Рішення № 2109947, 23.09.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.09.08 Справа№ 17/143

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДП “Львівський Облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, м. Львів

до відповідача: ДП “Константа-Захід”, м. Львів

про стягнення 399 665,79 грн.

Представники:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: позов заявлено ДП “Львівський Облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, м. Львів до ДП “Константа-Захід”, м. Львів про стягнення 399 665,79 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 27.05.2008 р. призначив розгляд справи на 01.07.2008 р.

З підстав, викладених в Ухвалах суду від 01.07.2008р. та 04.09.2008р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях 01.07.2008р. та 04.09.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми основного боргу.

В судове засідання 23.09.2008р. сторони явку представників з невідомих причин не забезпечили. Акту звірки взаємних розрахунків сторони суду не подали.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

19.01.2006р. між філією “Пустомитівська ДРБД-62” ДП “Львівський облавтодор” та ДП “Константа-Захід” укладено Договір поставки № 19/01, відповідно до умов якого кожна із сторін почергово виступає в якості покупця та постачальника.

На виконання договірних зобов’язань позивач поставив, а відповідач прийняв бетон на загальну суму 555 623,85 грн., що підтверджується наступними Накладними: № 646 від 30.07.2007р. на суму 175 820,42 грн., № 702 від 21.09.2007р. на суму 125 120,74 грн. та № 451/4 від 03.10.2007р. на суму 253 682,69 грн. із підписами повноважних представників сторін.

Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреностями: серії ЯОЖ № 730851 від 30.07.2007р., серії НББ № 509850 від 21.09.2007р. та № 509865 від 26.09.2007р.

Оригінали накладних та довіреностей оглянуті судом в судовому засіданні, їх копії долучені до матеріалів справи.

У п. 5.4. Договору сторонами погоджено термін оплати товару, що становить 30 календарних днів з моменту поставки.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково шляхом здійснення зустрічних поставок. Станом на день подання позовної заяви сума боргу ДП “Константа-Захід” перед позивачем становила 297 758,09 грн.

Із посиланням на ч. 2 ст 231 ГК України за прострочення термінів оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості. Згідно із доданим до позовних матеріалів розрахунком сума пені становить 40 624,66 грн., сума штрафу –8 380,26 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні втрати, що в сумі складають 47 830,30 грн., а також 3 % річних від суми заборгованості, що становить 5 072,48 грн.

Загальна сума позовних вимог із врахуванням штрафних санкцій становить 399 665,79 грн.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представників сторін в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 625 ЦК України передбачає право кредитора звернутися до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, з вимогою сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 297 758,09 грн. боргу, 47 830,30 грн. інфляційних втрат та 5 072,48 грн. 3 % річних правомірними та доведеними наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штраф та пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору поставки № 19/01 від 19.01.2006р. не передбачено відповідальності сторін у вигляді пені та штрафу за прострочення термінів оплати товару.

Щодо твердження позивача, що ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»діє лише на основі державної власності, а тому відповідно до ст. 22 ГК України останнє є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказу перебування в реєстрі підприємств, що належать до державного сектора економіки.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 624,66 грн. пені та 8 380,26 грн. штрафу є безпідставними, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

У відповідності з п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання умов Договору суду не подав.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 193, 216, 231 ГК України, ст. 509, 525, 526, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 7, 33, 43 , 49, 75, 78, 80, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ДП “Константа-Захід” (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3. Код ЄДРПОУ 32712109, п/р № 26002142843980 у філії ТОВ “ЛРУ Банку фінанси і кредит”, МФО 325923) на користь Дочірнього підприємства “Львівський Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м. Львів, вул. Вол. Великого, 54. Код ЄДРПОУ 31978981, п/р № 26009301000293 у ЗРФ “Трансбанк” м. Львова, МФО 385435) 297 758,09 грн. основного боргу, 47 830,30 грн. інфляційних втрат, 5 072,48 грн. 3 % річних, всього –350 660,87 грн.; 3 506,61 грн. державного мита, 103,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 40 624,66 грн. пені та 8 380,26 грн. штрафу у позові відмовити.

4. Наказ видати згідно із ст. 116 ГПК України.

Суддя