Рішення № 21195713, 20.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.12 Справа № 13/5009/5752/11-24/5009/5752/11

Суддя Азізбекян Т.А.

м. Запоріжжя

за позовом: Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах

позивача 1: Фонду Державного майна України, м. Київ

позивача 2: Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив”, м. Бердянськ

до відповідача: Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області

про скасування п. 4.10 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 р.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від прокуратури: ОСОБА_2, дов. № 05/3-489 вих-1 від 05.12.2011р.

від позивача 1: не прибув

від позивача 2: Кравченко А.І.

від відповідача: не прибув

третя особа: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

26.09.2011р. в господарський суд Запорізької області звернувся Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідно функції у спірних правовідносинах в особі позивача 1: Фонду Державного майна України, м. Київ, позивача 2: відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування п. 4.10 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р.

Ухвалою суду від 27.09.2011р. (суддя Серкіз В.Г.) порушено провадження в справі №13/5009/5752/11, судове засідання призначено на 20.10.2011р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 15.11.2011 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., через перебування судді Серкіза В.Г. на лікарняному, справу № 13/5009/5752/11 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 14.11.2011р. матеріали справи № 13/5009/5752/11 прийнято к провадженню суддею Азізбекян Т.А., справі присвоєно № 13/5009/5752/11-24/5009/5752/11, слухання справи призначено на 14.12.2011р.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 16.01.2012р. та до 20.01.2012 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 20.01.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Прокурор та позивачі підтримали позовні вимоги, вважають, що причиною для скасування вказаного пункту рішення є наступне: прокурорською перевіркою встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0962 га, розташована по АДРЕСА_1, яка надана гр. ОСОБА_1 рішенням Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 року у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ “Завод “Прилив”, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську. Бердянська міська рада, приймаючи рішення № 10 від 31.01.2008 року, пунктом 4.10 якого затвердила проект відведення земельної ділянки та передала гр. ОСОБА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0962 га, розташовану по АДРЕСА_1, за рахунок земель державної форми власності ВАТ «Завод «Прилив», допустила грубі порушення чинного земельного законодавства України перевищивши надані їй законом повноваження, а також суттєво обмежила гарантоване Конституцією України право держави на землю.

Представник позивача 2 в судовому засіданні заявив про зміну найменування з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив” на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Статуту Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив” встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459 є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459, заснованого відповідно до рішення Фонду державного майна України (наказ 28-ДП від 28.07.1998) шляхом перетворення державного підприємства “Завод “Прилив” у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до п. 1.2. даного статуту Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” на підставі Закону України “Про акціонерні товариства”. Таким чином, суд перейменував Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив” на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.

Відповідач в судове засідання 20.01.2012 р. не зявився, проте, надіслав письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити в позові з наступних підстав: оскаржуване рішення Бердянської міської ради прийнято в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений законом. Заводу „Прилив" була надана у постійне користування земельна ділянка розташована за адресою вул. Серафимовича у м. Бердянськ, площею 5,5 га для будівництва школи та дитячого садочка. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування 25.02.1994року за № 200. На підставі Закону України „Про приватизацію державного майна", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. №1099 „Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства" державне підприємство Завод „Прилив" у 1998 році було перетворено у ВАТ „Завод Прилив" з 100% державної частки статутного капіталу. Статтею 27 Земельного кодексу від 18.12.1990р. (в редакції, яка діяла на момент реорганізації), яка кореспондується зі статтею 141 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001р. визначено, що припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 19 Закону України "Про господарські товариства", ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, які діяли на час реорганізації державного підприємства "Завод "Прилив", були передбачені дві форми припинення підприємства: ліквідація і реорганізація. Реорганізація, як один із способів припинення підприємства, являє собою виникнення на основі діючого підприємства одного або більше, нових підприємств, як суб'єктів права. В разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Реорганізація може відбуватися способом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення. Перетворення підприємства, як спосіб реорганізації, означає зміну організаційно-правової форми.

Внаслідок реорганізації державного підприємства "Завод "Прилив", якому був наданий Державний акт на право постійного землекористування, державне підприємство припинило свою діяльність, отже припинилось і його право постійного користування землею.

Створене в результаті реорганізації підприємство може стати правонаступником всіх або частки прав та обов'язків реорганізованого підприємства, але при цьому ні за яких обставин до нього не може перейти право постійного користування земельною ділянкою.

Можливість переходу права власності або права користування земельною ділянкою, чинним на момент реорганізації державного підприємства "Завод "Прилив" Земельним кодексом України, пов'язувалась не з універсальним правонаступництвом, як вважають заявник та позивачі, а з переходом права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (ст. 30 Земельного кодексу). Отже, в інших випадках право на земельну ділянку підлягає оформленню в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

На користь такого висновку свідчить також норма ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, за приписами якої земля належить до об'єктів, обмежених у оборотоздатності, оскільки її оборот допускається в тому обсязі і тією мірою, які встановлені спеціальним законодавством про землю. Зокрема, земля на праві постійного користування може належати окремим учасникам цивільного обороту, тобто, право постійного землекористування нерозривно пов'язується з юридичною особою, якій земля надавалась або може належати.

ВАТ "Завод "Прилив" на спірній земельній ділянці не знаходиться . На спірній земельній ділянці відсутні будь - які будівлі та споруди, які б належали ВАТ "Завод "Прилив". ВАТ "Завод "Прилив" після реорганізації, не зверталось за оформленням права на земельну ділянку в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Таким чином, ВАТ "Завод "Прилив" не набуло права постійного користування земельною ділянкою площею 5,5 га в порядку правонаступництва, на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який був наданий Державному підприємству "Завод "Прилив. Враховуючи все вищевикладене, права Відкритого акціонерного товариства "Завод "Прилив" не порушені.

Згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають тільки : а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України. їх підприємства (об'єднання), установи та організації, в) релігійні організації України... .

ВАТ "Завод "Прилив", є акціонерним товариством та не належить ні до державної ні до комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до п. п. "ж" ч. З ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законні сервіровані об'єкти.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

З вищевикладеного вбачається, що державні органи приватизації здійснюють розпорядження тільки землями, на яких розташовані господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї).

Але, ВАТ "Завод "Прилив" не розташоване на спірній земельній ділянці, а тому спірна земельна ділянка не є державною.

За таких підстав, Фонд Державного майна України не вправі розпоряджатися цією земельною ділянкою, а відповідно Фонд Державного майна України є не належним позивачем по справі.

Пункт 4.10 рішення Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. "Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам" не порушує прав та обов'язків позивачів, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

На земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 у м. Бердянськ, на час прийняття спірного рішення, не були збудовані ні школа ні дитячий садочок. Земельна ділянка за цільовим призначенням не використовувалася. Протягом майже пятнадцяти років ця земельна ділянка, розташована в районі житлової та громадської забудови, засмічувалася забороненими рослинами та сміттям. Крім того, відповідач надіслав клопотання (вих. № 1447-юр) від 18.10.2011 р. про припинення провадження у справі, у звязку з тим, що дані позовні вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа, повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила, витребувані судом документи не надала.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 р. Заводу “Прилив” 25.02.1994р. був виданий Державний акт на право постійного користування землею, згідно якому Заводу “Прилив” в постійне користування була надана земельна ділянка площею 5,5 га для будівництва школи та дитячого садочку. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування 25.02.1994 року за №200.

11.06.1998 р. наказом Виконуючого обовязки голови Фонду державного майна України за № 13-АТ державне підприємство Завод “Прилив” було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив”, який став правонаступником державного підприємства Завод “Прилив”. Державна частка статутного капіталу у ньому становить 100%.

31.01.2008 р. Бердянською міською радою Запорізької області було прийняте рішення за № 10 “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”.

