Рішення № 21194179, 17.11.2011, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 2-820/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі: головуючого судді: Бульби О.М.,

при секретарі: Малихіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» до ОСОБА_1, про стягнення суми боргу виплачених відпускних за невідпрацьований час,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 1170 грн. 29 коп., який складається з суми відпускних за невідпрацьований час у розмірі 667 грн. 06 коп. та частки одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 781 грн. 08 коп., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 28.10.2008 року був укладений безстроковий трудовий договір, та наказом №60 від 28.10.2008 року він призначений на посаду слюсаря аварійно відновлювальних робіт цеху водопостачання і каналізації.

Наказом №23 від 31.05.2011 року КП «ВК «Тепло-водоканал» про припинення трудового договору, відповідач звільнений з 22.03.2011 року на підставі п.4 ст.40 КЗпТ України, за прогули без причин, з утриманням виплачених відпускних та матеріальної допомоги за невідпрацьований час. З наказом він ознайомлений особисто 15.06.2011 року.

За час трудових відносин, згідно ст.74-76 КЗпП України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про відпустки», п.3.17 Колективного договору КП «ВК «Тепло-водоканал» за період з 28.10.2010 року по 28.10.2011 року, ОСОБА_1 з 10.01.2011 року була надана та ним використана щорічна та додаткова відпустка строком 33 календарні дні з оплатою відпускних на суму 1508,76 гривень, та наданням згідно до п.4.11 Колективного договору КП «ВК «Тепло-водоканал» одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1339 гривень, на загальну суму 2847,76 гривень.

Згідно до п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в звязку з переходом на пенсію.

При звільнені ОСОБА_1, кількість невідпрацьованих ним днів використаної щорічної відпустки становила 19 (девятнадцять) днів, у звязку з чим, згідно п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України, він повинен погасити перед КП ПК «Тепло-водоканал» не утримані відрахування із його заробітної плати для покриття заборгованості підприємству на суму 1384 гривні 07 коп., яка складається з суми відпускних за невідпрацьований час у розмірі 880,84 гривень, та частку одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення на суму 781,08 гривню.

При остаточному розрахунку з ОСОБА_1, останній частково погасив заборгованість перед підприємством на суму 213,78 гривень, що підтверджується прибутковим касовим ордером №3354 від 15.06.2011 року, та не утримані відрахування з заробітної платні для покриття його заборгованості підприємству становить 1170 (тисяча сто сімдесят) гривень 29 копійок.

Про наявність зазначеної заборгованості відповідач був належним чином повідомлений, та на його адресу направлено повідомлення про необхідність її погашення, але до теперішнього часу суму боргу ним не сплачено.

Відповідно постанові Пленуму Верховного Суду України, від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Представник позивача Нагорний О.В. в судове засідання не зявився, надавши заяву про слухання справи без його участі; у звязку з неявкою відповідача просив розглянути справу у порядку заочного провадження.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, заперечень проти позову не надав, про день розгляду справи повідомлений належним чином, в звязку з чим суд вважає можливим на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних і доказів, постановиши заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд, встановлено наступне.

28.10.2008 року наказом директора «ВК «Тепло-водоканал» №60 відповідач призначений на посаду слюсаря аварійно відновлювальних робіт цеху водопостачання і каналізації (а.с.22).

10.01.2011 року відповідачу за період з 28.10.2010 року по 28.10.2011 року, надана та ним використана щорічна та додаткова відпустка строком 33 календарні дні з оплатою відпускних на суму 1508,76 гривень, та наданням згідно до п.4.11 Колективного договору КП «ВК «Тепло-водоканал» одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1339 гривень.

Відповідно до Наказу директора КП «ВК «Тепло-водоканал» Сороки І.В. №23 від 31.05.2011 року «Про припинення трудового договору», відповідач звільнений з 22.03.2011 року на підставі п.4 ст.40 КЗпТ України, за прогули без причин, з утриманням виплачених відпускних та матеріальної допомоги за невідпрацьований час (а.с.7). З наказом відповідач ознайомлений 15.06.2011 року.

У звязку з даним звільненням кількість невідпрацьованих ним днів використаної щорічної відпустки склала 19.

Статтею 74 КЗпП України, передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в звязку з переходом на пенсію.

Таким чином, відповідач зобовязаний сплатити позивачу частину отриманої ним заробітної плати за період знаходження у відпустці згідно наказу №1347 від 22.12.2010 року (а.с.13), а саме: нараховані та виплачені йому відпускні за невідпрацьований час (19 днів) в сумі 880 грн. 84 коп.

Щодо повернення відповідачем позивачу частину одноразової матеріальної, отриманої ним відповідно до наказу №1347 від 22.12.2010 року (а.с.13) при виході у відпустку суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці», матеріальні виплати віднесені до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо виплати матеріальної допомоги лише особам, яким надана щорічна відпустка. Матеріальна допомога є разовою та не може нараховуватись та виплачуватись за відпрацювання особою певного періоду часу, а також при умові не звільнення ним на протязі цього періоду.

В звязку з цим, суд приходить до висновків щодо безпідставності позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача частини одноразової матеріальної допомоги.

Щодо положень колективного договору КП «ВК «Тепло-водоканал», суд вважає, що останній не може погіршувати становище працівників та має бути укладений виключно відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд також критично відноситься до протоколу засідання адміністрації та профспілкового комітету КП «ВК «Тепло-водоканал» від 04.04.2008 року, оскільки прийняті на ньому рішення не відповідають законодавству.

При остаточному розрахунку відповідача, він частково погасив заборгованість перед позивачем на суму 213 грн. 78 коп., що підтверджується прибутковим касовим ордером №3354 від 15.06.2011 року (а.с.11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута частина заробітної плати, виплаченої відповідачу за період відпустки, наданої 10.01.2011 року за період з 28.10.2010 року по 28.10.2011 року, в сумі 667 грн. 06 коп. (880,84 грн. 213,78 грн.)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 74, 127 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» (на розрахунковий рахунок 26002213901 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ЄДРПОУ 32400040 МФО 380805) частину заробітної плати, виплаченої за період відпустки в сумі 667 грн. 06 коп., а також судові витрати: 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено 22.11.2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:О. М. Бульба