Постанова № 211696, 23.10.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 жовтня 2006 р. Справа № 16/202

За позовом

відкритого акціонерного товариства „Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об’єднання „Гроно”, м. Виноградів

до відповідача

державної податкової інспекції у Виноградівському районі, м. Виноградів

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Рябінкіна Н.В. (дов. від 20.06.06)

Від відповідача

Скоблей В.І. – завідувач юридичного сектору (дов. від 06.06.06 №6458)

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001322351/0412/23-00309134/4024, №0001322351/0412/23-00309134/4023, №0001322351/0412/23-00309134/4028 від 12.04.05.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення складені з грубим порушенням законодавства: відсутні докази розрахунку та ознайомлення про застосування штрафних санкцій; всупереч підпункту 5.2.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР (далі Закон - №334/94-ВР) виключено із валових витрат суму 14423 грн. податку на землю; неправомірно застосовано підпункт 5.4.9 Закону №334/94-ВР про включення до складу валових витрат 50% витрат пов’язаних з утриманням приміщень, що використовуються платником для організації харчування працівників; на тих же підставах неправомірно виключені витрати у сумі 31522 грн. пов’язані з наданням комунальних послуг мешканцям гуртожитку; неправомірно виключено із валових витрат суму 10470 грн. вартості ортопедичного взуття, яке виходячи із специфіки власного виробництва є спеціальним; безпідставно виключено із валових витрат вартість допоміжних матеріалів (лекала, взірці, застібки, папір) на суму 28895 грн. без яких неможливе якісне виконання замовлень по виготовленню швейних виробів; у зв’язку із неправомірним виключенням із валових витрат вищенаведених сум, позивач не погоджується із виключенням із податкового кредиту по податку на додану вартість суми 18795,15 грн. Крім того, позивач у судовому засіданні подав докази у підтвердження заявленої ним вимоги щодо неправомірності виключення із складу валових витрат 11161 грн. витрат пов’язаних із утриманням житлового будинку та 2768 грн. вартості мебельного гарнітуру у житловий будинок.

Відповідач заперечує позовні вимоги, оскільки суми витрат які вказані в акті перевірки виключені із валових витрат у відповідності з вимогами Закону №334/94-ВР. Зазначене стало підставою застосування підпункту 7.4.4. пункту 7.4 ст. Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку чим за відповідні періоди (травень, серпень, грудень) зменшено від’ємне значення по податку на додану вартість у сумі 10497,37 грн. та донараховано зобов’язань з податку на додану вартість у сумі включаючи 10998,03 грн., а також застосовано штрафну санкцію у сумі 5499,02 грн.

У судових засіданнях 30.08.06 та 20.09.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.10.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 03.11.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Виноградівський виробничо-торгівельне швейне об’єднання „Гроно” за період з 01.01.04 по 31.12.04 складено акт від 11.04.05 №28/23-0112/00309134, згідно з яким податковим органом виключено із валових витрат суму податку на землю –14423 грн., витрати пов’язані з веденням господарської діяльності по наданню послуг громадського харчування – 59 042 грн., витрати пов’язанні з наданням комунальних послуг мешканцям гуртожитку – 31522 грн., витрати на забезпечення охорони праці –10470 грн., вартість допоміжних матеріалів на суму – 28895 грн. та виключено з податкового кредиту податку на додану вартість 18795,15 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення- рішення: від 12.04.05 №0001312351/0412/23-00309134/4028, яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 71 163,63 грн. у т. ч. за основним платежем – 53096 грн. за штрафними санкціями – 18067,63 грн.; від 12.04.05 №0001322351/0412/23-00309134/4024, яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 16497 грн. (за основним платежем – 10998,03 грн.; за штрафними санкціями 5499,02 грн.); від 12.04.05 №0001332351/0412/23-00309134/4023, згідно якого зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість у сумі 10497,37 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право позивача на постійне користування землею, у тому числі на земельну ділянку бази відпочинку „Виннички” посвідчується Державним актом №00300009 серія ЗК зареєстрованого 27.05.94. Плата за землю, відповідно до пп. 8 п.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а згідно із пп.5.2.5. п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" за винятком податків і зборів (обов’язкових платежів) передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп.5.3.5 ст.5 Закону №334/94-ВР. Таким чином, доводи позивача про безпідставність виключення із складу валових витрат плати за землю, яку нараховано за користування земельною ділянкою бази відпочинку „Виннички” у сумі 14423 грн. є обґрунтованими.

