті чого відповідач недопоставив товар на суму 40000грн.00коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаної норми закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обовязки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобовязання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 09/150 К-А від 14.10.2009р. обовязок постачальника повернути суму попередньої оплати, здійсненої покупцем, у визначений строк

також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

В матеріалах справи наявна претензія Вих. № 45 від 22.10.2010р. на суму 40000грн.00коп., однак зазначена претензія не приймається судом в якості належного доказу направлення вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки як вбачається із поштової квитанції від 22.10.2010р. претензія надсилалась за адресою: 86030, Розівка, тоді як відповідно до договору № 09/150 К-А від 14.10.2009р. та витягу з ЄДР місцезнаходження відповідача значиться в м. Донецьку, індекс 83030.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом предявлення відповідачу листа № 02/118/09-2011, який був надісланий 22.09.2011р., про що свідчить наявна в матеріалах справи поштова квитанція. Відповідач зобовязаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги.

Моментом предявлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була надіслана ще 22.09.2011р., з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 8 грудня 2009 року N 1267, відповідач отримав вимогу у період з 22.09.2011р. по 25.09.2011р., отже семиденний строк повернення передоплати наступив з 26.09.2011р. по 02.10.2011р., а вже з 03.10.2011р. почалося прострочення виконання зобовязання.

Факт наявності заборгованості за недопоставлений товар підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами з 01.12.2009р. по 01.03.2010р., згідно з яким станом на 01.03.2010р. за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 46064грн.00коп., без врахування здійсненого відповідачем 11.10.2010р. повернення грошових коштів у сумі 6064грн.00коп.

Враховуючи, що докази повернення відповідачем грошових коштів або поставки товару на спірну суму суду не представлені, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 40000грн.00коп. суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому суд їх задовольняє.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобовязання відповідачем щодо поставки оплаченої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1226грн.30коп., нарахованих за період з 12.10.2010р. по 20.10.2011р. та пеню в сумі 7320грн.00коп., яка остаточно нарахована позивачем відповідно до додаткових пояснень № 2/24-2012 від 10.01.2012р. за період з 05.01.2010р. по 05.07.2010р.

Поставка продукції відповідачем була здійснена не у повному обсязі та з порушенням строків, що підтверджено наданими позивачем доказами, тому відповідно до пункту 4.2 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно відвантаженого товару за кожний день прострочення.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобовязання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із представленого позивачем розрахунку, позивач здійснює нарахування пені на суму 40000грн.00коп. за період з 05.01.2010р. по 05.07.2010р.

Суд погоджується із заявленим позивачем періодом нарахування, оскільки відповідно п. 7 спірної специфікації № 7 від 16.12.2009р. останнім днем поставки залишку партії продукції є 04.01.2010р., отже саме з 05.01.2010р. почалося прострочення виконання зобовязання з поставки товару.

Однак, суд перевіривши розрахунок позивача, вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 7280грн.00коп. (40000*0,1%*182), нарахована за період з 05.01.2010р. по 05.07.2010р., оскільки позивач невірно визначив кількість днів прострочення в заявленому періоді, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення пені в сумі 40грн.00коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1226грн.30коп., нараховані за період з 12.10.2010р. по 20.10.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

За висновками суду позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню за період з 03.10.2011р. по 20.10.2011р. (в межах заявленого періоду), вимоги позивача за період з 12.10.2010р. по 02.10.2011р. є необґрунтованими, оскільки як вже встановлено судом, позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимоги виконання зобовязання щодо повернення суми попередньої оплати.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 03.10.2011р. по 20.10.2011р. включно встановив, що задоволенню підлягає сума в розмірі 59грн.18коп. Отже, суд відмовляє в частині стягнення 1167грн.12коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Константа Агро”, Донецька обл., с. Бересток до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз Плюс”, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 40000грн.00коп., пені в сумі 7320грн.00коп. та 3% річних у розмірі 1226грн.30коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз Плюс” (юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Довженко, будинок 65, код ЄДРПОУ 35271351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Константа Агро” (юридична адреса: 85107, Донецька обл., с-ще Бересток, вул. Докучаєва, будинок 1, код ЄДРПОУ 30947526) суму передплати в розмірі 40000грн.00коп., пеню в розмірі 7280грн.00коп. та 3% річних у сумі 59грн.18коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1376грн.40коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 40грн.00коп.та 3% річних у сумі 1167грн.12коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 13.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >