Рішення № 21169304, 27.01.2012, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 438/95/12

Провадження № 2/438/74/12

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" січня 2012 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Слоквенко Г.П.,

при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні          залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на земельну частку (пай).

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з13 травня 1990 року, на підставі зборів № 1 від 09.02.1991 року, вона була прийнята в члени колгоспу ім.Свердлова, який після ліквідації було реорганізовано в КСП «Весна»Солонянського району Дніпропетровської області, в якому працювала на посаді завідуючої столової. Про ліквідацію колгоспу ім.Свердлова в КСП «Весна»запис до трудової книжки не вносився у зв’язку з чим єдиним доказом того, що після ліквідації колгоспу вона працювала в КСП «Весна», є державний акт про право колективної власності, виданий КСП «Весна», згідно додатку № 1 якого, вона є членом КСП. З роботи позивачка звільнилася за власним бажанням на підставі рішення правління від 01.12.1995 року. При цьому, до укладання шлюбу вона мала дівоче прізвище «Наконечна», а після реєстрації шлюбу 15 березня 1997 року після одруження взяла прізвище чоловіка –«Кирнос». На сьогоднішній день КСП «Весна»було ліквідовано за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.1999 року, а державна реєстрація підприємства скасована, тому вона не має можливості реалізувати своє право на отримання у власність відповідної земельної частки (паю) та виділення її в натурі з наступним отриманням цієї частки у власність на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку. Про порушення свого права на земельну частку (пай) позивачка дізналася в червні 2011 року, коли звернулася до колишнього секретаря профкому КСП «Весна». Оскільки на її ім’я сертифікат про право на земельну частку (пай), який підтверджував би її право на цю частку (пай) та розмір даної частки (паю)ї не виготовлявся та їй не видавався, то отримати такий сертифікат вона може лише за рішенням суду, тому прохає позов задовольнити та визнати право на земельну частку (пай) .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, прохала визнати за нею право на земельну частку (пай), із земель запасу, які обліковуються на території Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. відповідно до визначеного розміру, земельної частки (паю) в межах колишнього КСП «Весна», який складає 9,38 в умовних кадастрових гектарах.

          Представник відповідача - Солонянської райдержадміністрації Дніпропетровської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки позивач не підтвердив членства у колгоспі на момент розпаювання. До списку членів підприємства, що додається до державного акту на право колективної власності на землю позивач включений не був, просив застосувати строк позовної давності.

          Представники третьої особи –Широчанської сільської ради та Солонянського районного відділу земельних ресурсів в судове засідання не з’явилися, згідно листа справу прохали розглядати в відсутність їх представників.

          Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази, що є в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»- право на земельну частку пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту про право колективної власності на землю.

Судом встановлено, що позивач з 1990 по 1995 рік працювала у колгоспі ім.«Свердлова»і була членом колгоспу, що підтверджується трудовою книжкою(а.с.18-19), а після його реорганізації в КСП «Весна»у квітні 1995 року стала його членом згідно п.3.4. Статуту сільськогосподарського підприємства «Весна»(а.с.26-29). КСП «Весна»було ліквідовано за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.1999 року, державна реєстрація підприємства скасована (а.с.14). Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що 24.01.1996 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Весна»Солонянського району Дніпропетровської області Сл ІІДП №000052 реєстраційний №24. (а.с.12). Згідно Додатку №1 до державного Акту (а.с.9-11) позивач значиться в списку громадян-членів КСП, що додається до державного акту про право колективної власності на землю під № 33. Таким чином, суд вважає, що позивач мала право на земельну частку пай в межах КСП «Весна» у відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Але, відповідно до ст.71 ЦК України 1963 року, ст.257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦК України 1963 року, ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у встановлений законом строк не подав позов до суду, а звернувся до суду лише у січні 2012 року, тобто пройшло більше трьох років з моменту, коли виникли підстави для отримання земельної частки (паю).

В процесі судового розгляду позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а судом таких не встановлено. Клопотань про поновлення строків позивач не заявляла. Посилання позивача, що вона дізналася про порушення свого права на земельну частку (пай) тільки в червні 2011 року, коли звернулася до колишнього секретаря профкому КСП «Весна», не може бути враховано судом в якості належного доказу пропуску строку, оскільки це стороною не підтверджено і не доведено ніякими належними доказами. Закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові (ч.1 ст.80 ЦК України 1963 року, яка відповідає ч.4 ст.267 ЦК України 2003 року). Тому суд вважає, що у позові необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.

Таким чином, у зв»язку з викладеним, у задоволення позовних вимог слід відмовити, через пропуск строку позовної давності, на застосуванні якої заявлено стороною –представником відповідача - Солонянської райдержадміністрації Дніпропетровської області (а.с.34).

Керуючись Указом Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.71,80 ЦК України 1963 року, ст.257,267 ЦК України 2003 року ст.ст.10,60,212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш І В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай), відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя