Рішення № 21202238, 18.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.12р.Справа № 13/5005/16049/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Думето", м. Запоріжжя

доПублічного акціонерного товариства "Розівський елеватор", м. Дніпропетровськ

про стягнення 443 071, 12 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 01.11.2011р.;

Удовиця О.А. - директор;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 07.02.2011р.;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Думето", м. Запоріжжя (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач) про стягнення збитків за Договором складського зберігання соняшника № 5с-10 від 01.09.10р. у розмірі 443 0710,12 грн.

Додатково Позивач просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 8 861,42грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням умов Договору № 5с-10 від 01.09.10р. складського зберігання.

Ухвалою від 16.11.2011р. господарський суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 06.12.2011р.

05.12.2011р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 05.12.2012р. в якому просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 06.12.011р. оголошено перерву до 14.12.2011р. до 14:30 год.

В подальшому по справі оголошувались перерви до 26.12.2011р., з 26.12.20111р. до 29.12.2011р., з 29.12.2011р. до 16.01.2011р.

16.12.2011р. до господарського суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву.

26.12.11р. у судовому засіданні представником позивача подано додаткові пояснення з приводу заявлених вимог.

29.12.11р. представником відповідача подано письмові пояснення від 29.12.11р.

16.01.2011р. в порядку ст. 85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ДУМЕТО»(далі - Позивач, Поклажодавець за договором) та Філією «Оріхівський об'єднаний хлібоприймальний пункт»ВАТ «Розівський елеватор»(далі -Відповідач, Зерновий склад за договором) було укладено Договір складського зберігання соняшника № 5с-10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Розівський елеватор»(далі - Відповідач), рішенням загальних зборів акціонерів від 06.12.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «Розівський елеватор»перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Розівський елеватор»та є правонаступником всіх його прав та обов'язків (а.с. 92-96).

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі, тобто позивачами та відповідачами, можуть бути підприємства, установи та організації, що в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філії є відокремленими підрозділами юридичної особи, вони не є юридичними особами, а лише наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 11.3 Статуту відповідача, філії та представництва не є юридичними особами, наділяються основними та обіговими засобами за рахунок майна Товариства. Філії та представництва діють на підставі Положень, що затверджуються Загальними зборами Товариства, та під керівництвом осіб, призначених Головою Правління Товариства. Вказані особи діють на підставі довіреностей, виданих Головою Правління товариства.

Згідно за умовами пункту 1.1 Договору, Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад прийняти насіння соняшника (іменовані надалі «Продукція»), забезпечити доробку шляхом очищення та сушення, а також зберігання і проводити відпуск Продукції Поклажодавцю (а.с. 10-12).

На виконання умов Договору, позивачем було передано на зберігання Зерновому складу за період з 01.09.10 по 28.10.2010р. - 640,208 тон насіння соняшника, з яких 25,378 т. списано за актами (засмічення). Отже, фактична вага продукції позивача, переданої на зберігання відповідачу складала 614,83 т.

Факт прийняття Зерновим складом насіння соняшника підтверджується товарно-транспортними накладними та реєстрами накладних на прийняте зерно з встановленням якості по загальнодобовому зразку (а.с. 15-30).

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони узгодили, що строк зберігання зерна - «до запитання»але не довше ніж до 01 травня 2011.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, відпуск продукції зі зберігання здійснюється Зерновим складом партіями на підставі письмової заяви Поклажодавця, у присутності його представника, за умови остаточного розрахунку за наданий Зерновим складом обсяг послуг. Приймання-передача продукції зі зберігання оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі, в якому зазначаються якісні показники продукції, що передається, а також її кількість. Продукція вважається переданою Зерновим складом та прийнятою Поклажодавцем за якістю і кількістю вказаними в Акті приймання-передачі.

Позивач стверджує, що в період часу з 30.03.2011 по 01.04.2011 Зерновим складом було відпущено 99,67 тони насіння соняшника, що належало позивачеві, невстановленій особі. В порушення п. 3.5 Договору, відпуск продукції відбувся без письмової заяви позивача та без обов'язковій присутності його представника. Більш того, Зерновим складом порушена умова відпуску продукції - виключно при остаточному розрахунку за послуги. Продукція була спочатку передана «невстановленій особі», а рахунок №ОРФ-000064 від 31.03.11р. про оплату послуг відповідача надійшов до позивача лише 07.04.11, з якого позивач і дізнався про факт порушення зобов'язання з боку зернового складу. Факт здійснення протиправних дій відносно позивача підтверджується порушеною 15.04.2011 СВ Оріхівського УМВС України в Запорізькій області кримінальною справою за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В ході розслідування кримінальної справи була проведена комплексна почеркознавча і технічна експертиза № 60 від 23.05.2011, якою встановлене підроблення підписів уповноважених представників позивача, довіреності та печатки позивача.

Відповідно до п. 4 Договору передбачені обов'язки Зернового складу, зокрема: видати складські документи на Продукцію із вказівкою фактичної кількості у фізичній вазі і якості прийнятої на очищення, сушіння і зберігання Продукції (пункт 4.2 Договору); відшкодувати Поклажодавцю втрату або невиправдану нестачу Продукції, а також погіршення її якості, якщо таке є наслідком порушень встановлених правил зберігання, коштами або однорідною продукцією належної якості (пункт 4.4 Договору).

Позивач у позовній заяві стверджує, що в порушення зазначених обов'язків, при прийнятті насіння соняшника на зберігання, Зерновий склад не видав позивачу складські документи, до яких належать складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво (ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні).

Згідно ст. 24 Закону, видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що відпуск соняшнику 30.03.2011р. та 01.04.2011р. в загальній кількості 99 тон 670 кг відбулось за заявою ТОВ НВФ "Думето" від 30.03.2011р. підписаною директором та на підставі довіреностей від 29.03.2011р. № 37 та від 31.03.2011р. № б/н, складських квитанцій № 461 від 20.09.2010р., № 653 від 14.10.2010р., №665 від 15.10.2010р., № 705 від 20.10.2010р.

Також, Відповідач стверджує, що наявність у ПАТ «Розівський елеватор»погашених складських квитанцій на зерно, що були видані на підтвердження прийняття на зберігання соняшнику ТОВ НВФ «Думето», зокрема й складських квитанцій № 461 від 20.09.2010 року, № 653 від 14.10.2010 року, № 665 від 15.10.2010 року, № 705 від 20.10.2010 року, доводить відсутність з боку ПАТ «Розівський елеватор»порушення зобов'язань Зернового складу за Договором складського зберігання соняшника №5с-10 від 01.09.2010 року.

Згідно пункту 7.2 Зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією Поклажодавця.

Пунктом 8.1 Договору сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків вони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, Зерновий склад несе перед Поклажодавцем повну матеріальну відповідальність за кількісну схоронність Продукції та якісні показники, що визначилися після сушіння, очищення і зберігання.

Згідно з вимогами пункту 8.3 Договору, Зерновий склад відшкодовує Поклажодавцю втрату або невиправдану відсутність Продукції, визначеної відповідно до п. 1.3 Договору. Відшкодування збитків Поклажодавцю здійснюється Зерновим складом за домовленістю Сторін або шляхом перерахування коштів, або шляхом відшкодування в натуральному вигляді однорідної продукції належної якості. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що вартість продукції, прийнятої на зберігання, для цілей відшкодування можливих збитків Поклажодавця, встановлюється сторонами окремою додатковою угодою. Якщо сторони не дійшли згоди про вартість продукції або не підписали додаткову угоду з інших причин, вартість продукції, прийнятої на зберігання для цілей відшкодування можливих збитків Поклажодавця, визначається виходячи з цін, що склалися на біржових торгах по спотовим контрактам на момент прийняття продукції Поклажодавця на зберігання.

Як свідчить з матеріалів справи, додаткові угоди з приводу форми відшкодування збитків внаслідок нестачі не укладалися.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку свідчить, що вартість нестачі насіння соняшника в кількості 99,67 т, переданого на зберігання Зерновому складу відповідно до Договору № 5с від 01.09.2010 р. складського зберігання соняшника складає 443 071, 12 грн. (а.с. 13).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором зберігання, положення якого регулюються розділом 1 глави 66 Цивільного кодексу України, а також нормами спеціального Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати іншій стороні заподіяні збитки передбачений також ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи.

Таким чином підставою для відшкодування збитків є невиконання або неналежне виконання зобов'язаною стороною зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст.949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад, як зберігач, зобов'язаний повернути Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Отже, відповідно до норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зберігання, а також спеціального Закону про зберігання зерна свідчить, що основним зобов'язанням зберігача є прийняття на зберігання, вчинення заходів для забезпечення схоронності майна та повернення майна зі зберігання у відповідній кількості, такого самого роду та такій саме якості, визначеними умовами договору.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, віднесено в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Крім того, виходячи із змісту ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" відповідальність зернового складу на підставах, передбачених законодавством, настає за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання. При цьому, статтею 34 цього ж Закону передбачено, що збитки, завдані Поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Майно яке було передане на зберігання мало лише родові ознаки. З огляду на природу майна не можливо встановити у кого саме зі зберігачів майно було викрадене, але Відповідач наполягав на тому, що саме майно Позивача не можливо повернути у зв'язку із чим представник Відповідача пропонував позивачеві звертатися із позовом до набувачів майна про повернення своєї власності. Позивач заперечував тим, що він передав своє майно на відповідальне зберігання та не отримав його саме від Відповідача. Позивач вказував, що майно було вкраде не в нього, а Відповідача і чи є саме це було майно не можливо встановити з огляду на природу майна.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, су встановив, що будь яких порушень які б могли привести до втрати майна Позивач не допускав.

З огляду на умови ст. 949 -951 ЦК України, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі Покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст. ст.216, 224, 225 ГК України, ст. ст. 610, 611, 936, 942, 949, 950 ЦКУ країни, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Розівський елеватор", м. Дніпропетровськ (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 122, код ЄДРПОУ 00954337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Думето", м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190/137, код ЄДРПОУ 22157831, р/р 26008301167546 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк", МФО 313355) збитків у розмірі - 443 071 (чотириста сорок три тисячі сімдесят одна гривня) 12 коп., 8 861 (вісім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня) 42 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повне рішення складено

23.01.2012р.