Рішення № 21114573, 19.01.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.12 Справа № 5021/18/12. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промтехобладнання», м. Харків

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

про стягнення 49189 грн. 86 коп.

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 15-45 від 04.01.2012 року;

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви від 21.12.2011 року позивач просить суд стягнути з відповідача по справі 41760 грн. 66 коп. основного боргу, 4825 грн. 28 коп. пені, 1670 грн. 42 коп. інфляційних та 933 грн. 50 коп. 3% річних, які виникли у відповідача за невиконання умов договору підряду № 23/289, укладеного між сторонами 25.02.2010 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому заперечує проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які нараховані позивачем за період з 24.03.2011 року по 20.12.2011 року та просить суд відмовити позивачу в цій частині позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази по справі, суд встановив:

25.02.2010 року між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) було укладено Договір підряду № 23/289 (надалі Договір), відповідно до умов якого підрядник за дорученням замовника зобовязався провести роботи по капітальному ремонту крана КЖДЕ-16, надалі - кран, а замовник зобовязався прийняти виконані роботи та оплатити їх у відповідності до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору обєми та вартість робіт визначаються калькуляцією, яка оформлюється Додатком № 1 до Договору та є невідємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору замовник має прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт по виконанню капітального ремонту крану є договірною та становить 34800 грн. 55 коп., ПДВ 20% 6960 грн. 11 коп., всього 41760 грн. 66 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок по Договору проводиться замовником шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок підрядника наступним чином: 50% від вартості робіт по Договору авансовий платіж; кінцевий розрахунок на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Підставою для оплати є рахунок підрядника.

Відповідно до п. 4.5 Договору здача та прийом виконаних робіт оформлюється Актом виконаних робіт. На протязі 5-ти днів з моменту отримання Акту замовник має направити підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від прийому робіт.

Матеріали справи свідчать, що 23.03.2011 року замовник прийняв виконані роботи, шляхом підписання Акту № 1 прийому виконаних робіт на суму 41760 грн. 66 коп.

Проте, судом встановлено, що 10.10.2011 року позивачем було направлено відповідачу Претензію № 10/10 про погашення боргу, в якій вказано, що відповідачем роботи бути прийняті 23.03.2011 року, тому позивач просить оплатити їх на протязі 7 днів з перерахуванням коштів на рахунок позивача в ПАТ «УКРСОЦБАНК». До вказаної претензії було прикладено Акт звірки, який відповідачем підписано не було.

Матеріали справи свідчать, що претензія була отримана відповідачем 14.10.2011 року, відповідно до копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, роботи не оплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав передбачені Договором обовязки та виконав обумовлені сторонами роботи, про що свідчить підписаний Акт прийняття виконаних робіт від 23.03.2011 року, який міститься в матеріалах справи. Отже, враховуючи той факт, що відповідач не подав суду доказів сплати боргу в сумі 41760 грн. 66 коп., тому вимоги позивача в цій частині є правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач заперечує проти нарахування пені, інфляційних та 3%річних. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що пеня нарахована з порушенням норм закону, а інфляційні та 3% річних взагалі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», п.5 резолютивної частини ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки в Постанові Верховного суду України № 10/03 від 08.11.2010 року вказано, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Таким чином, інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Отже, інфляційні нарахування та 3% річних входять до складу грошового зобовязання, у звязку з чим дія мораторію на них не розповсюджується. Аналогічна правова позиція, що до складу грошового зобовязання входять інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних висловлена у постанові Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155.

Таким чином, пеня, інфляційні та 3% річних підлягають стягненню з відповідача в порядку передбаченому законом.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1 Договору за порушення строків кінцевого розрахунку за виконані роботи, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за кожен день прострочення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 4825 грн. 28 коп.

Відповідно до поданого розрахунку, пеня нарахована за період з 24.03.2011 року по 20.12.2011 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 41 760 грн. 66 коп. Умовами Договору передбачено, що кінцевий розрахунок по Договору проводиться на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Таким чином, кінцевий термін оплати робіт мав бути 13.04.2011 року. Отже, позивач мав право нарахувати пеню за період з 14.04.2011 року по 14.10.2011 року.

Враховуючи викладене, пеня складає 3263 грн. 05 коп. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 3263 грн. 05 коп.

Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 933 грн. 50 коп. 3% річних та 1670 грн. 42 коп. інфляційних, також підлягають частковому задоволенню, оскільки інфляційні втрати з квітня по грудень 2011 року складають 501 грн. 13 коп., а 3% річних за той же період 899 грн. 28 коп.

Таким чином загальна сума стягнення з відповідача складає 46424 грн. 12 коп.

Судом встановлено, що при зверненні до суду, позивачем було сплачено 2008 грн. 00 коп. судового збору, що підтверджено платіжним дорученням № 380 від 19.12.2011 року.

Відповідно до п. 2.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовні заяви майнового характеру позивач сплачує 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто від 1411 грн. 50 коп. до 56460 грн.

Судом встановлено, що ціна позову по даній справі складала 49189 грн. 86 коп., тому судовий збір мав складати 1411 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» зміст ухвали про повернення судового збору може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету 596 грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, 928 грн. 49 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промтехобладнання» (м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А, офіс 200, код 31644630) 41 760 грн. 66 коп. основного боргу, 3263 грн. 05 коп. пені, 899 грн. 28 коп. 3 % річних, 501 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 928 грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Повернути позивачу по справі № 5021/18/12 Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промтехобладнання» (м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А, офіс 200, код 31644630) суму надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету України (р/р 31213206700002, код бюджетної класифікації 22030001, одержувач Державний бюджет м. Суми, код 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) в розмірі 596 грн. 50 коп. (пятсот девяносто шість гривень пятдесят копійок), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 380 від 19.12.2011 року, оригінал якого знаходяться в матеріалах справи.

5.Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО

Повний текст рішення підписаний 23.01.2012 р.