Постанова № 21103361, 08.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/3252/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника позивача

<Поле для текста >

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2011 р. у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" <Текст >до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Приватне виробничо-комерційне підприємство «АРБОЛІТ» (далі -ПВКП «АРБОЛІТ») звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року, винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівне (далі ДПІ у м. Рівне).

В обгрунтування позову зазначало, що валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Лайкост» ним сформовано відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». На час існування взаємовідносин між ним та ПП «Лайкост», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ПВКП «АРБОЛІТ» просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судове рішення ухвалено без повного дослідження всіх обставин по справі та без врахування положень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПВКП «АРБОЛІТ» 29.04.1992 року зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.50).

З 26.01.2011 року по 01.02.2011 року ДПІ у м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, повноти, нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост» за період з 01.11.2007 року по 31.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №91/23-100/13981241 від 01.02.2011 р. (а.с.29-34), на підставі якого, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000342342 від 09.02.2011 року, яким ПВКП «АРБОЛІТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21411 грн., в тому числі за основним платежем на суму 17129 грн. та штрафними санкціями на суму 4282 грн. (а.с.6);

-№0000352342 від 09.02.2011 року, яким ПВКП «АРБОЛІТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18537 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14830 грн. та штрафними санкціями на суму 3707 грн. (а.с.5).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, однак скарги залишені без задоволення, а рішення без змін (а.с.17-18).

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо порушень ПВКП «АРБОЛІТ» вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2008 року на суму 17128,75 грн. та занижено податок на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган при винесенні податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи убачається, що в основу визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21411 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000342342 від 09.02.2011 року, покладені наступні нарахування: 17129 грн. - основного платежу та 4282 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат за II квартал 2008 року на суму 68515 грн. через безпідставне віднесення до їх складу вартості отриманих від ПП «Лайкост» ремонтних робіт відкачного поста ОП-4 та вакуумної установки ВУ -2М.

Вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПП «Лайкост» робіт по поточному ремонту ОП-4 і вакуумної установки ВУ-2М.

На думку відповідача, та виходячи з висновків суду першої інстанції, позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Однак, як встановлено судом та не заперечується податковим органом, зазначені операції оформлені первинною документацією ПВКП «АРБОЛІТ», яка була надана під час перевірки, а також, досліджена судом першої інстанції.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2008 року та 12 травня 2008 року між ПП «Лайкост» (Виконавець) та ПВКП «АРБОЛІТ» (Замовник) було укладено договори відповідно за №10.03/08 та за №10.05/08 (а.с.11,14).

За умовами даних договорів, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту ОП-4 та ВУ-2М. Вказаними договорами передбачено порядок приймання та оцінка виконання робіт, вартість робіт, порядок здачі та розрахунку.

На виконання умов даного договору сторонами оформлено акти здачі-приймання робіт від 10.03.2008 р. та від 12.05.2008 р. (а.с.67,74).

ПП «Лайкост» для ПВКП «АРБОЛІТ» виписано податкові накладні за №109 від 29.04.2008 р. та №217 від 27.06.2008 р. (а.с.13,16), які позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень, червень 2008 року (а.с.12,15).

Оплата виконаних ремонтних робіт здійснювалася готівкою, що підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.64,68,75), квитанціями прибуткових касових ордерів ( а.с. 64, а.с. 69, 76).

З огляду на викладене, позивачем не порушувалися вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки за змістом статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність таких документів податковим органом не заперечується, однак порушення норм вказаного Закону, податковий орган пов"язує з тим, що у ПП «Лайкост» відсутні на підприємстві основні засоби та нематеріальні активи, оскільки ПП «Лайкост» разом з декларацією з податку на прибуток за півріччя 2008 року не подано додаток К1, а в рядках 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларації з податку на прибуток зазначило прочерки. Дані обставини, безпідставно прийнято судом до уваги, оскільки вони не впливають на правильність формування позивачем валових витрат.

Також, є безпідставними посилання податкового органу, що операції щодо отримання ПВКП «АРБОЛІТ» від ПП «Лайкост» ремонтних робіт не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки не підтверджені у встановленому законом порядку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХГУ від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі -Положення №168/704).

Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює особливої форми актів приймання-передачі та вимог до них. У зв'язку з чим суб'єкти господарської діяльності мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) актів приймання-передачі. Таке право передбачено Положенням №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема п. 2.7 даного Положення встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що акти здачі-приймання робіт, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та квитанції прибуткових касових ордерів не є первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення №168/704 та Наказу Державної податкової адміністрації України №440 від 19.09.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за N 915/8236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по отриманню ремонтних робіт та на підставі яких можливе формування валових витрат, а тому їх невідповідність вищезазначеному Закону та Положенню не впливають на правильність дій позивача по формуванню валових витрат.