У відповідності до п.5.1 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підстав договору купівлі-продажу від 21.05.04 позивач придбав у власність садибу (житловий будинок), що знаходиться: м. Виноградово, вул.Персикова,70. Позивач доводить, що вказаний житловий будинок використовувався для проживання іноземних спеціалістів, про що надав наказ по підприємству б/н від 24.05.04 та контракт від 20.02.06 із працівником Стренковою К. консультантом з виробничих питань, де позивач взяв на себе зобов’язання забезпечити працівника безоплатним житлом (п.4.3 контракту). Позивач також надав копії наказів №336-К від 25.11.04, №91-К, №92-К, №93-К від 15.04.04, про прийняття на роботу громадян Словацької Республіки, яким теж, вказаний житловий будинок надавався для проживання. Проте з такими доводам суд не погоджується, оскільки у розумінні положень Закону №334/94-ВР, витрати на утримання житлового будинку з таким призначенням, не відносяться до складу валових витрат. У зв’язку із наведеним, також не можна погодитися з доводами позивача, щодо правильності включення витрат на придбання мебельного гарнітуру вартістю 2768 грн. для використання у вищевказаному житловому будинку. Отже, суд відхиляє доводи позивача про безпідставність виключення податковим органом із валових витрат суми 11161 грн. пов’язаної із утриманням житлового будинку та витрат на придбання мебельного гарнітуру вартістю 2768 грн.

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат підприємством включено суму 74 122 грн. витрат на забезпечення та утримання гуртожитку, який перебуває на балансі підприємства. Заперечуючи позовні вимоги в цій частині, відповідач зазначає, що віднесення цих витрат на валові витрати повинно відповідати вимогам пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР, тобто за умови, що таким платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу цього об’єкта (гуртожитку) на баланс місцевих рад. Спростовуючи заперечення відповідача, в якості доказів позивач надав витяг із протоколу №1/04 засідання спостережної Ради ВАТ ВВТШО „Гроно” від 28.01.04, на підставі якого він з листом від 03.02.04 №136 звернувся до Виноградівської міської ради щодо передачі гуртожитку у комунальну власність та акт приймання-передачі гуртожитку у комунальну власність від 17.03.06. Таким чином, позивачем доведено неправильність висновків акту перевірки, оскільки платником податку було прийнято документальне оформлене рішення щодо безоплатної передачі гуртожитку, а згодом і вчинено передачу гуртожитку у комунальну власність.

Перевіркою встановлено, що у порушення пункту 16 розділу ІІ „Перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 24 грудня 2002 року № 349-IV16, до складу валових витрат позивачем віднесено 100% витрат пов’язаних із утриманням, експлуатацією та забезпеченням основної діяльності їдальні у сумі 127458 грн. Проте, відповідачем неправильно застосоване положення пункту 16 розділу ІІ „Перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 24 грудня 2002 року № 349-IV16, яким встановлено, що у 2003 році витрати, пов'язані із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94-ВР, включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат. Вказане положення згідно із ст.96 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року № 1344-IV діє до 1 січня 2005 року.

Із пояснень позивача вбачається, що харчування працівників підприємства, зокрема в перевіряємий період, здійснювалося не за рахунок його власних коштів, а за кошти осіб, у тому числі працівників, які отримували послуги харчування. Від здійснення у їдальні такого виду діяльності, як громадське харчування позивач отримував доходи (витяг з головної книги по їдальні). Отже, у такому випадку валові витрати позивача повинні формуватися відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР. При цьому пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 вказаного Закону при формуванні валових витрат не застосовується.

Згідно накладних №214 від 6.05.04, №86 від 27.02.04 позивач придбав ортопедичне взуття, на яке ВТП ТОВ „ОРТЕКС – ЛТД” м. Виноградів Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення видано свідоцтво про державну реєстрацію №2746/2004.

Віднесення до складу валових витрат вартості ортопедичного взуття в сумі 10470 грн., суперечить чинному законодавству. Підпунктом 5.4.1 п.5.4. ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про включення до валових витрат виробництва та обігу витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям тощо” від 21 серпня 1997 року № 462-р установлено, що в якості такого переліку повинні застосовуватися переліки та норми, встановлені чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.4 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого Наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.96 №170 засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені у відповідних виробництвах, цехах, дільницях та видах робіт Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових.

Крім того, у підпункті 23.3 колективного договору зазначено, що сторона власників зобов’язується забезпечувати безоплатно працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих норм.

З огляду на вищенаведене, позивачем не спростовано висновки акту, що ортопедичне взуття не підпадає під визначення як спеціальне.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат 28895 грн., вартості допоміжних матеріалів (лекала, взірці, застібки металеві та папір) які неправильне віднесені на валові витрати. Вказані допоміжні матеріали, як зазначено в акті перевірки не пов’язані з наданим послуг, а є допоміжним матеріалом, витрати по забезпеченню яким, згідно з умовами контрактів, повинні нести підприємства замовники. Як випливає із акту перевірки, позивач надає послуги по переробці давальницької сировини із іноземними партнерами та займається пошивом продукції для реалізації на внутрішньому ринку. Допоміжні матеріали придбані на підставі контрактів, зокрема: №DR-15 від 29.07.04 (взірці), №Z-22 від 09.07.04 (лекала), митні декларації (застібки металеві для закріплення готових швейних виробів). Вартість допоміжних матеріалів, включена до планової калькуляції на виготовлення швейних виробів із давальницької сировини (калькуляція на ІV квартал 2004 року). Позивачем також надано контракти, які були предметом перевірки, зокрема контракт 20-СL від 15.10.03 укладеного з фірмою „Clothiers International Ltd”, контракт від 04.04.04 №40/2004 з фірмою „Niagara Export-Import”, контракт від 16.02.04 №38-OZ з фірмою „OZEX”, контракт від 11.11.03 №33-S з фірмою „Smeets Confectie B.V.”. Як вбачається із змісту вказаних контрактів доводи відповідача, що вартість допоміжних матеріалів, згідно з умовами контрактів, повинні нести підприємства-замовники, не знайшли свого підтвердження.

Беручи до уваги вищенаведене, підлягає частковому задоволенню вимога позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.04.05 №0001312351/0412/23-00309134/4028, яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 71 163,63 грн. у т. ч. за основним платежем – 53096 грн. за штрафними санкціями – 18067,63 грн. у частині 34887,5 грн. основного платежу 14423 грн.(25%=3605,75) податок на землю, 32303 грн. (25%=8125,75) витрати на гуртожиток, 63729 грн. (25%=15932,25) витрати на їдальню, 28895 грн. (25%=7223,75) витрати на придбання взірців, лекал) та у частині 11871 грн. штрафних санкцій.

У відповідності до підпункту 7.4.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (у редакції до внесення змін Законом №2505-IV від 25.03.05) у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. У зв’язку із вищенаведеним, враховуючи що податок на додану вартість із сум витрат, які неправильно виключені із валових витрат складає 16146 грн. (6500,70 грн. по гуртожитку, 3867,85 грн. по їдальні, 5779 грн. допоміжні матеріали) слід визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 12.04.05 №0001332351/0412/23-00309134/4023 повністю, а податкове повідомлення-рішення від 12.04.05 №0001322351/0412/23-00309134/4024 яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 16497 грн. (за основним платежем – 10998,03 грн.; за штрафними санкціями - 5499,02 грн.) частково, у сумі 5650,2 грн. за основним платежем та 2674 грн. штрафних санкцій.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 72, 86, ч.2 ст. 150, ч.5 ст.156, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

поновити провадження у справі.

Позов задоволити частково.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.04.05 №0001312351/0412/23-00309134/4028, яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 71 163,63 грн. у т. ч. за основним платежем – 53096 грн. за штрафними санкціями – 18067,63 грн., у частині 34887,5 грн. основного платежу та у частині 11871 грн. штрафних санкцій.

Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.04.05, №0001332351/0412/23-00309134/4023.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.04.05 №0001322351/0412/23-00309134/4024, яким визначено до сплати суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 16497 грн. (за основним платежем – 10998,03 грн.; за штрафними санкціями - 5499,02 грн.) у частині 5650,2 грн. за основним платежем та 2674 грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський