Рішення № 21152711, 24.01.2012, Балаклійський районний суд Харківської області

2001/2-1460/11

2/2001/59/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 м.Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області в складі :

головуючого - судді НОСОВА Г.С.,

при секретарі - Стрижко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Балаклія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО» нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заробітної плати в сумі 76300,69 грн. та 28215,44 грн. моральної шкоди, в подальшому уточнив позовні вимоги та просив стягнути середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 27078,50 грн. і моральної шкоди в сумі 23829,08 грн. В обґрунтування позову вказав, що 16.11.2011 року був звільнений із найманої посади згідно з наказом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі –ДП «ЛІКВО») від 17.11.2011 року № 182-П. 16.11.2011 року він знаходився у відрядженні, тому ним було направлено вимогу про проведення з ним розрахунку, яка була отримана відповідачем 24.11.2011 року. Посилався на не дотримання відповідачем норм чинного законодавства при проведенні з ним повного розрахунку всіх належних йому при звільненні сум.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 27078,50 грн. та моральну шкоду в розмірі середньої заробітної плати в сумі 23829,08 грн., посилаючись на норму ст.237-1 КЗпП України, за якої провадиться відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди, так як були порушені його законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього значних зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, не заперечуючи при цьому самого факту несвоєчасного розрахунку, несвоєчасність розрахунку пояснювала відсутністю коштів на підприємстві.

Судом встановлено, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових правовідносинах, що не оспорюється відповідачем. Наказом № 182-П від 17.11.2011 року був звільнений із займаної посади 16.11.2011 року на підставах, передбачених контрактом, п.8 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Після звільнення, 21.11.2011 року позивач звернувся до керівництва відповідача з вимогою про проведення розрахунку відповідно до вимог ст.116 КЗпП України. Зазначена вимога була направлена рекомендованим поштовим відправленням зі зворотним повідомленням та отримана уповноваженою особою відповідача 24.11.2011 року (а.с.5-6). Відповідно до ст. 116 КЗпПУ відповідач з позивачем не розрахувався, у разі чого виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 76 300,69 гр., що підтверджується довідкою ДП «ЛІКВО»(а.с.7). Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 29.12.2011 року (а.с.51-52).

Згідно ст.94 КЗпПУ, заробітна плата – це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України та Постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі з дня його звільнення з роботи по день проведення остаточного розрахунку, в зв’язку з недоведеністю відповідачем відсутності своєї вини.

Для обчислення середньої заробітної плати застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п.2 цієї Постанови –середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат на останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Двома останніми місяцями перед звільненням є вересень та жовтень 2011 року.

Згідно даних про розмір оплати праці за вересень та жовтень 2011 року:

вересень –19043,18 грн. за 18 робочих днів, жовтень –19950,00 грн. за 18 робочих днів (а.с.8). Саме ці суми беруться для обрахунку середнього заробітку, а 19950,00 грн.+19043,18 грн.=38993,18 грн.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством –на число календарних днів за цей період.

Таким чином середньоденна заробітна плата становить –38993,18:36=1083,14 грн.

Загальна кількість затримки становить 25 робочих днів, а саме:

-          в листопаді 2011 року –4 днів;

-          в грудні 2011 року –21 день, тому сума середнього заробітку за час

затримки виплати складає 1083,14*25=27078,50 грн. (без вирахування обов’язкових платежів та податків).

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров”я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд не вбачає підстав для задоволення моральної шкоди, завданої позивачу в зв’язку з її недоведеністю позивачем.

          На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 270,79 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, ст.ст. 117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 27078 (двадцять сім тисяч сімдесят вісім) гривень 50 копійок (без вирахування обов’язкових платежів та податків).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судовий збір в розмірі 270 (двісті сімдесят) гривень 79 копійок на поточний рахунок 31214206700021 код за ЄРДПОУ 24134225 МФО банку 851011 одержувач платежу - УДК у Балаклійському районі банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області код платежу 22030001, призначення платежу «Судовий збір».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення сторони виготовлено 30.01.2012 року.

СУДДЯ