Висновки суду щодо невикористання у господарській діяльності придбаних у ПП «Лайкост» ремонтних робіт спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, на підтвердження факту використання придбаних у ПП «Лайкост» ремонтних робіт у власній господарській діяльності позивачем надано договір укладений між КПСПБ «ЦКБ Арсенал» (Замовник) та ПВКП «АРБОЛІТ» (Виконавець) за №03/17 від 02 березня 2006 року (а.с. 125-129). Згідно з умовами даного договору та додатків до нього виконавець проводить поточний ремонт і виконує пусконалагоджувальні роботи наступного обладнання, в тому числі, відкачних постів ОП-4 у відповідності до переліку робіт, до 31 травня 2007 року; та вакуумної установки ВУ -2М, до 30 грудня 2008 року.

З довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України убачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель; діяльність у сфері інжинірингу; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (а.с.51). Будівельну діяльність в період, що перевірявся позивач здійснював на підставі ліцензії АА №775444 зі строком дії з 18.11.2004 року по 18.11.2009 року (а.с.163).

Є безпідставними посилання суду на вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (а.с.83-117) особу, яка була директором ПП «Лайкост» - ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

З матеріалами справи убачається, що кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було порушено стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме за створення та придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”, ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПОГ “Інвабуд”, ПП “Паритет”, ПП “Західлісбуд”, ПП “Форестер Груп” з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як вбачається зі змісту вироку, судом встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”, ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПОГ “Інвабуд”, ПП “Паритет”, ПП “Західлісбуд”, ПП “Форестер Груп” та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності і відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. Даний перелік юридичних осіб є вичерпним і ПП “Лайкост” в ньому відсутній. Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що ПП “Лайкост” було створено з метою прикриття незаконної діяльності, або для здійснення господарської діяльності забороненої законом, а також не встановлено, що господарська діяльність даного підприємства заподіяла шкоду державі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом неправомірно занижено ПВКП «АРБОЛІТ» податок на прибуток за II квартал 2008 року на суму 17128,75 грн., оскільки останнім не порушувалися вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000342342 від 09.02.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, є помилковими висновки суду щодо правомірності винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000352342 від 09.02.2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту документально не підтверджені суми ПДВ, сплачені в ціні за отримані від ПП «Лайкост» ремонтні роботи ОП-4 та ВУ -2М, а також, придбані металопластикові вікна і комплектуючі до них, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн.

Вказаних висновків, з якими погодився і суд першої інстанції, податковий орган дійшов на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПП «Лайкост» робіт по поточному ремонту ОП-4 і вакуумної установки ВУ-2М та товарно-матеріальних цінностей, що грунтуються на порушеннях ПВКП «АРБОЛІТ» вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Проте, вказані висновки не грунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість» та спростовуються дослідженими судом першої інстанції матеріалами.

Так, судом встановлено, що зазначені операції оформлені позивачем первинною документацією.

З матеріалах справи убачається, що в серпні 2008 року між ПП «Лайкост» (Продавець) та ПВКП «АРБОЛІТ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.7), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити продукцію, вказану в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (металопластикові вікна та комплектуючих до них).

На виконання умов даного договору сторонами оформлено: видаткову накладну від 02 серпня 2008 року (а.с.8), реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2008 року (а.с.9), податкову накладну від 02 серпня 2008 року (а.с.10).

Оплата товарно-матеріальних цінностей здійснювалася готівкою, що підтверджується звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.64), квитанцією прибуткового касового ордеру (зворотній бік а.с. 64).

ПВКП «АРБОЛІТ» вартість металопластикових вікон та комплектуючих до них в сумі 5633,33 грн. без ПДВ в повному обсязі віднесло на капітальні інвестиції на рахунок 15 (а.с. 165), про що свідчить кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку Дт-15 Кт- 63.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з приписів зазначених норм, законодавством України встановлено єдиний випадок, що обгрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку наявність податкової накладної, а тому висновки суду з приводу того, що сама по собі наявність у позивача податкової накладної, не є безумовною підставою для віднесення зазначеної у ній суми ПДВ до складу податкового кредиту не грунтуються на вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Зауваження щодо форми та змісту вказаної податкової накладної, податковим органом не висловлено ні в акті перевірки, а ні при розгляді справи в суді першої інстанції.

Ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск цінностей, а також актів приймання -передачі, технічних паспортів, сертифікатів, посвідчень якості, маршрутних листів та інших документів на підтвердження факту прийняття металопластикових вікон і комплектуючих до них по кількості і якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, не впливає на правильність формування податкового кредиту, оскільки вказані документи не є первинними в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, не впливає на правильність формування податкового кредиту та обставина, що видаткова накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 02.08.2008 року підписана представниками сторін без зазначення посад та без вказівки на номер довіреності. Окрім того, на вказані обставини податковий орган не посилався в акті перевірки.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПВКП "АРБОЛІТ" є обгрунтованими, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198,202,205,207,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" задовольнити .

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2011 р. скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000342342 та №0000352342 від 09.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <(підпис) >Т.С. Котік

судді: <(підпис) >А.В. Жизневська Є.М. Мацький <вибирається для КОПІЇ ><Довідник > Повний текст постанови виготовлено 09.12.2011 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне виробничо-комерційне підприємство "АРБОЛІТ" вул.Гагаріна, 39,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,Рівне,33023

<Текст >