Ухвала суду № 21105918, 24.01.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№2-4879/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Сватаненко В.І.

за участю секретаря Коваля В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічне акціонерного товариства комерційного банку „ ПриватБанк” до ОСОБА_1 „ Про звернення стягнення на майно”, -

В С Т А Н О В И В :

10.06.2011 року позивач, ПАТ “КБ “Приват Банк”, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1, по якому просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № OD40AE000044681 від 04.03.2008 року в сумі 12931.21 доларів США, що за курсом 7.98 відповідно до службового розпорядження НБУ 11 травня 2011р. № 417/ 173 складає 103191.06 грн.: - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: Vito, рік випуску: 1997, тип ТЗ: Легк.автом.2, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічне акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1151, 91 грн..

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач не виконує грошове зобов*язання за кредитним договором. На підтвердження своїх вимог надав розрахунок виникнення заборгованості.

Позивач під час розгляду справи позов підтримав, але в дане судове засідання не з*явився, надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач та його представник позов не визнавали, просили суд відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач є суб*єктом підприємницької діяльності в сфері перевезення пасажирів та вантажу. З метою розвитку свого бізнесу та отримання додаткового доходу відповідач уклав договір кредиту з позивачем для придбання другого автомобіля. Згідно умов кредитного договору відповідач сплачував щомісячно 265, 63 дол. США. Підчас здійсненням відповідачем перевезень, сталось п*ять ДТП в результаті, яких страхова компанія виплатили відповідачу певні суми для ремонту пошкодженого автомобіля, з яких перші дві виплати ОСОБА_1 витратив на ремонт пошкоджень автомобілю, а три послідуючі виплати страхова компанія «Інгосстрах»перерахувала на рахунок позивача банка в зарахування погашення кредитного боргу, тому позивач був упевнений в тому, що на кінець 2009 року в нього відсутня заборгованість по платежам. Але дані гроші банком в розрахунку не вказані, тобто зараховані ніде не були з невідомих присчин. Однак 22.01.2010 року ОСОБА_1 був запрошений до відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», де у нього було витребувано автомобіль для огляду, та складено відповідний акт. Співробітник банку запевнив ОСОБА_1, що 25.01.2010 року автомобіль буде йому повернуто, про що зроблено відповідний запис на зворотній стороні акту. До теперішнього часу автомобіль відповідачу не повернуто. У зв*язку з вилученням автомобілю відповідач був позбавлений можливості отримувати дохід та здійснювати погашення кредитного зобов*язання.

Відповідач також стверджує, що він жодного повідомлення про існування заборгованості від позивача не отримував. У подальшому ОСОБА_1 отримав копію судового рішення, згідно якого з нього стягнуто на користь банка суму заборгованості за двома договорами кредиту у розмірі 111022, 68 грн. Одночасно, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до юриста за кваліфікованою юридичною допомогою та, як виявилось, рішення суду є сфальсифікованим. В свою чергу, відповідач на 03.03.2011 року звернувся до органів міліції та органів прокуратури на дії ПАТ КБ «ПРИВАТБАК», однак в порушенні кримінальної справи ОСОБА_1 було відмовлено. З вище зазначених підстав відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи відповідача та його представника, дослідивши та ознайомившись з матеріалами справи та наданими доказами, вважає позовні вимоги таким що не підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

04.03.2008 року ОСОБА_1 отримав у позивача кредит у розмірі 17357.86 долар США з сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.03.2013 року.(а.с. 13-18).

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 25.05.2011 року має заборгованість - 12931.21 долар США, яка складається з наступного:

8800.58 долар США - заборгованість за кредитом;

1357.88 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

256.45 долар США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

2516.30 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

Відповідач у підтвердження своїх доводів надав до суду:

Згідно листа ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ», за період існування договору страхування № OD40AE000044681від 04\03\2008 року було прийнято п*ять рішень про виплату страхового відшкодування. Згідно страхових актів № И-6622 від 27.05.2008 року до виплати належить 10914, 64 грн. та № И-11254 від 09.09.2008 року до виплати належить 721, 80 грн. сума страхового відшкодування була направлена на картку ОСОБА_1 Згідно страхових актів № И-15326 до виплати належить 10644, 10 грн., № И-5863 від 15.04.2009 року до виплати належить 4129, 56 грн., № И-9831 від 20.07.2009 року 3276, 27 грн. Дані суми страхових відшкодувань були направлені на погашення заборгованості по кредитному договору. (а.с. 64)

20.05.2011 року позивач отримав повідомлення в якому було зазначено суму заборгованості 7853,87 доларі США. (а.с. 68)

Зі змісту п. 12.1., 12.2.1., 12.2.2 кредитного договору випливає, що у разі настання події Дефолту (одного із ознак,я кого є затримання сплати кредиту та\ або процентів щонайменше на один календарний місяць) банк надсилає позичальнику письмове повідомлення та реєструє у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Позичальник в свою чергу зобов*язаний усунути подію Дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом прийняття-передачі протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі. (а.с.16)

Позивач банк не надав суду жодного з належних доказів належного виконання процедури оголошення події дефолту відповідача, тобто не надав витяг з Державного реєстру, а також не надав доказів відповідного повідомлення з розпискою відповідача про отримання попередження про існування заборгованості та про оголошення події дефолту, тобто вище наведені умови договору не були виконанні банком.

Згідно акту прийому автомобіля позичальника від 22.01.2010, автомобіль було оглянуто співробітниками банку, зафіксовано візуальні пошкодження та зроблено висновок про те, що автомобіль технічно полагоджений. Крім того, на зворотній стороні акту рукописним текстом співробітника банку зазначено дату повернення автомобіля ОСОБА_1.25.01.2010 р. та поставлено підписи кредитного інспектора ОСОБА_2 та начальника відділу. (а.с. 53 зворот)

Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Право застави - не тільки забезпечує виконання основного зобовязання, а й визначає можливі способи здійснення заставодержателем захисту його прав та інтересів у основному зобовязанні.

При розгляді даного питання, суд враховує визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України способи захисту судом цивільних прав та інтересів, так і норми параграфа 6 гл. 49 ЦК України (про заставу) та Законів України про заставу та про іпотеку, якими встановлено особливості звернення стягнення на предмет іпотеки/застави та задоволення за рахунок його вартості вимог іпотеко - заставодержателя держателя.

Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При вирішенні даного спору принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави. Відповідно до положень законодавства України згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов договору іпотеки\застави заставодержатель надсилає заставодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від заставодавця, письмову вимогу про усунення порушення не менш ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога заставодержателя залишається без задоволення, заставодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет застави, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого заставою зобов'язання. Отже, у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, банком заставодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет застави є передчасним, в його задоволенні може бути відмовлено.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Однак дані вимоги Закону позивачем не були належним чином доведені та підтверджені доказами.

З наведених вище підстав суд вважає, що позовні вимоги позивача є неогрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 553, 554, 589, 590, 610, 611, 614, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 20 Закону України „ Про заставу”, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ ПриватБанк” до ОСОБА_1 „ Про звернення стягнення на майно” - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Сватаненко В. І.