Рішення № 21169160, 16.01.2012, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-633/11

Провадження № 2/438/18/12

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" січня 2012 р.

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої судді Омелюх В.М.,

при секретарі Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про розподіл набутих під час шлюбу боргів та зобовязання розділити кредитні договори,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнень від 05 та 16 грудня 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про розподіл набутих під час шлюбу боргів та зобовязання розділити кредитні договори, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що з 03 червня 2006 року знаходився в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, з якою спільно проживали до липня 2011 року. Для вирішення матеріальних проблем, ремонту, придбання необхідних речей за їх спільною згодою ним було укладено кредитний договір №500199473 від 09 лютого 2011 року з ПАТ «Альфа-банк»на отримання кредиту в розмірі 10900 гривень, кредитний договір №21021/2993 PL2 від 22 лютого 2011 року з ПАТ «Платинум банк»про отримання кредиту в розмірі 11100 гривень 85 копійок та договір банківського обслуговування №BLaЖГ від 13 травня 2011 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»на отримання коштів в розмірі 10000 гривень з терміном повернення кредиту до 13 травня 2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 15 %, а отримані за кредитними договорами кошти були передані відповідачці на придбання необхідних речей, проведення ремонту та інших сімейних потреб, в тому числі ними за рахунок цих коштів було спільно придбано телевізор, фотоапарат, а інші кошти останньою були витрачені самостійно. Оскільки кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі і гроші, отримані одним із подружжя за укладеним в інтересах сімї договором, а дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, при цьому розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, то договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно одержано за договором використане в інтересах сімї, в звязку з чим при поділі спільного майна враховуються і борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї, але відповідачка ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється вирішити спір, тому він змушений звернутися з позовом до суду про розподіл набутих під час шлюбу боргів та зобовязання розділити кредитні договори, так як розмір його заробітної плати не дає йому можливості самостійно виплачувати кредити та сплачувати за рішенням суду аліменти на утримання спільної з відповідачкою дитини.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснили, що сторони з 03 червня 2006 року по 17 серпня 2011 року знаходились в зареєстрованому шлюбі, в період якого на прохання відповідачки позивач уклав три кредитні договори з банківськими установами, а отримані за договорами грошові кошти в розмірі 10000 гривень були передані батькові відповідачки в борг, а інші кошти були передані відповідачці на ремонт належного їй в порядку спадкування будинку в с.Трудолюбівка Солонянського району Дніпропетровської області та сплати іншому спадкоємцеві вартості частки в цьому будинкові, але ремонт будинку проведено не було, а було придбано лише матеріали для його проведення. На період припинення спільного проживання з відповідачкою та розірвання шлюбу кредитні кошти банківським установам були повернути частково, так як строк дія кредитних договорів не закінчився, але відповідачка відмовляється сплачувати борги за кредитними договорами, в звязку з чим він змушений звернутися з відповідним позовом до суду щодо розділу між ними цих боргів, так як кредитні договори ним укладались в інтересах сімї, а повертати кредити він змушений сам, що ставить його в тяжке матеріальне становище, оскільки його заробітної плати з урахуванням сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини недостатньо для їх своєчасного повернення. Спору щодо розділу спільного майна між ним та відповідачкою не має.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що з позивачем з 2006 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі, але з липня 2011 року припинили спільне проживання, після чого за рішенням суду шлюб між ними розірвано та з позивача стягнуто аліменти на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4. Про факт укладення позивачем кредитних договорів в 2011 році їй особисто нічого відомо не було і будь-якої згоди на укладення таких договорів вона не давала. Заперечувала факт передачі їй позивачем коштів, отриманих ним за спірними кредитними договорами, і не згодна на переведення на неї боргів за ними. В період шлюбу ними разом було придбано спільне майно у вигляді телевізора, фотоапарата за їх спільні кошти, оскільки в звязку з тяжким матеріальним становищем вона була змушена перервати відпустку по догляду за дитиною і вийти на роботу в квітні 2010 року. В лютому 2011 року вона отримала у власність в порядку спадкування за заповітом 5\6 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, але в даному будинку ні їх сімя, ні вона не проживали, оскільки будинок потребує ремонту та 1\6 частина його належить іншому спадкоємцю. Разом з позивачем проживали весь час з її батьками, будь-якого спору з приводу придбаного в період шлюбу спірного майна між ними не має.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що між позивачем та банком було укладено 13 травня 2011 року договір банківського обслуговування №BLaЖГ00034163 на отримання коштів в розмірі 10000 гривень з терміном повернення кредиту до 13 травня 2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 15 %, при цьому кредитні кошти позивач отримав особисто і згода відповідачкою ОСОБА_1 на отримання ним кредиту не надавалась, в звязку з чим позивач як позичальник зобовязаний особисто і повертати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору. Банк не дає будь-якої згоди на розділ боргу за кредитним договором між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1, а зміни до договору можуть бути внесені тільки зі згоди обох сторін договору, в тому числі і позикодавця, яким є банк.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.113), у судове засідання не зявився. Згідно наданих суду письмових заперечень від 12 січня 2012 року позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову, оскільки зобовязання позичальника за кредитним договором №500199473 від 09 лютого 2011 року є його особистим зобовязанням, за яким він і повинен повернути отримані в кредит кошти, так як боржник у зобовязані може бути замінено іншою особою(переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а такої згоди банк не давав (а.с.128-129). Крім цього прохали розглядати справу за їх відсутності, в звязку з чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.114), у судове засідання не зявився. Згідно письмових заперечень від 03 січня 2012 року позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову, оскільки не вважають, що банк може бути одним з відповідачів, так як не є субєктом спірних правовідносин між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1, а, крім цього, за кредитним договором з обслуговування кредитної картки та страхування життя позичальника №21021\2993РL2 від 22 лютого 2011 року позичальник взяв на себе зобовязання особисто виконувати умови договору, при цьому без згоди позикодавця не може бути змінено умови договору та сторони за договором, а такої згоди банк не дає(а.с.122). Також прохали розглядати справу у їх відсутність, в звязку з чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, позивач та відповідачка знаходились в зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року, актовий запис №43 по відділу реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області(а.с.6) та мають спільну неповнолітню дитину сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.49). Згідно рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2011 року, яке набрало законної чинності 29 серпня 2011 року, шлюб між сторонами було розірвано(а.с.50,52), а з липня 2011 року сторони фактично припинили сімейно-шлюбні відносини.