У 4.10 рішення зазначено “Затвердити проект відведення земельної ділянки та передати гр. ОСОБА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0962 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, та не заперечувалось представником ПАТ “Завод “Прилив”, земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафімовича в м. Бердянську Запорізької області за цільовим призначенням заводом “Прилив” не використовувалась, школа та дитячий садочок не були збудовані.

Протягом 2007 2009 років земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафімовича в м. Бердянськ Запорізької області Бердянською міською радою була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафімовича, Старова та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.

Земельна ділянка, площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, що надана пунктом 4.10. рішенням Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008 року “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам” гр. ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ “Завод ”Прилив”, площею 5,5 га, по вул.Серафімовича в м. Бердянську.

Як зазначалося вище, Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор просив визнати зазначений пункт рішення незаконним та скасувати його, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка раніше була надана державному підприємству і не була вилучена в установленому законом порядку до передачі її іншому власнику.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до п. п. “ж” ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), обєкти не завершеного будівництва та закон сервіровані обєкти.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До спірних правовідносин у справі застосовуються положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції, яка діяла на момент перетворення Заводу “Прилив”).

Пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у зазначеній редакції встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьої зазначеної вище статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті за рішенням Ради, що має вилучати земельні ділянки.

Земельна ділянка, яка була надана гр. ОСОБА_1, знаходиться на землях, на які 25.02.1994 р. було зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею № 200 Заводу “Прилив” для будівництва школи та дитячого садку. Вказаний Державний акт на час вирішення спору судом не скасовано.

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час перетворення Заводу “Прилив”) встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припиняла свою діяльність лише у випадках або ліквідації або у випадках злиття, поділу або приєднання.

Закон України “Про підприємства в Україні” не містив такого поняття, як “припинення юридичної особи”.

Крім того, згідно Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за № 740 від 25.05.1998 р. і яке діяло на той час, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалася лише перереєстрація такого суб'єкта ( п., п. 20-22 Положення).

В даному випадку відбулося перетворення державного підприємства Завод “Прилив” у Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив”, в якому 100 відсотків акцій належать державі. Тобто, було змінено лише організаційно-правову форму юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вилучення спірної земельної ділянки або припинення право користування цією земельною ділянкою ВАТ “Завод “Прилив” згідно приписам Земельного кодексу України.

Відповідно до довідки від 09.02.2011 року за № 72, виданої заступником начальника управління держкомзему у м. Бердянськ, загальна грошова оцінка земельної ділянки наданої у власність ВАТ “Завод “Прилив” під будівництво та обслуговування школи та дитячого садка з урахуванням щорічної індексації за 0,0001 га складає 50,67 грн. Таким чином, нормативно грошова вартість вищезазначеної земельної ділянки площею 0,1 га, законність надання у власність якої оскаржується, складає (0,0962 х 10000 х 50,67 грн. ) = 48744,54 грн.

Таким чином, п. 4.10 рішення Бердянської міської ради за № 10 “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам” від 31.01.2008 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права другого позивача, як землекористувача земельної ділянки оскільки відповідно до цього рішення земельна ділянка передається незаконно у власність іншій особі без згоди на це дійсного землекористувача.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі, у звязку з тим, що дані позовні вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, слід зазначити, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України .

Вищий господарський суду України в п.1 постанови від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” зазначив, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” встановлено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що

виникають з корпоративних відносин.

Справи, що виникають з корпоративних відносин - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства; утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права; використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об'єктів промислової власності; укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб; визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону); вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК ; оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Оскільки до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, то відповідно ці спори розглядаються відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги прокурора про скасування пункту 4.10 рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано громадянам України у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0692 га, розташовану по АДРЕСА_1, обґрунтованими та заснованими на законі, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75 , 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати пункт 4.10. рішення тридцять восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради № 10 від 31.01.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0692 га, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Бердянську Запорізької області.

Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області, (71112 м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 02140805) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області, (71112 м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 02140805) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 23.01.2012р.

23.01.2012