Рішення № 21155564, 25.01.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-4831/11

н/п 2/2018/1028/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Колесник С.А.,

при секретарі Хомінській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.12.2011р. звернулася до суду із позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 07.10.1995 року у Московському відділі реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис №1416 та в порядку розподілу майна визнати за нею право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 07.10.1995 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3. Спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки він не цікавиться життям сім»ї, не бере участі у вихованні сина, не надає коштів на його утримання, шлюбних відносин не підтримує, дуже рідко з»являється вдома. Шлюбні відносини між подружжям припинені з 03.07.2006 року, спільне господарство не ведеться. Примирення між нею та відповідачем, на її погляд, є неможливим. Подальше спільне життя між подружжям і збереження шлюбу суперечило б її інтересам та інтересам їхньої дитини. Суперечок між подружжям з приводу утримання та виховання дитини немає, після розірвання шлюбу дитина буде проживати з нею. Домовленості про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю між ними не досягнуто, тому вона просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, оскільки квартира була куплена у кредит за її кошти та кошти її батьків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позові. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Сторони зареєстрували шлюб 07.10.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 07.10.1995р., видане Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова (а.с.2).

Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Спільне життя між подружжям не склалося, відповідач не цікавиться життям сім»ї, не бере участі у вихованні сина, не надає коштів на його утримання, шлюбних відносин не підтримує, дуже рідко з»являється вдома. Шлюбні відносини між подружжям припинені з 03.07.2006 року, спільне господарство не ведеться. Суперечок між подружжям з приводу утримання та виховання дитини немає, після розірвання шлюбу дитина буде проживати з матір»ю.

У відповідності з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду та відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсному волевиявленню подружжя та після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права.

Згідно вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Будь-яких сподівань на можливість відновлення сімейних стосунків не встановлено, сторони заперечують проти цього, а тому заходи щодо примирення подружжя суд вважає зайвими. На думку суду, шлюб подружжя існує формально, тому позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, являється їх загальною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, про що зазначено у ч. 3 ст. 71 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, належного їм праві загальної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК, ч.3 ст. 61 України майно, яке придбало подружжя під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав по уважній причині самостійного заробітку (доходу). Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то майно, яке було одержано за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1, 06.06.2005 року за договором купівлі-продажу квартири (із розстрочкою платежу) придбав квартиру АДРЕСА_1. Зазначено майно відповідно до вимог ст. 60, 61 СК України та ст. 368 ЦК України знаходиться в їх спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у випадку поділу майна, яке являється об'єктом права загальної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка являються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право у порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або заперечених прав, свобод чи інтересів.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін та інших осіб, що приймають участь у справі, виникає спір.

У судовому засіданні відповідач підтвердив ту обставину, що квартира була придбана ним у кредит, проте за кошти позивачки та її батьків, а тому не заперечує проти визнання за нею права власності на трьохкімнатну квартиру, що розташована в АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами і іншими особами, що приймають участь у справі, не підлягають доказуванню.

На підставі зазначеного вище суд, дослідивши усі матеріали справи, приймаючи до уваги достатність доказів позовних вимог, аналізуючи їх у сукупності і надавши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 07 жовтня 1995 року Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова, актовий запис №1416.

Після розірвання шлюбу подружжю залишити їх прізвища.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2012 року.

Суддя-