Постанова № 2109534, 23.09.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-7/142-4/219

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2008 р. 09:19 м. Севастополь

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя

(вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0001222310 від 20.11.2007,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Сінельник К.А.,

За участю представників:

Від позивача: Крічун М. М., довіреність №02/17-Ю від 16.04.2008,

Від відповідача: Савельєва В. В., довіреність №2386/10-055 від 08.09.2008,

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001222310 від 20.11.2007 в розмірі 1953,47грн.

В позові позивач посилається на неправомірність віднесення відповідачем послуг кабельного телебачення до таких, що надані споживачеві за окремим договором, а тому не підлягаючих відшкодуванню згідно з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновків податкового органу про те, що відшкодування по авансовим звітам проведено позивачем без належно оформлених первинних документів, хоча насправді має місце тільки фізичний знос фінансових документів (затирання тексту, вицвітання від давності надписів реквізитів на документах), віднесення відповідачем ведення касових операцій до фінансових відносин, що виключає застосування правил статті 250 Господарського кодексу України, якою передбачений певний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій, яким повинен бути дотриманий відповідачем при проведенні перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, надав суду заперечення на позов (а. с. 49-50, том 1, а. с. 17-19, том 2).

Ухвалою від 10.04.2008 суддею Ілюхіною Г.П. було відкрите провадження в адміністративній справі №5020-7/142 з призначенням попереднього судового засідання на 06.05.2008.

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 06.05.2008 справу №5020-7/142 призначено до судового розгляду на 22.05.2008.

Розгляд справи був перенесений на 09.06.2008 у зв`язку зі службовим відрядженням судді Ілюхіної Г.П.

Розпорядженням голови суду у зв`язку з переводом судді Ілюхіної Г.П. до Севастопольського апеляційного адміністративного суду справу №5020-7/142 передано до провадження судді Остаповій К.А.(а.с. 136-137, том 1).

Ухвалою від 03.06.208 справу №5020-7/142 прийнято до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №5020-7/142-4/219.

В судовому розгляді неодноразово оголошувалась перерва.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статі 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України від 01.11.1991), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002), статті 18 Закону України «Про мови»від 28.10.1989, статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням представників сторін пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

в с т а н о в и в :

В період з 20.09.2007 по 31.10.2007 працівниками Державної податкової адміністрації міста Севастополя проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2004 по 30.06.2007.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №749/10/23-123/14312370/206 від 07.11.2007 (а.с. 13-17, том 1).

В ході перевірки були виявлені порушення касової дисципліни, а саме пунктів 1.12, 1.15 статті 1 Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59), пункту 2.11 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637).

Перевіркою встановлено, що видані під звіт готівкові кошти були повернути в касу позивача з порушенням встановлених строків використання готівки на суму 6121,02 грн. Згідно з авансовими звітами позивачем було здійснено виплати підзвітним особам на суму 1692,84 грн. без подання підзвітними особами платіжного документу (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), яким би підтверджувалось сплату готівкових коштів.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя винесено рішення №0001222310 від 20.11.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1953,47 грн. (а. с. 12, том 1), тобто в розмірі 25 % виданих під звіт сум.

Санкція в такому розмірі передбачена абзацом 5 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 N436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації міста Севастополя зі скаргою на рішення №0001222310 від 20.11.2007 (а.с. 18-19, том 1).

Рішенням Державної податкової адміністрації міста Севастополя від 01.02.2008 за вихідним №174/10/25-020 залишено без змін рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя №0001222310 від 20.11.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1953,47грн.

Не погодившись з таким результатом оскарження, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою на рішення №0001222310 від 20.11.2007 (а.с. 22-24, том 1).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 24.03.2008 за вихідним №5589/7/25-0415 рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя №0001222310 від 20.11.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1953,47 грн. та рішення Державної податкової адміністрації міста Севастополя від 01.02.2008 за вихідним №174/10/25-020 за результатами розгляду скарги залишені без змін, але розмір штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача, був збільшений на суму 1180,37 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки (а.с. 20-21, том 2).

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією України скарги позивача Державна податкова інспекція в Нахімовському районі міста Севастополя винесла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000332310 від 24.03.2008 на суму 1180,37 грн.

Таким чином, до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» були застосовані фінансові санкції, передбачені абзацами 5 та 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95 всього в сумі 3133,84 грн., у тому числі рішенням №0001222310 від 20.11.2007 –1953,47 грн., рішенням №0000332310 від 24.03.2008 –1180,37 грн.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001222310 від 20.11.2007 в розмірі 1953,47грн.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637 (далі –Положення №637) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з підпунктом 1.11 пункту 1 розділу I «Порядок відрядження в межах України» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 N 59 (далі –Інструкція №59) в редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2004 р. N 827) відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України виданий Указ від 12.06.1995 N436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», згідно з абзацами 5, 6 статті 1 якого за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів –встановлений штраф у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - встановлений штраф у розмірі сплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафна санкція, застосована до позивача рішенням №0001222310 від 20.11.2007 в розмірі 1953,47грн. розрахована як 7813,86 грн. х 25 %.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України, коли позивачеві було донарахована штрафна санкція в розмірі 1180,37 грн., в своєму рішенні від 24.03.2008 за вихідним №5589/7/25-0415 Державна податкова адміністрація України зробила висновок, що за порушення норм з регулювання обігу готівки по Акту перевірки штрафні санкції мають скласти 3133,84 грн., у тому числі 1530,25 грн. (6121,02 грн. х 25 %) за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та 1603,59 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

При цьому в рішенні Державної податкової адміністрації України не містяться відомості, за проведення яких самих розрахунків окремо за кожним випадком таких розрахунків застосовується штрафна санкція в розмірі 1603,59 грн.

Не зазначено також, чому Державна податкова адміністрація України вважає, що штрафна санкція за інші порушення, викладені в таблиці на аркуші Акту перевірки 53-54, на суму 89,25 грн., не підлягає застосуванню.

Фактично Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000332310 від 24.03.2008 на суму 1180,37 грн. (3133,84 грн. –1953,47 грн.).

Пояснень з питань, за проведення яких саме готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтверджував сплату отримувачем готівкових коштів, нараховано штрафну санкцію в сумі 1603,59 грн., відповідач суду не надав.

Відповідач лише зазначив, що в розрахунок штрафних санкцій не була включена оплата послуг кабельного телебачення і оплата на 14,25 грн. по проїзному квитку серії АКУПР №621169.

Відповідач наполягає на тому, що касові операції, які проводилися позивачем, є фінансовими відносинами за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративним відносинами управління за участю суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання. Оскільки ведення касових операцій не є господарською діяльністю, то фінансові санкції, які встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статті 238 Господарського кодексу України, тому на них не поширюється норма статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Така позиція відповідача є помилковою у зв`язку з наступним.

З 01.01.2004 набрав законної сили Господарський кодекс України.

Відповідно до статі 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

При цьому сам відповідач посилається на те, що згідно зі статями 7-4, 114-5, 114-6 Конституції України в редакції, яка діяла на момент прийняття Президентом України Указу від 12.06.1995 N436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Президент України виносить укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів. Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України в межах своєї компетенції видає укази та розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закону, яким би регулювалось питання застосування до суб`єктів господарювання у разі порушення ними норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України фінансових санкцій у вигляді штрафу, Верховною Радою України не прийнято.

Тому питання організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами на даний час регулюється Указом Президента України від 12.06.1995 N436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Штрафи за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною природою.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить рішення, що оскаржується позивачем та Акт перевірки, штрафні санкції за порушення норм Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовані 20.11.2007 за період з 19.07.2004 по 26.10.2006.

Таким чином штрафна санкція в сумі 1953,47 грн. рішенням Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста №0001222310 від 20.11.2007 застосована до позивача за межами встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №0001222310 від 20.11.2007 в розмірі 1953,47 грн. прийнято з порушенням норм діючого законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 03,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001222310 від 20.11.2007 в розмірі 1953,47 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14312370) витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя

К.А. Остапова

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої

статті 160 КАС України

29.09.2008.