Рішення № 21166093, 20.01.2012, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 2-4998/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 січня 2012 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі: Мамончик К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальностю "Винконцерн" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»про стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди, вказуючи, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» на посаді спеціаліста системи якості. Згідно Наказу № 116-к від 22.07.2011 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Однак, при звільненні і до моменту розгляду справи у суді відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачкою, і не виплатив належні їй грошові суми. У звязку з цим позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 4936,92 гривні та моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Позивачка у судовому засіданні підтримала доводи своєї заяви та уточнила позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі у сумі 7523, 36 гривень, суму моральної шкоди, яку проси стягнути з відповідача, не змінювала. В якості обґрунтування стягнення з відповідача моральної шкоди позивачка зазначила, що інших джерел заробітку вона не мала і не має, вона має двох неповнолітніх дітей, гроші на утримання яких вона була змушена позичати у своїх знайомих, також була змушена неодноразово звертатися до відповідача з проханнями виплатити належну їй заробітну плату, що призвело до моральних страждань та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

14.11.2011 року представником відповідача до суду була надана заява про зупинення розгляду справи на підставі того, що у провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа про банкрутство ТОВ «Винконцерн», і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а вирішення цієї справи неможливо до розгляду справи про банкрутство ТОВ «Винконцерн». У задоволенні цієї заяви представнику відповідача було відмовлено, оскільки дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та дату розгляду справи був неодноразово сповіщений належним чином, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, причину своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

14.11.2011 року представником відповідача до суду була надана заява про зупинення розгляду справи на підставі того, що

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивачку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 02 серпня 1999 року працювала на ТОВ «Винконцерн». Наказом №116-к від 22.07.2011 року позивачка була звільнена з займаної посади з 03.08.2011 року на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

При звільненні позивачки відповідач не здійснив остаточного розрахунку у день звільнення і не виплатив позивачці належні їй грошові суми.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, відповідач повинен довести факт повідомлення позивача перед звільненням про нараховані суми, проведення належного розрахунку із позивачем або наявність можливості проведення такого розрахунку і відмову позивача від отримання належних йому грошей. Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання ним вищевказаних вимог законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у не проведенні розрахунку при звільненні позивачки з роботи, та його обовязку, відповідно до положень ст. 117 КзЗпП України, сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03 серпня 2011 року по 20 січня 2012 року.

Згідно ст. 47,116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у статті строк виплатити не оспорювань суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України, а також розяснень, що містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 16 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру відшкодування суду необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших обставин справи.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, середній заробіток працівника визначається, входячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передували події (звільненню) та з урахуванням кількості робочих днів (годин).

При цьому суд враховує, що у серпні 2011 року позивачка відпрацювала неповний місяць, оскільки 03 серпня 2011 року була звільнена, а тому визначає середній заробіток із заробітку, отриманого позивачкою у червні-липні 2011 року, коли вона працювала повні місяці. Середньоденний заробіток позивачки складає - 47 гривень (1974,96 заробітна плата у червні-липні 2011 року : 42 (21+21 робочих днів).

Таким чином, відповідно до встановленого п. 2,3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки складає 7523, 36 гривень, виходячи з відпрацьованих днів у червні - 21, у липні - 21, середньоденного заробітку 47,0 гривень, середньомісячного заробітку 987, 48 гривень, часу затримки розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, та розяснень, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачці належну їй заробітну плату і не провів остаточного розрахунку у день звільнення останньої з роботи. Це призвело до моральних переживань позивачки, необхідності звернення до відповідача та до суду, змусило позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та відновлення попереднього стану. Тому суд вбачає наявність причинного звязку між винним діями відповідача та наслідками, які вказала позивачка.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації спричиненої моральної шкоди. Розмір цієї компенсації, з урахуванням обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, які зазнала позивачка у звязку з порушенням її прав відповідачем, суд визначає у розмірі 1000,00 гривень.

Згідно діючого законодавства позивачка звільнена від сплат судових витрат.

Згідно ст. 79, 80, 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 75, 23 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст. 47,116,117, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7523,36 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь держави державне мито в сумі 75 гривень 23 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: