Рішення № 21195709, 12.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12 Справа № 7/5009/7772/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 10-12-1 від 10.12.2011р.

Від відповідачів: ОСОБА_2, дов. № 20-529 від 19.12.2011р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 100352грн. 59 коп. заборгованості за договором поставки № 20/2011/1158 від 24.05.2011р., яка складається з 98162 грн. 88 коп. основного боргу, 1866 грн. 09 коп. пені, 241 грн. 16 коп. 1% річних, 82 грн.46 коп. індексу інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ЦК України, договором поставки № 20/2011/1158 від 24.05.2011р.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 27.12.2011 р. Ухвалою від 27.12.2011р. судове засідання відкладалось до 12.01.2012р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судове засідання, розпочате 27.12.2011р. в 11:00г., представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.12.2011р., не надав в судове засідання відзиву на позовну заяву і витребувані судом докази.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач проігнорував законні вимоги суду та порушив ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України, керуючись п. 5 ст. 83 ГПК України, судом було стягнуто в доход Державного бюджету України, з відповідача 340грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, на адресу керівництва ВАТ “Запоріжсталь” , на підставі ст. 90 ГПК України, була направлена окрема ухвала.

Представник позивача надав суду витребувані матеріали і заявив усне клопотання про долучення їх до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

В продовженому 12.01.2012р. судовому засіданні, представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, в звязку з допущеними арифметичними помилками, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 60702грн. 70 коп. суми основного боргу, 1866грн. 09коп. суми пені, 241 грн. 16 коп. 1% річних, 61 грн. 81 коп. суми індексу інфляції. В частині основного боргу, в розмірі 37460 грн. 18 коп., позивач просить суд провадження по справі припинити, в звязку з відсутністю предмету спору. Судовий збір, в частині 37460грн. 18коп., просить суд покласти на відповідача, поскільки дана сума була погашена відповідачем після подачі позовної заяви до господарського суду Запорізької області.

В продовжене 12.01.2012р. відповідачем наданий відзив на позовну заяву (до канцелярії господарського суду здан 11.01.2012р.), в якому відповідач зазначає, що ним було здійснено часткове погашення заборгованості за договором поставки №20/2011/1158 від 24.05.2011р.

Судовий процес ведеться із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, а саме програмно апаратного комплексу “Оберіг” .

Розгляд справи закінчено 12.01.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - ТОВ „ТДС Плюс" та відповідачем - ВАТ „Запоріжсталь" 24 травня 2011 року було укладено договір поставки № 20/2011/1158 (надалі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач на умовах договору прийняти та оплатити продукцію, найменування, ціна та орієнтовна кількість якої вказані у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції відповідно до р. 6 на підставі представлених документів, вказаних у п.4.3. цього договору.

Так, у 2011році позивачем були здійснені поставки продукції на загальну суму 132132,88 гри., що підтверджується видатковими накладеними. Позивачем, належним чином були виконані договірні зобовязання, про що свідчать видаткові накладені з відміткою на зворотній стороні яких зазначено, що представником відповідача отримані супровідні до поставки документи, передбачені умовами договору.

Відповідач частково виконав взяті на себе договірні зобовязання, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлену продукцію.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 60702грн. 70коп., заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню.

В частині стягнення 37460 грн. 18 коп. провадження по справі слід припинити. Судові витрати в цій частині слід покласти на відповідача, поскільки дана сума погашена відповідачем після подачі позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4 договору, за прострочку оплати п. 1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 1 % за кожен день просрочки від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період стягнення пені. Нарахування та стягнення суми неустойки, а також 1 % річних за неправомірне використання чужими грошовими коштами, здійснюється не більше 6-ти місяців з дня, коли зобовязання повинно бути виконано (ст. 232 ГК України).

На підставі викладеного, позивачем, за неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань, було нараховано відповідачу пеню, що складає 912грн. 47коп., предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предявлені позивачем до стягнення сума 1% річних в розмірі 241 грн. 16коп. та 61грн. 81коп. суми індексу інфляції, за період прострочки виконання грошових зобовязань, предявлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 37460 грн. 18 коп. провадження по справі слід припинити, на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, 69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72 (п/р 26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс”, 60008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 74Б (п/р 26007000113986 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023, ІПН 344411908259) 60702 (шістдесят тисяч сімсот дві) грн. 70 коп. основного боргу, 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 09 коп. пені, 241 (двісті сорок одна) грн. 16 коп. 1% річних, 61 (шістдесят одна) грн. 81 коп. сума індексу інфляції, 2006грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ.

В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 37460 грн. 18коп. провадження по справі припинити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання “23” січня 2012р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

23.01.2012