Постанова № 21196347, 23.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 2/80-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Любомльське РТП" на ухвалу господарського суду Волинської області від 21.12.11 р. у справі № 2/80-38

за позовом Дочірнього підприємства "Арсенал СТ-3" товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал СТ"

до Приватного акціонерного товариства "Любомльське РТП"

за участю Відділу ДВС Любомльського районного управління юстиції

про стягнення в сумі 7800,00 грн. (про розгляд скарги на дії ВДВС Любомльського РУЮ та скасування висновку про вартість оцінки майна)

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

органу ДВС - не з'явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.12.2012 року провадження у справі №2/80-38 в частині розгляду скарги ПАТ "Любомльське РТП" про скасування висновку про вартість об'єкта оцінки №164-03/11-Н/1 від 22.03.2011 року, а саме: столової (літера Б-1) площею 311,9м. кв., модуля (літера С-1) площею 541,3м. кв., столярного цеху (літера С-1) площею 282,2м.кв., гаражу (літера О-1) площею 396,5м.кв. припинено. В частині визнання незаконними дій ВДВС Любомльського РУЮ по оцінці зазначених об'єктів та субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1. скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач (боржник) - ПрАТ "Любомльське РТП" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати висновок про вартість об'єкта оцінки №164-03/11-Н/1 від 22.03.2011 року, а саме: столової (літера Б-1) площею 311,9м. кв., модуля (літера С-1) площею 541,3м. кв., столярного цеху (літера С-1) площею 282,2м.кв., гаражу (літера О-1) площею 396,5м.кв.; визнати дії ВДВС Любомльського РУЮ по оцінці зазначених об'єктів та субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1. незаконними. При цьому, просить для забезпечення скарги заборонити ВДВС Любомльського РУЮ вчиняти дії, КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" проводити реєстрацію/перереєстрацію зазначеного майна ПрАТ "Любомльське РТП" третім особам.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що ПрАТ "Любомльське РТП" не володіло будь-якою інформацією щодо висновку про вартість об'єкта оцінки №164-03/11/Н/1 від 22.03.2011 року. Крім того, вважає, що вартість об'єкта оцінки (майна, що належить ПрАТ "Любомльське РТП"), визначена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1., є заниженою порівняно з ринковою вартістю аналогічних об'єктів.

23 січня 2012 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду апелянтом (ПрАТ "Любомльське РТП") подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Представники позивача (стягувача) та відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції в судове засідання на розгляд скарги не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не подали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу, передбачений ч.2 ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача (стягувача) та відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2010 року (т.1, а.с.77), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року (т.1, а.с.109-110), позов ДП "Арсенал СТ-3" до ВАТ "Любомльське РТП" про стягнення 7800,00 грн. задоволено.

19.10.2010 року на виконання рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2010 року був виданий відповідний наказ (т.1, а.с.112).

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2010 року відділом ДВС Любомльського РУЮ було відкрито виконавче провадження (т.2, а.с.64 на звороті).

30.11.2010 року відділом ДВС Любомльського РУЮ відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про стягнення з ВАТ "Любомльське РТП" виконавчого збору (т.2, а.с.65).

Пізніше, 28.01.2011 року ВДВС Любомльського РУЮ винесена постанова про приєднання виконавчого провадження №22824856 до зведеного виконавчого провадження №25651980 (т.2, а.с.66).

З метою визначення вартості арештованого майна державним виконавцем постановою від 28.02.2011 року призначено експерта для участі у виконавчому провадженні, а постановою від 28.02.2011 року виконавче провадження було зупинено до виготовлення експертної оцінки майна, а саме столової, загальною площею 311,9 кв.м; модуля, загальною площею 541,3 кв.м; столярного цеху, загальною площею 282,2 кв.м; гаража, загальною площею 396,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.67-68).

Враховуючи поданий оцінювачем висновок про вартість об'єкта оцінки (т.2, а.с.69), постановою від 07.04.2011 року виконавче провадження було поновлено (т.2, а.с.70).

