Рішення № 21158632, 30.01.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-544/370/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2012 рокум. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Копійко Г.С.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28.12.2011 року до суду звернувся ОСОБА_1 за позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 11.07.2011 року, близько 11 год. 45 хв. ОСОБА_2, діючи умисно, на ґрунті неприязних відношень, які склалися раніше, та перешкоджаючи ОСОБА_1 у виконанні покладених на нього зобовязань по поверненню майна ОСОБА_3 в буд. АДРЕСА_1, вбіг у коридор будинку, де знаходився ОСОБА_1, застосовуючи фізичне насилля, наніс декілька ударів позаду, в потиличну область голови, та ногою по стегну. Від отриманих ударів ОСОБА_1 впав головою вниз, вдарився об камяні ступені та став непритомний. За допомогою ОСОБА_3 позивач дістав автомобіля, де очікував медичної допомоги. Згідно з актом судово-медичного обстеження № 573 від 20.09.2011 року, ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, забій стопи, що відноситься до легких тілесних пошкоджень. Таким чином, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоровя. 14.12.2011 року постановою Словянського міськрайонного суду позивачу було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про амністію», але амністія не звільняє від матеріальної та моральної відповідальності. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 позивачу була завдана матеріальна шкода, повязана з витратами на стаціонарне лікування в лікарнях ЦМЛ ім. Леніна та лікарні № 3 (лор-відділення) з 11.07.2011 року по 02.08.2011 року, а також, одразу після виписки з лікарні № 3, ОСОБА_1 продовжував лікування на денному стаціонарі в ЦМЛ ім. Леніна з 03.08.2011 року по 11.08.2011 року. Все лікування тривало 29 днів та вимагало значних витрат. Позивач зазначає, що матеріальна шкода, завдана йому, складає 1300,00 грн., а моральна 5000,00 грн., оскільки через неможливість вплинути на злочинні дії відповідача та відновити свої конституційні права, він знаходиться в постійній емоційній та психологічній напрузі, що негативно впливає на його душевну рівновагу, через провину відповідача, ОСОБА_1 зазнав фізичного болю та душевної урази, порушився сон, вночі позивач відчуває шум у вухах та це підриває його фізичний стан. Через те, що сталося, захворіла мати позивача, яка є інвалідом ІІ групи, та її потрібно доглядати. Позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання з мінімальною пенсією, а замість літнього відпочинку, йому довелося в липні місяці двадцять один день пролежати в лікарнях під капельницями та вісім днів лікуватися на денному стаціонарі. Позивач був змушений консультуватися у юристів з приводу відновлення порушених відповідачем своїх прав, відвідувати Словянський МВ ГУМВС, прокуратуру м. Словянська. Позивачу довелося неодноразово їздити в м. Краматорськ за направленням до лікаря-сурдолога та в м. Донецьк на медичну консультацію, оскільки у нього значно погіршився слух через травму, а також звертатися до суду, що потребує від нього додаткових зусиль та витрати на це свого особистого часу. Згідно з висновком міського лікаря-отолорінголога від 05.09.2011 року, ОСОБА_1 потребує повторного курсу лікування. Все це негативно впливає на душевний стан позивача та спричиняє додаткові страждання, постійно пригнічує його. Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої йому внаслідок скоєного злочину, - 1300,00 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Суд, відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

-відповідно до виписки з історії хвороби № 608, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в травматологічному відділення ЦМЛ ім. Леніна з 11.07.2011 року по 21.07.2011 року з клінічним діагнозом: струс головного мозку, забій мяких тканей голови, забій лівого тазо-стегнового суглобу та лівої стопи, подряпина стопи; загальний стан відносно задовільний; виписаний для амбулаторного лікування у лікаря-невропатолога (а. с. 5);

-з виписки № 958 з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 поступив до КЛПЗ «Міська лікарня № 3»23.07.2011 року з діагнозом посттравматичний гострий кохлеоневріт. Нейросенсорна туговухість ІІ-ІІІ ст.; скаржився на зниження слуху, закладенність обох вух, шум у вухах, головокружіння; загальний стан задовільний; виписаний 02.08.2011 року для амбулаторного лікування у лікарів ЛОР та невропатолога за місцем проживання (а. с. 5);

-з виписок з медичної карти амбулаторного хворого від 03.08.2011 р., 05.08.2011 р., 08.09.2011 р., 11.09.2011 р. та 05.09.2011 р. вбачається, що ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування за місцем свого проживання у лікарів ЛОР та невропатолога (а. с. 6-7);

-відповідно до квитанцій, товарних чеків та накладних, ОСОБА_1 витратив на лікування 1295,39 грн. (а. с. 8-12);

-постановою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 14.12.2011 року в порушенні кримінальної справи за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України відмовлено внаслідок акту амністії (а. с. 13).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи № 1-946/11 за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України судом встановлено, що, відповідно до акту СМО № 573 від 15.08.2011 року, ОСОБА_1 отримав черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, яка утворилася від дії тупого предмету незадовго до звернення за медичною допомогою та за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоровя. За заявою ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 постановою ДІМ Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції Кемалова З.Е. від 13.08.2011 року в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 129, 296 КК України відносно ОСОБА_2 було відмовлено у звязку з відсутністю в діях останнього складу злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положення ст. ст. 22, 23, 1167 ЦК України передбачають обовязок відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями особі особою, яка його спричинила.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням, пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивач надав суду докази, які підтверджують понесені ним матеріальні збитки в загальній сумі 1295,39 грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження фактично понесених та документально підтверджених матеріальних збитків суду не надано.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода визначається незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Таким чином, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у вчиненні відносно нього злочину, спричиненням тілесних ушкоджень, внаслідок чого був порушений нормальний образ життя та життєві звязки, погіршився стан здоровя позивача. Тому, обовязок по відшкодуванню шкоди слід покласти на ОСОБА_2

Позивачем, відповідно до ст. 11 ЦПК України, не надано доказів щодо спричинення йому моральної та матеріальної шкоди в більшому, ніж встановлено судом, розмірі.

З урахуванням обставин скоєння злочину, матеріального становища сторін, глибини та тяжкості моральних страждань, принципу розумності та справедливості, суд вважає, що сума 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) відповідає моральним стражданням позивача. В решті вимог слід відмовити у звязку з необґрунтованістю.

З відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір на користь держави в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1295,39 грн. (одна тисяча двісті девяносто пять грн. 39 коп.) та моральну шкоду 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), а всього 2295,39 грн. (дві тисячі двісті девяносто пять грн. 39 коп.)

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.) на р/р 31210206700075, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34686605, отримувач УДК у м. Словянську (м. Словянськ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення складене та підписано у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя

Словянського міськрайонного суду І.М. Мінаєв