В період шлюбу позивачем ОСОБА_1 було укладено: 09 лютого 2011 року кредитний договір №500199473 з публічним акціонерним товариством «Альфа-банк»на отримання кредиту в розмірі 10900 гривень з терміном повернення до 12 серпня 2013 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17% річних(а.с.15-28), 22 лютого 2011 року кредитний договір з обслуговування кредитної картки та страхування життя позичальника №21021/2993PL2 з публічним акціонерним товариством «Платинум банк»на отримання кредиту в розмірі 11100 гривень 85 копійок зі строком повернення до 22 лютого 2014 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних(а.с.7-14), 13 травня 2011 року договір банківського обслуговування №BLaЖГА00034163 з публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»на отримання кредиту в розмірі 10000 гривень з терміном повернення кредиту до 13 травня 2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 15 %(а.с.29-45), при цьому за кожним з зазначених кредитних договорів відповідачка ОСОБА_2 згоди відповідно до вимог закону на укладення позивачем зазначених кредитних договорів не давала, не була поручителем на забезпечення виконання умов кредитних договорів, а кредитні кошти в банківських установах були отримані позивачем особисто(а.с.10-11), як особисто проводились і платежі на повернення отриманих кредитних коштів(а.с.12-14,2728,42-43,51,53), що підтвердив в судовому засіданні і позивач. Будь-яких доказів передачі отриманих за кредитними договорами коштів відповідачці ОСОБА_1 чи їх використання в інтересах сімї на придбання необхідних речей, проведення ремонту будинку чи інші потреби в порядку відповідно до вимог закону позивачем суду не надано, а додані до уточненої позовної заяви від 05 грудня 2011 року копії квитанцій на придбання будівельних матеріалів в лютому та травні 2011 року(а.с.82-83) суд не може прийняти як відносні до даної справи, оскільки вони не містять будь-яких даних щодо осіб, які придбавали такі матеріали та куди, ким і коли були використані.

Згідно ст.60,61 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а саме заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. В разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63, 65 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а дружина, чоловік має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно одержано за договором використане в інтересах сімї.

Зазначені положення Сімейного кодексу України регулюють правовідносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів певною особою і не створює обовязків для другого з подружжя, а лише для позичальника як сторони у договорі відповідно до вимог ст.ст.1054-1056-1 ЦК України, а зобовязання за кредитними договорами повинні виконуватися сторонами за договором відповідно до вимог ст.ст.526-545 ЦК України, якими регулюються загальні вимоги до виконання зобовязань, при цьому у відповідачки, яка не є стороною у договорі не виникає солідарного обовязку з боржником на повернення отриманих позичальником кредитних коштів. Більш того, відповідно до положень ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а такої згоди інша сторона(банківська установа) за кредитними договорами не надавала та, навпаки, заперечувала проти розділу зобовязань за укладеними позивачем кредитними договорами між ним як позичальником та відповідачкою ОСОБА_1.

За зобовязаннями одного з подружжя згідно ч.1 ст.73 Сімейного кодексу України стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Відповідно ст.69 Сімейного кодексу України при поділі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї, але позивачем позов про поділ спільного майна взагалі не заявлявся, як не було надано і доказів використання отриманих за кредитними договорами коштів в інтересах сімї, а в судовому засіданні як позивач, так і відповідачка ОСОБА_2 заявили про відсутність між ними спору щодо поділу спільного майна подружжя.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про розподіл набутих під час шлюбу боргів та зобовязання розділити кредитні договори необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60-73 Сімейного кодексу України, ст.ст.526-545, 651,1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про розподіл набутих під час шлюбу боргів та зобовязання розділити кредитні договори відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: суддя