Рішення № 21195937, 13.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2012 р.Справа № 37/324-27/17-4976-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю)

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 16622,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 06.10.2011 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі позивач, ПрАТ "СК "Уніка") звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (надалі - відповідач, ПрАТ "Міська страхова компанія") в якій просило суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 16622,21 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2011 року порушено провадження у справі №37/324 та призначено її розгляд в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року матеріали справи №37/324, в порядку ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, були надіслані за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області, за місцезнаходженням відповідача.

Після надходження справи до господарського суду Одеської області, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, проведено автоматичний розподіл справи між суддями, в зв'язку з чим, справу №37/324 призначено до розгляду судді господарського суду Одеської області Невінгловській Ю.М.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2011р. справу № 37/324 було прийнято до провадження суддею Невінгловською Ю.М., присвоєно справі № 37/324-27/17-4976-2011 та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "СК "Уніка", на підставі договору №249001/4002/0000554 від 20.10.2009 року, укладеного між ЗАТ „Сирахова компанія” Кредо-Класик” та ЗАТ „Єврофінанс”, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), виплачено страхове відшкодування страховику та вигодонабувачу за вказаним договором - власнику пошкодженого автомобіля "Міцубісі Лансер", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль "Міцубісі Лансер") ТОВ „ІЗІ-ЛІЗИНГ”, тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", та статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. А, оскільки, винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2 водія автомобіля "Шевролет", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль "Шевролет"), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ПрАТ "Міська страхова компанія", згідно з полісом № ВЕ/5785558 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.08.2010р., то обовязок з відшкодування збитків покладається на ПрАТ "Міська страхова компанія", які, за твердженням позивача, у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

У судовому засіданні 13.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статуту ПрАт "СК "Уніка" затвердженого загальними зборами акціонерів товариства, оформлених протоколом №191 від 17.02.2010 року ЗАТ „Сирахова компанія” Кредо-Класик” змінило своє найменування на ПрАТ "СК "Уніка", що підтверджує належні повноваження позивача для звернення з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві №53454 від 08.10.2010р. та постанови Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2010р. по справі №3-7749/10, 25.09.2010 року о 11 год. 15 хв. у м. Києві по вул. Межигірській сталася ДТП, а саме зіткнення автомобіля "Міцубісі Лансер" із автомобілем "Шевролет", яким керував ОСОБА_2 Дана ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 08.10.2010р. та постановою Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2010р. Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль "Міцубісі Лансер" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням водія ОСОБА_3 на підставі подорожнього листа службового легкового автомобіля №465678, власником якого є ТОВ „ІЗІ-ЛІЗИНГ”, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Автомобіль "Міцубісі Лансер" був застрахований на підставі договору добровільного страхування №249001/4002/0000554, який 20.10.2009 року укладено між” ЗАТ "Єврофінанс" - страхувальник та ЗАТ „СК „Кредо-Класик страховик.

У відповідності до умов вищезазначеного договору, страховик зобовязався у разі настання страхового випадку сплатити страхувальнику або іншій особі (вигодонабувачу), визначеній у договорі, страхову плату, а страхувальник зобовязався вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями п. 1.3 договору встановлено, що страховим випадком зокрема є ДТП, франшиза безумовна становить 0,5% (але не менше 50 євро)

Відповідно до п. 1.4 договору, строк дії договору до 24 год. 00 хв. 20.10.2010 року. Умовами п.1.7 та п. 1.8 договору визначено, що варіант розрахунку суми страхового відшкодування 2, відшкодування збитків без врахування зносу.

28.09.2010 року між ПрАТ "СК "Уніка" та ЗАТ „Єврофінанс” укладено додаткову угоду №2 до договору №24001/4002/0000554 добровільного комплексного страхування на транспорті від 20.10.2009р., згідно умов якої сторони дійшли згоди та вирішили призначити страховиком та вигодонабувачем за цим договором: ТОВ „ІЗІ-ЛІЗИНГ”, свідоцтво про реєстрацію було змінено на НОМЕР_3.

Відповідно до звіту №6080 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, який було складено 18.10.2010р. ТОВ „Естімейт” (надалі звіт), вартість відновлювального ремонту КТЗ склала 17811,37 грн. (коефіцієнт фізичного зносу 0).

У відповідності до умов договору №249001/4002/0000554 від 20.10.2009р., страхового акту №00053454 від 26.11.2010р. та розрахунку суми страхового відшкодування сума страхового відшкодування становить 17132,21 грн.

На виконання умов договору №249001/4002/0000554 від 20.10.2009р., за заявою ТОВ „ІЗІ-ЛІЗИНГ” про виплату страхового відшкодування 01.10.2010 року, ПрАТ "СК "Уніка" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 17132,21 грн., згідно страхового акту №00053454 від 26.11.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №034350 від 02.12.2010р. на суму 17132,21 грн., що становить різницю між вартістю відновлюваних робіт та сумою франшизи, передбаченої договором №249001/4002/0000554 від 20.10.2009р.

Враховуючи вищевикладене, ПрАТ "СК "Уніка" звернулось до відповідача з регресною вимогою вих. №2249 від 17.12.2010р. про виплату страхового відшкодування в сумі 16622,21 грн., з урахуванням положень ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування". Між тим, як стверджує позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді і задоволення та грошові кошти у розмірі 16622,21 грн. ПрАТ "Міська страхова компанія" у добровільному порядку не сплачено.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПрАТ "СК "Уніка" права зворотної вимоги до відповідача та направлені на стягнення з ПрАТ "Міська страхова компанія" збитків в порядку регресу у розмірі 16622,21 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений звязок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві №53454 від 08.10.2010р., транспортний засіб автомобіль "Шевролет", яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю "Міцубісі Лансер", належить ОСОБА_2

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем "Шевролет" встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 09.11.20101р. по справі №3-7749/10.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 27 Закону України „Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (фізична або юридична) повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки (не бути малолітньою, недієздатною тощо). А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №6080 від 18.10.2010р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Міцубісі Лансер" складає 17811,37 грн. (в т.ч. ПДВ), між тим, реальна вартість цих робіт склала 17804,21 грн., згідно наряду-замовлення №НМ025698 від 05.11.2010р. станції технічного обслуговування ТОВ „Ніко-Україна”, яка здійснювала відповідні відновлювальні роботи.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №249001/4002/0000554 від 20.10.2009р., за заявою ТОВ „ІЗІ-ЛІЗИНГ” про виплату страхового відшкодування 01.10.2010 року, ПрАТ "СК "Уніка" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 17132,21 грн. за виключенням суми франшизи, передбаченої п. 1.3 договору №249001/4002/0000554 від 20.10.2009 року (672,00 грн.), згідно страхового акту №00053454 від 26.11.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №034350 від 02.12.2010р. на суму 17132,21 грн.

Отже, на підставі чинного законодавства, до ПрАТ "СК "Уніка" перейшло, в межах суми 17132,21 грн., право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Шевролет" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "Міська страхова компанія", шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, як власника автомобіля "Шевролет" про що йому видано страховий поліс № ВЕ/5785558. Відповідно до даного полісу ПрАТ "Міська страхова компанія" взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля "Шевролет" та внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (страхувальника). Вказаним договором (полісом № ВЕ/5785558) передбачено, що дата початку дії полісу 30.08.2010р., дата закінчення дії полісу 29.08.2011р., ліміт по життю та здоровю 51000, ліміт по майну 25500, франшиза 510.

Статтею 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV визначено, що страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Статтею 28 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПрАТ "СК "Уніка" на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 ПрАТ "Міська страхова компанія" у межах фактичних витрат.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про страхування” визначено, що франшиза частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Як встановлено матеріалами справи, полісом цивільного страхування № ВЕ/5785558 виданого ПрАТ "Міська страхова компанія" передбачено франшизу - 510 грн.

Таким чином, позивачем при зверненні з позовом правомірно було зменшено суму виплаченого страхового відшкодування на суму франшизи, передбачену полісом №ВЕ/5785558, з урахуванням чого правомірно визначено загальну суму матеріальної шкоди, яка підлягає до сплати ПрАТ "Міська страхова компанія" у розмірі 16622,21 грн. (17132,21 -510,00=16622,21).

З огляду на викладене, а також враховуючи, що розмір заборгованості ПрАТ „Міська страхова компанія” перед ПрАТ "СК "Уніка" по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу в звязку з виплатою страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування №249001/4002/0000554 від 20.10.2009 року, витікає з вимог діючого законодавства України, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги ПрАТ "СК "Уніка" обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "СК "Уніка" та стягнення з відповідача в порядку регресу суми збитків у розмірі 16622,21 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 166,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, ід. код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ід. код 20033533) 16622/шістнадцять тисяч шістсот двадцять дві/грн. 21 коп. збитків, 166/сто шістдесят шість/грн. 22 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 18.01.2012р.