Рішення № 21113720, 19.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2012Справа №5002-15/5267-2011 За позовом Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Калинівське професійно-технічне аграрне училище» (96177, АР Крим, Джанкойський район, с. Калинівка, вул. 40 Років Перемоги, 1; ідентифікаційний код 03071377)

До відповідача Приватного підприємства «Теплоград» (96012, м. Армянськ, м-н. Корявко, 12-Г; ідентифікаційний код 36839058)

Про визнання недійсним пунктів договорів, внесення змін та стягнення 81389,79 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність №96-юр від 01.09.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Калинівське професійно-технічне аграрне училище» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Теплоград», в якому просить суд пункт 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 визнати недійсними та змінити вказані в них тарифи згідно з висновком Держінспекції по цінам АР Крим №435 від 10.09.2010 та №29 від 20.01.2011. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача необґрунтовано надмірно отриману суму у розмірі 81389,79 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду додаткові пояснення по справі.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, надіслав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи у звязку із неможливістю забезпечення явки свого представника.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2010 між Приватним підприємством «Теплоград» (Постачальник) та Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Калинівське професійно-технічне аграрне училище» (Споживач) був укладений договір постачання теплової енергії №11/366 (а.с.12-17).

Згідно пункту 4.1 Договору №11/366 від 17.12.2010, вартість теплоенергії, яка поставляється споживачу, згідно з тарифами, діючими на момент укладання договору складає 797,82 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

10.02.2011 між Приватним підприємством «Теплоград» (Постачальник) та Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Калинівське професійно-технічне аграрне училище» (Споживач) був укладений договір постачання теплової енергії №07(а.с.18-22).

Згідно пункту 4.1 Договору №07 від 10.02.2011, вартість теплоенергії, яка поставляється споживачу, згідно з тарифами, діючими на момент укладання договору складає 797,82 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Позивач у позові зазначає, що висновком Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим №436 від 10.09.2010 дано економічне обґрунтування на виробництво послуг з теплопостачання в Джанкойському районі в сумі 712,34 грн. за 1 Гкал (без урахування прибутку та ПДВ).

Актом Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі №31-21/66 від 19.07.2011 ревізії фінансово-господарської діяльності позивача зроблено перерахунок вартості послуг теплопостачання, у якому вказано, що відповідачем зайво виставлено рахунків в продовж періоду з 01.12.2010 по 01.04.2011 на суму 81389,79 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд пункт 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 визнати недійсними та змінити вказані в них тарифи згідно з висновком Держінспекції по цінам АР Крим №435 від 10.09.2010 та №29 від 20.01.2011. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача необґрунтовано надмірно отриману суму у розмірі 81389,79 грн.

Відносно вимог позивача про визнання недійсними пункту 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Разом із цим, правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлені Господарським кодексом України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Слід виділяти два різних за характером застосування норм Цивільного кодексу України до приватно-правових норм інших галузей права: в одних випадках має місце субсидіарне застосування норм Цивільного кодексу України, в інших норми Цивільного кодексу України використовуються як загальне правило, з якого приписами актів спеціального законодавства можуть бути встановлені винятки.

Цивільним кодексом України закріплено положення щодо можливості особливостей регулювання законом майнових відносини в сфері господарювання. Цивільний кодекс України в частині 2 статті 9 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання. Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання, які однак не суперечать нормам Цивільного кодексу України, мають прийматися у відповідності до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України.

Відносини, на які поширюється чинність Господарського кодексу України, регулюються Цивільним кодексом України, якщо у Господарському кодексі України або іншому спеціальному законі відсутні відповідні спеціальні норми. У випадку колізії норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, застосуванню підлягають положення, за винятком норм Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, договори №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 підписані та скріплена печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Отже, пункти 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 не суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання недійсним пунктів 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011.

Відносно вимог позивача про зміну пунктів 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 змінивши вказані в них тарифи згідно з висновком Держінспекції по цінам АР Крим №435 від 10.09.2010 та №29 від 20.01.2011, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що пункти 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 наносять шкоду його майновим інтересам, у звязку з чим, просить суд змінити пункти 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 змінивши вказані в них тарифи згідно з висновком Держінспекції по цінам АР Крим №435 від 10.09.2010 та №29 від 20.01.2011.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо іншене передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часупоштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів надсилання відповідачу пропозиції про зміну умов договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Калинівське професійно-технічне аграрне училище» про визнання недійсними та змінити пункти 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011 змінивши вказані в них тарифи згідно з висновком Держінспекції по цінам АР Крим №435 від 10.09.2010 та №29 від 20.01.2011.

За відсутності правових підстав для визнання недійсними та внесення змін до пунктів 4.1 договорів №11/366 від 17.12.2010 та №07 від 10.02.2011, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення необґрунтовано надмірно отриманої суми у розмірі 81389,79 грн., оскільки дана сума була сплачена позивачем на підставі вищевказаних договорів.

Документально підтверджених відомостей, які б спростували висновок суду позивачем не представлено.

Враховуючи на вищевикладене, суд у задоволенні позову відмовляє.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.01.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.