Рішення № 211853, 25.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" жовтня 2006 р. Справа № 289/16-2006

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради, м. Ірпінь

про стягнення 190 267,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Жигадло І.Б., довіреність № 255/10 від 18.09.2006 р.;

від відповідача –Новікова Н.В., довіреність № 86 від 19.10.2006 р.

Суть спору:

До господарського суду Київської області подано позов про стягнення з Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради, м. Ірпінь 163 687,94 грн. заборгованості за поставлений природний газ у листопаді-грудні 2005 року, 7 898,44 грн. інфляційних, 15 205,10 грн. пені, 3 476,25 грн. 3 % річних.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 231 від 23.10.2006 р., в якому позов визнає частково в сумі основного боргу 163 687,94 грн. Інфляційні та 3% річних не визнає у зв‘язку із скрутним становищем відповідача, яке виникло внаслідок несплати в повному обсязі населенням, бюджетними установами та організаціями коштів за надані послуги теплопостачання, що є основним джерелом отримання коштів, а також через відсутність відшкодування різниці в ціні з бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Комунально-побутовим підприємством „Теплоенергопостач” було укладено Договір № 06/05-1735-ТЕ-17 від 07.11.2005 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (надалі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов‘язується передати у власність відповідачу в 2005 році природний газ, а покупець (відповідач) зобов‘язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до умов зазначеного Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 2 463,547 тис. куб. м на загальну суму 526 767,94 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2005 р.

Згідно п. 6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов‘язання щодо оплати своєчасно не виконав і на час звернення позивача із позовною заявою до суду залишок боргу становить 163 687,94 грн., що підтверджується також відповідачем (сторонами підписаний акт звіряння розрахунків на зазначену суму). Доказів оплати основного боргу відповідачем до суду не подано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, встановлені Договором, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату, згідно зазначеного пункту Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 15 205,10 грн. за 184 дні прострочки з 15.03.2006 р. по 15.09.2006 р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач –Комунально-побутове підприємство „Теплоенергопостач” є комунальним підприємством Ірпінської міської ради, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природний газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, яке має заборгованість перед відповідачем за комунальні послуги, в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням сплати комунальних послуг. Відповідач фінансується з бюджету територіальної громади.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов‘язання.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 7 602,55 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 7 898,44 грн. та 3% річних в сумі 3 476,25 грн. за період з 11.12.2005 р. по 15.09.2006 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних підлягають задоволенню повністю за весь час прострочення, а саме: інфляційні в сумі 7 898,44 грн., 3% річних в сумі 3 476,25 грн.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач” Ірпінської міської ради, що знаходиться за адресою: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11, ідент. код 32973584 (р/р № 260031053 в АППБ ”Аваль”, МФО 321961) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, що знаходиться за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідент. код 31301827 (р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 163 687 (сто шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 94 коп. основного боргу, 7 602 (сім тисяч шістсот дві) грн. 55 коп. пені, 7 898 (сім тисяч вісімсот дев‘яносто вісім) грн. 44 коп. інфляційних, 3 476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 25 коп. 3 % річних, 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 65 коп. державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 29 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Христенко О. О.