15 квітня 2011 року відділ ДВС повідомив скаржника про проведену оцінку майна - столової, загальною площею 311,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та, відповідно, про вартість вищезазначеного майна (т.2, а.с.71).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного 22.03.2011 року (т.2, а.с.69) суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1., ринкова вартість об'єктів для відчуження становить: столова - 37752,00 грн., модуль - 65518,00 грн., столярний цех - 38438,00 грн., гараж - 47992,00 грн.

Згідно ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В статті 9 цього ж Закону зазначено, що Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до п. 38 постанови Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Враховуючи норми Національного стандарту № 1 експертом-оцінювачем при складенні висновку про вартість об'єкта й було обрано порівняльний метод, оскільки порівняльний аналіз дає змогу зважити переваги і недоліки кожного із використовуваних методів і встановити остаточну ринкову ціну об'єкта на основі даних того підходу чи підходів, які на думку експерта є найбільш надійними.

Посилання апелянта на не призначення державним виконавцем рецензування висновку про вартість об'єкта колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

При цьому, слід зазначити, що скаржник не був позбавлений права звернутись до осіб, визначених в ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" із запитом про рецензування висновку про вартість об'єкта.

Натомість, ПрАТ "Любомльське РТП", як особа, якій об'єкт оцінки належить на законних підставах, вважаючи визначену оцінювачем вартість обєкта оцінки заниженою порівняно з ринковою вартістю аналогічного нерухомого майна, своїм правом на звернення у встановленому порядку із запитом про рецензування звіту (висновку) про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_1., до субєктів оціночної діяльності, визначених вказаним Законом, не скористався.

Водночас, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду скаржником не подано доказів, які б свідчили про необ'єктивність проведення оцінки майна боржника, або порушення ним в процесі оцінки майна вимог законодавства, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Враховуючи, що судами обох інстанцій встановлено відповідність дій ДВС нормам закону, а також дотримання суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1. норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" при проведенні оцінки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги в частині визнання дій ВДВС Любомльського РУЮ щодо оцінки майна ПрАТ "Любомльське РТП" неправомірними.

Також, є таким, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.80 ГПК Украни і висновок суду першої інстанції про припинення провадження по скарзі в частині скасування висновку про вартість об'єкта оцінки №164-03/11-Н/1 від 22.03.2011 року з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, чи бездіяльність органів чи посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Колегія суддів вважає, що приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні".

При цьому, згідно ч.3 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої субєктом оціночної діяльності, органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, Державна виконавча служба чинним законодавством віднесена до системи органів Міністерства юстиції України і є органом виконавчої влади в Україні. Оскільки в силу імперативу ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець обовязково залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" в разі проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, то висновок про оцінку майна, здійснений в рамках виконавчого провадження може бути оскаржений, як дія державного виконавця по оцінці майна.

В свою чергу, нормативним актом є прийнятий уповноваженим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Як вбачається, оскаржуваний висновок експерта не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права і обовязки у скаржника та йому не адресований.

Аналіз статей 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може не погодитись з висновком місцевого господарського суду, що оскарження дій експерта-оцінювача не може здійснюватися за правилами ст. 121-2 ГПК, яка передбачає оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, оскільки відповідно до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" експерт є учасником виконавчого провадження, а не органом Державної виконавчої служби.

Що ж стосується вимоги апелянта про заборону КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" проводити реєстрацію/перереєстрацію майна ПрАТ "Любомльське РТП" третім особам, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В апеляційній скарзі товариства відсутні будь-які посилання на фактичні обставини, які обумовили б вимоги про здійснення заходів по забезпеченню позову, а також не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі або неможливості здійснити захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів скаржника, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що вимога скаржника про заборону КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" проводити реєстрацію/перереєстрацію майна ПрАТ "Любомльське РТП" третім особам задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №2/80-38 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами справи, нормами матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, в звязку з чим ухвалугосподарськогосуду Волинськоїобластіслід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Любомльське РТП" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/995/12 995/12