Постанова № 21114134, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012м.Київ№ 28/458 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

до

про Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Мостовенко М.В.

Представники:

від позивача

від відповідачаСамсонова Д.Г. представник

Мазніченко О.В. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №196/23-1 від 30.01.2003 (в частині) та №196/23-1/1 від 16.03.2003.

В подальшому представником позивача було подано заяви про уточнення позовних вимог, якими позивач просив визнати недійсним лише податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 196/23-1/1 від 16.07.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2003 провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 30.01.2003 №196/23-1 припинено та зупинено провадження у справі № 28/458 до закінчення розгляду по суті Господарським судом міста Києва справи №28/456 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/179 від 08.05.2008 справу № 28/458 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011 провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що суми, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерсант" на підставі договору від 20.06.2011 за надані послуги з виготовлення рекламних матеріалів, правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує, що актом перевірки встановлено завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту у звязку з неправомірним віднесенням до їх складу витрат по договору від 20.06.2011 за розробку та виготовлення рекламних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

За результатами перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" за період з 01.10.1999 по 01.04.2002 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 27.01.2003 № 249/23-1.

В акті перевірки (п. 2.2.3) вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант" від 20.06.2001 №7 на придбання рекламної продукції на загальну суму 113000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18333,33 грн. В акті прийому передачі від 26.06.2001 зазначено розробка та виготовлення макетів. Позивачем не надано до перевірки документів, в яких було б конкретизовано характер, форму, зміст та тематику рекламної продукції. В порушення п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІІ кварталі 2001 року до складу валових витрат віднесена сума у розмірі 94166,67 грн., що не підтверджена як повязана з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також перевіркою встановлено (п. 2.4.2 (В) акту), що позивачем в порушення п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті порушень викладених у п. 2.2.3 акту у червні 2001 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, що сплачені у складі видатків, які не відносяться до складу валових витрат. Тому позивачу донараховано ПДВ у розмірі 18833,33 грн.

На підставі акту від 27.01.2003 № 249/23-1 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 30.01.2003 № 196/23-1, яким позивачу відповідно до п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання на загальну суму 46863,00 грн., у тому числі 18833,00 грн. податок на додану вартість, 28030,00 грн. штрафні санкції.

В результаті апеляційного оскарження податкового повідомлення рішення від 30.01.2003 №196/23-1, останнє було частково скасовано рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25.02.2003 № 22 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 23322,00 грн. В частині донарахованого ПДВ у розмірі 18833,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4708,00 грн. податкове повідомлення рішення від 30.01.2003 №196/23-1 залишено без змін

Відповідно до п.6.4. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (в редакції чинній на момент скасування в частині податкового повідомлення рішення) податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо (п.п.б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. У зазначених випадках податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Таким чином, відповідно до п.6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення рішення від 30.01.2003 № 196/23-1 є відкликаним.

16.07.2003 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 196/23-1/1, яким позивачу відповідно до п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання на загальну суму 23541,00 грн., у тому числі 18833,00 грн. податок на додану вартість, 4708,00 грн. штрафні санкції.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант", як виконавцем укладений договір № 7, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку та виготовлення рекламної продукції.

На виконання умов договору між замовником та виконавцем складено акт приймання передачі робіт на загальну суму 113000,00 грн., в т.ч. ПДВ -18333,33 грн.

Позивачем вартість отриманих послуг та робіт віднесено до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2001 року. ПДВ, сплачений у складі вартості вказаних послуг віднесено до податкового кредиту та відображено в декларації з податку на додану вартість за червень 2001 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2004 у справі №28/456 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 16.07.2003 №195/23-1/1 задоволено. Податкове повідомлення - рішення визнано недійсним.

Податкове повідомлення рішення від 16.07.2003 № 195/23-1/1, яке було предметом спору у справі №28/456, прийнято відповідачем також на підставі акта перевірки від 27.01.2003 №249/23-1.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення у ІІ кварталі 2001 року до складу валових витрат 94166,67 грн., сплачених на підставі договору від 20.06.2001 Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерсант" за послуги з розробки та виготовлення рекламної продукції, судом під час розгулу справи № 28/456 визнані неправомірними, у звязку з чим податкове повідомлення рішення від 30.07.2001 № 195/23-1/1 визнано судом недійсним.

Рішення Господарського суду міста Києві від 10.02.2004 № 28/456 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2004. Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.01.2005 касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №28/456 повернуто без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені судовим рішенням у справі № 28/456 обставини правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат у ІІ кв. 2001 року коштів, сплачених на підставі договору від 20.06.2001 на розробку та виготовлення рекламної продукції, та, відповідно, відсутності порушень з боку позивача п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повторного доведення не потребують.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент здійснення господарської операції) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст.ст.1, 3 п.2 цього Закону: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного, на момент здійснення господарської операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант") до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

При цьому, п. п. 5.3.9 ст. 5 Закону визначено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перелік витрат, які не підлягають включенню до складу валових, наведено у п. 5.3, статті 5 даного Закону України, а обмеження щодо включення до складу валових витрат подвійного призначення у пунктах 5.4 - 5.11.

Перераховані вище норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять в собі будь-яких обмежень щодо включення до складу витрат на оплату робіт та послуг на розробку та виготовлення рекламної продукції.

Отже, кошти, перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерсант" на розробку та виготовлення рекламної продукції є валовими витратами, позивача.

Відповідно до п.1.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного чинній на момент здійснення господарської операції) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки суми коштів, перерахованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерсант" за розробку та виготовлення рекламної продукції є валовими витратами позивача, то суми ПДВ, сплачені у складі цих витрат, правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи вимоги вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне присудити до повернення з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у розмірі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 16.07.2003 № 196/23-1/1.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код 14289688) державне мито у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.М. Смирнова Дата підписання постанови: 20.01.2012