Рішення № 21202202, 26.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р.

Справа № 5004/2561/11 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД"

до відповідача: Приватне підприємство "Західбудуніверсал"

про стягнення 77 007 грн. 23 коп.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1, доручення №1 від 05.12.2011 р.

від відповідача: не зявились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Західбудуніверсал" про стягнення 81 486 грн. 29 коп., в тому числі 57100,00 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу від 20.07.2009р., 9821,20 грн. суми інфляційних нарахувань, 3772,48 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 14.10.2009р. по 26.12.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, 10792,61 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 14.10.2009р. по 26.12.2011р., нарахованих згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України, та 1629,73 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2012р. розгляд справи відкладався у звязку з поданням представником позивача клопотання про відкладення останньої.

25.01.2012р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача 77007,23 грн., в тому числі 53 900,00 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу від 20.07.2009р., 9 358,61 грн. суми інфляційних нарахувань, 3 561,01 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 14.10.2009р. по 26.12.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, 10 187,61 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 14.10.2009р. по 26.12.2011р., нарахованих згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України, та 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Згідно п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не подав, клопотання про відкладення судового засідання не заявив. Ухвала суду від 26.12.2011 р. повернута останньому органами звязку з відміткою „за терміном зберігання”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового звязку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності повнолітньому члену сімї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сімї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що ухвалою суду від 11.01.2012р. явка в судове засідання представника відповідача обовязковою не визнавалась, відповідачі належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД", м.Дубно та приватним підприємством "Західбудуніверсал", м. Луцьк було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до умов котрого товариством було взято на себе зобовязання щодо продажу відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 12).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно накладних №54 від 30.07.2009 р., №4 від 12.08.2009 р., №8 від 14.09.2009 р., №9 від 15.09.2009 р. було відпущено ПП Західбудуніверсал", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (цегла марки М-75) загальною вартістю 113288,00 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи накладними та довіреностями (а.с. 13-17).

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу від 20.07.2009р. відповідач зобовязувався провести розрахунок не пізніше 30 днів з моменту поставки товару шляхом перерахунку коштів на рахунок продавця або готівкою.

Проте, приватним підприємством "Західбудуніверсал" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2009р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останнього в повному обсязі не оплатило у звязку з чим заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД" 53900,00 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість проданих товарів 113288,00 грн. за мінусом здійснених оплат 59 388,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам, прибутковими касовими ордерами (а.с. 18-23).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД", м.Дубно та приватним підприємством "Західбудуніверсал", м. Луцьк договір від 20.07.2009 р. за своєю природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх приватним підприємством "Західбудуніверсал" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 53 900,00 грн.

Сума заборгованості 53 900,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх, які були оглянуті у судовому засіданні. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 9358,61 грн. суми інфляційних втрат за період з 14.10.2009р. по 26.12.2011р., а також 3561,01 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 14.10.2009р. по 26.12.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Крім того, відповідачу було нараховано 10187,61 грн. відсотків за користування чужими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 14.10.2009 р. по 26.12.2011р. При цьому позивач посилається на те, що у даному випадку слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми відсотків за користування чужими коштами суд вважає, що останні не підлягають до задоволення. Викладене повязане з наступним.

Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом ані умовами договору купівлі-продажу від 20.07.2009 р., ані законом, зокрема, ст.ст.536, 692 Цивільного кодексу України, не визначено розмір процентів за користування покупцем чужими коштами (заборгованість за поставлений товар).

В свою чергу, ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок позивача про те, що подібність відносин купівлі-продажу і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає змісту ст.ст.655, 1046, 1048 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Причому, чинним законодавством не визначено, що до договору купівлі-продажу застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором купівлі-продажу від 20.07.2009 р. та статтями 1046-1049 ЦК України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних (консенсуальних) відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обовязком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (ст.ст.1048,1049 Цивільного кодексу України), за договором купівлі-продажу кошти перераховувалися в рахунок оплати вартості придбаного товару.

Таким чином, договори купівлі-продажу і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в звязку з чим застосування позивачем положень ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Крім того, згідно імперативних приписів ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Тобто, відповідач (покупець) не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами (невчасний перерахунок коштів за проданий товар), які (дії) не є обовязковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором купівлі-продажу від 20.07.2009 р. розміру процентів.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог за рахунок приватного підприємства "Західбудуніверсал".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 198, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 8, 14, 509, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 599, 655, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Західбудуніверсал" (43000, м.Луцьк, вул.. Конякіна, 24, код ЄДРПОУ 34572171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галант-ЛТД" (35600, м.Дубно, вул.. Шевченка, 2А, код ЄДРПОУ 23308137) 53900,00 грн. заборгованості, 3561,01 грн. 3% річних, 9358,61 грн. суми інфляційних нарахувань, всього: 66 819,62 грн., а також 1 396,56 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 10187,61 грн. відсотків за користування чужими коштами відмовити.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

26.01.12