Рішення № 21114596, 17.01.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.12 Справа № 5021/2728/2011. За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова, с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Лебідь», с. Будилка, Лебединський район, Сумська область

про стягнення 370 685 грн. 68 коп.

СУДДЯ Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 245 від 17.11.2011р.

При секретарі судового засідання Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач згідно поданого позову просить суд стягнути з відповідача 370685 грн. 68 коп., в тому числі 50 950 грн., заборгованості згідно договору про надання послуг № 171/11-10 від 17.11.2010р., укладеного між сторонами у справі, 2547 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 2 298 грн. 18 коп., 315890 грн. штрафних санкцій, а також стягнути з відповідача на свою користь 3 706 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Представником позивача подане уточнення позовних вимог № 26/12-1 від 26.12.2011р., відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 50 950 грн., інфляційні за весь час прострочення в сумі 2547 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 1298 грн. 18 коп., 2 % штрафу відповідно договору в сумі 2 000 грн., державне мито в розмірі 3706 грн. 86 коп. та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Від позивача надійшла до суду заява № 45 від 16.01.2012р., в якій останній зазначає, що підтримує заявлені ним вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду подані позивачем уточнення і заяву та залучив їх до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Духова та Відкритим акціонерним товариством «Лебідь» правонаступником всіх прав та обовязків якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», є Публічне акціонерне товариство «Лебідь», укладено договір надання послуг № 171/11-10.

Відповідно до п. 2.1 якого відповідач зобовязався надати послуги з обробітку ґрунту (глибокорозпушувачем) на площі 1000 га., а згідно п. 2.5 договору вказані послуги надавались в період з 17.11.2010р. по 31.12.2010р.

Відповідно п. 3.5.2 укладеного між сторонами договору, позивач зобовязувався сплатити вартість послуг в наступному порядку: попередня оплата вартості, що становить 100 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 цього ж Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання вищевказаних положень договору позивач за платіжним дорученням № 3884 від 22.11.2011 року здійснив попередню оплату за послуги глибокорозпушувача, перерахувавши кошти в сумі 100000 грн.

Проте, як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, послуги глибокорозпушувача були надані відповідачем частково в кількості 327 га на суму 49 050 грн., що підтверджується актом виконаних послуг від 30.11.2010р., актами звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2011р. та станом на 30.06.2011р., в звязку з чим ВАТ «Лебідь» має заборгованість перед позивачем в сумі 50 950 грн.

Відповідач у поданому ним відзиві проти суми основного боргу не заперечує та вважає не обгрутованим нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визнано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частина 1 ст. 173 Господарського кодексу України вказує, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За положеннями ч. 1 ст. 179 даного Кодексу, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобовязань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, на адресу відповідача 15.09.2011р. направлено лист - вимогу про сплату заборгованості за частково надані послуги № 515 від 14.09.2011 року на сумі 50950 грн., проте відповіді на письмову вимогу до теперішнього часу відповідачем на адресу позивача не надіслано, заборгованість не сплачено.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 вищевказаного Кодексу, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору, зобовязання щодо надання послуг з обробітку ґрунту в повному обсязі не виконав та визнав суму основного боргу у поданому ним відзиві на позов, тому вимоги позивача в цій частині суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 2547 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1298 грн. 18 коп. 3% річних та 2000 грн. 2 % штрафу відповідно до укладеного між сторонами договору.

Проте дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобовязань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязується сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобовязань.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) у відповідності до п. 4 ст. 231 ГК України.

Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2000 грн. посилається на п. 6.2 договору надання послуг № 171/11-10 від 17.11.2010р., який визначає, що за порушення строків надання послуг вказаних в п. 1.6 договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 2 % загальної вартості послуг по даному договору.

Проте, укладений між сторонами договір не містить п. 1.6, на підставі чого позивачем не доведено: за порушення саме яких строків нараховано відповідачу штраф у розмірі 2000 грн.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають за їх необґрунтованістю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2547 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1298 грн. 18 коп. 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

В даному випадку, відповідно до наданого позивачем розрахунку, інфляційні збитки та 3 % річні нараховані позивачем за період з 30.11.2010р. по 05.10.2011р., тоді як необхідно було враховувати при нарахуванні інфляційних та 3% річних період з 01.01.2011 року по 05.10.2011 року., оскільки термін надання відповідачем послуг за вищевказаним договором сплинув 31.12.2010р.

Тому, приймаючи до уваги вищенаведене, суд зробивши власний розрахунок інфляційних нарахувань та річних відсотків за період з 01.01.2011 року по 05.10.2011 року, дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та 3% річних, підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в розмірі 2 139 грн. 90 коп. та 3 % в розмірі 1164 грн. 17 коп.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, позовні вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50 950 грн. основного боргу, інфляційних збитків в розмірі 2 139 грн. 90 коп. та 3 % в розмірі 1164 грн. 17 коп., в іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при поданні позовної заяви № 753 від 25.10.2011р. та уточнення до позову № 26/12-1 від 26.12.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 56795 грн. 68 коп., у відповідності до платіжного доручення № 345 від 12.10.2011р. сплачено державне мито в розмірі 3 706 грн. 86 коп., тоді як у відповідності до пп. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зі змінами та доповненнями, із заяв майнового характеру, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 6 (шести) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн. 00 коп.) і не більше 1500 (тисячу пятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн. 00 коп.).

Згідно із положеннями ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зі змінами та доповненнями, позивачу повертається державне мито у розмірі 3 138 грн. 90 коп., надлишково сплачене за платіжним дорученням № 345 від 12.10.2011р., оригінал якого знаходиться в господарському суді Сумської області в матеріалах справи №5021/2728/2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лебідь» (42238, Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Леніна, буд. 26, код ЄДРПОУ 14021460) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова (37362, Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк; р/р 2600400111673 в ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» м. Київ, МФО 380054, код ЄДРПОУ 03771459) 50 950 грн. основного боргу, 2 139 грн. 90 коп. інфляційних збитків, 1164 грн. 17 коп. - 3 % річних, 542 грн. 52 коп. державного мита та 225 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Духова (37362, Полтавська область, Гадяцький район, с. Веприк; р/р 2600400111673 в ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» м. Київ, МФО 380054, код ЄДРПОУ 03771459) із державного бюджету 3 138 грн. 90 коп. державного мита, надлишково сплаченого за платіжним дорученням № 345 від 12.10.2011р., видати довідку.

СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.